Міський голова Леонтій Семенюк не вважає себе справжнім господарем у Ківерцях при нинішніх повноваженнях і законодавстві та сподівається на позитивні зміни після адміністративно-територіальної реформи...
Міський голова Леонтій Семенюк не вважає себе справжнім господарем у Ківерцях при нинішніх повноваженнях і законодавстві та сподівається на позитивні зміни після адміністративно-територіальної реформи.
“Шановний Олександр Лукич! Увесь час з інтересом і зацікавленістю читаю ваші сміливі статті. Звертаюсь до вас з великим проханням: завітайте до нас, у Ківерці. Якщо зможете, то поясніть: за що Ківерцям уже другий рік присуджують перше місце в області? Ківерчанам це не збагнути. Невже це найбільш благоустроєне місто, найчистіше, з діючими підприємствами, де є змога відпочити, помитись у бані після трудового дня?.. У нас був ДОК, де виготовляли найкращий паркет в Україні, механічний завод союзного значення, харчокомбінат, спецлісмаш... Тепер підприємства знаходяться в такому стані, наче щойно відгриміла війна. Було два будинки культури і кінотеатр. Залишився один, перед яким бовваніють зруйновані фонтани. Мармурові плити познімали. Навколо міста — гарний ліс, який захаращений навіть біля лікарні, де працюють медики-депутати різного рівня. Невже немає патріотів? Озеро Комсомольське перетворилось в калюжу. Був чудовий парк — тепер багато пеньків, зруйнований дитячий майданчик, немає квітів. Молодь по барах, яких, мабуть, найбільше серед міст-райцентрів. А тротуари! Один жах — плитку покрали. На вулицях — папери, поліетиленові пакети і пляшки тощо. Вибачте, що вас турбую, але це біль багатьох жителів міста. Адже навіть лазні немає! Хотілося б знати, хто присуджує місця нашим передовикам та за що. З повагою до вас ківерчани”.
Цей персональний лист не підписаний автором (через скромність чи страх?), але залишити його без уваги не можу, бо він правдивий. Схоже, що дописувач і сам не може назвати винуватців розрухи, бо ж не вказав жодного прізвища. Він добре знає, що подібний стан у багатьох містечках країни і, як кажуть, немає на то ради. Людині просто хочеться виговоритись. І ніякий кореспондент не наведе порядок, не зрушить з місця ті проблеми, які виникли в результаті переходу до ринкової економіки через розкрадання і пограбування колективного майна. Тільки колективними зусиллями влади і громади! Ну, а щодо присудження обласною радою першого місця Ківерцям у конкурсі серед міськрад районного значення, то на це слід дивитись розважливо. Якщо оголошено конкурс, то повинен бути і переможець. Коли я чую, що Луцьк увесь час займає чільні місця по благоустрою в державі, то не без жаху уявляю вулиці (особливо бічні, в мікрорайонах) у тих містах, які пасуть задніх, наскільки там вони занедбані. А якщо жителі Ківерець не знають, за що ж їхню міськраду визнали переможцем, то процитую “... за досягнення високих результатів у соціально-економічному розвитку території за підсумками роботи за 2004 рік”. І навіть нагороджено автомобілем ВАЗ-21093. Ось так! Комісія визначала переможця і нараховувала бали за певними критеріями. Щоб довго не розтлумачувати, чого ж досягнуто, скажу так: основний показник — це виконання бюджету. Як похвалився міський голова Леонтій Семенюк, вперше за останні роки виконано бюджетні показники за всіма напрямками. Це стосується місцевих податків і зборів, залучення коштів підприємств, показників роботи житлово-комунального господарства, енергозбереження тощо. Чи суттєво це позначилося на життєдіяльності людей, на благоустрої та порядку, на побутових послугах? Місцева влада намагалася звести кінці з кінцями, і це їй вдалося. Але йшлося аж ніяк не про розвиток міста. Як кажуть, не до жиру, лиш би бути живим. Це тільки на папері, в діаграмах показники ВВП рвуться вгору, як ракети. Інша справа — куди спрямовуються грошові надходження, що залишається в місті для надання послуг населенню. Якщо раніше Ківерці справді можна було назвати промисловим містечком, то тепер його рівень можна характеризувати як кустарний, цеховий. Бо з державних підприємств лишився лише держлісгосп та й той шкутильгає, а славетний ДОК “поділений” між власниками, які тільки починають ставати на ноги. Про інвестиції закордонних фірм поки що рано говорити, хоча і в день мого приїзду тут були представники торгово-промислової палати США, які нібито хочуть придбати незавершене будівництво цеху механічного заводу. Були і польські бізнесмени, яким запропонували землю колишнього військового містечка для спорудження підприємства. Інвестори перш за все цікавляться водопостачанням, каналізацією, газифікацією. Відсутність належної інфраструктури відштовхує бажаючих вкласти капітал у промислове виробництво. У місті немає центрального водоводу. Очисні споруди під’єднані до луцьких і таке перекачування стоків суттєво впливає на собівартість і на видатки міста і його жителів. З допомогою виділених державою коштів і власних міськрада другий рік працює, щоб функціонували на місці очисні споруди. Якщо в цьому році надійде достатньо коштів з різних джерел фінансування, до ладу стане перша черга місцевих очисних споруд. Основні бюджетні надходження місто має від податку з прибутку фізичних та юридичних осіб. І те, що зарплата нерідко передається в конвертах, а не по відомості, це теж не секрет. Тим більше, що ці відрахування від прибутків ряду організацій, котрі зареєстровані в Ківерцях, як ось філія обленерго, цех електрозв’язку № 3, залізнична станція, депо спрямовують в центральні офіси. І найголовніше: в розпорядженні міськради залишається лише 25 відсотків сплаченого прибуткового податку, половину транспортного збору, 60 відсотків нарахувань за користування землею і т. д. І тому міський голова Леонтій Семенюк (до речі, чомусь про нього не згадано в листі) не вважає себе господарем у місті. — У людей склалась така думка, що міський голова все може,— журиться Леонтій Степанович,— звертаються за матеріальною допомогою, з проханнями вплинути на міліцію, податківців, підприємців тощо. Але в мене немає для цього ні достатніх коштів, ні повноважень. Місто побудоване на болоті, зайвої землі немає. Ось телефонують люди — заливає, а чим допомогти? Потрібна зливова каналізація. А що я можу зробити за 172 тисячі транспортного збору, який надійде в казну, на міських дорогах? А які в мене важелі впливу на платників податку? Ось які бюджетні розкладки навів міський голова. З двох мільйонів гривень майже півмільйона спрямовується в районний бюджет. 800—900 тисяч гривень потрібно на утримання і ремонт трьох дитячих садочків. А решта — на благоустрій, освітлення вулиць, зарплату апарату тощо. На минулому тижні, нарешті, навели елементарний порядок на міському стадіоні спільними зусиллями органів районної влади, а міська рада виділила 77 тисяч гривень. Годилося б загородити парк, впорядкувати. Тепер зрозуміло, що розкошів ківерчани не матимуть, як, до речі, і бані. У свій час вона була продана підприємцеві, але коли стався обвал в економіці, а будівля потребувала ремонту, то Фонд державного майна дав дозвіл перепрофілювати її. Один Будинок культури зданий в оренду і реконструюється із збереженням свого призначення. Після банкрутства ДОКу вдалося відстояти і не продати відомчий Будинок культури, який чекає кращих часів. Знайшлися луцькі підприємці, які беруть озеро Комсомольське в оренду і обіцяють благоустроїти його для всього населення. Ну, а щодо сміття, то мені пригадується старий анекдот. ... Мені дружина каже: “Винеси сміття!”. А смітник у дворі, на вулиці дощ, болото... Ну, я й висипав сміття просто у під’їзді. Дивлюся на нього і думаю: “Господи, до чого ж комуністи країну довели!”. Це вже проблема не Ківерець, а держави. Така дивна ментальність нації — жити в смітті. Леонтій Степанович каже, що лише 200 господарів погодились укласти угоду з комунгоспом про вивезення сміття. Для чого витрачатись, якщо поряд густий ліс. Коли ж Леонтій Семенюк, депутати, територіальна громада відчують себе господарями в місті? Міський голова вважає, що за зразком радянського управління і залишковим принципом бюджетної політики далі жити так не можна і покладає всі надії на адміністративно-територіальну реформу. Тільки якщо на ділі буде переглянуто дохідну частину місцевого бюджету, розмежовано повноваження з виконавчою владою, створено муніципальну міліцію тощо. Бо, як сказав мер міста, щоб це не була реформа заради реформи, на папері. Ось недавно надійшла йому вказівка — надіслати пропозиції по реформі, а вже наступного дня питають, чому не прозвітували. Хоча такі питання міський голова вирішує, радячись з депутатами, з громадою. Чого остерігається міський голова? Виборів за пропорційною системою, приміром, у таких районних містечках, як Ківерці. Адже цілком можливо, що більшість депутатських місць у міськраді матиме якась одна партія, а мер, наприклад, безпартійний чи належатиме до меншості. Чи сприятиме така розстановка злагоді і дружній роботі? І ще: структурні реформи органів місцевого самоврядування повинні бути законодавчо забезпечені, а для цього необхідно внести численні поправки в Закон про місцеве самоврядування в Україні. Тим більше, що законопроект “Про територіальний устрій України” організатори хочуть прийняти до виборів у парламент та до місцевих рад.
