ЗНАЙТИ СВОЄ МІСЦЕ У СУЧАСНОМУ СВІТІ

Олекса ВОЛИНСЬКИЙ

— Сьогодні є можливість використати той доволі короткий період часу, коли в України унікальна позиція на міжнародній арені, — сказав Костянтин Грищенко. — Сьогодні наш метал, продукція хімії і, в принципі, все те, що відноситься до індустрії минулого століття, має величезний попит.

Нам треба весь капітал, який ми зараз можемо з цього нагромадити, спрямувати, щоб створити інноваційну модель майбутнього. Якщо ми вже забруднюємо сьогодні своє повітря, якщо ми вже поки що спираємося в економіці на те, що має поступово відходити, то треба взяти з цього максимум користі для того, щоб розвинути високотехнологічні галузі – авіаційну, такі підприємства, як „Турбоатом”... Нам потрібно максимально використати можливості доступу до ринків Росії і третіх країн, де сьогодні наші товари потрібні. Це дасть змогу побудувати ту економічну базу, яка, в свою чергу, необхідна, щоб рухатися в напрямку Європейського Союзу.
Ми маємо зараз великі можливості взяти участь у тендерах на будівництво нових атомних електростанцій. В тому ж Китаї. Але для цього потрібен доступ до фінансових ресурсів, до кредитів. Тобто, приходити на тендер не з тим, що тобі дозволяють показувати свою продукцію, але із конкретним фінансуванням.
— Ясно, що ви зі своїм досвідом претендуєте на якесь місце у політиці. Але Ваша партія поки нічим не зарекомендувала себе і має слабкі шанси пройти в парламент. Можливо, ми зможемо побачити Ваше прізвище у списку іншої політичної сили?
— Я свідомо пішов у нову структуру. Ідея партії – це об’єднання не тільки і не стільки Сходу і Заходу, а об’єднання елітного досвіду, різних поглядів, спроба знайти те спільне, з чим ми можемо рухатися в новому тисячолітті. Нова Республіканська партія дає можливість заявити про себе, сформулювати свої позиції, знайти таку формулу, яка б максимально дозволила б нам спільно рухатися уперед.
Та формула, власне, є. Це створення сильної держави, яка не втручається в особисте життя. Яка максимально відходить від регулювання в економіці, але обов’язково створює передумови для того, щоб чи то підприємець, чи то науковець змогли реалізувати свій потенціал. Це повернення до традиційних цінностей, але не нав’язування їх всім і кожному. Ми маємо перескочити той період, коли ми були відірвані від загальноцивілізаційних процесів. Нам не потрібно проходити всі ці етапи, коли в Західній Європі відходили від церкви і знов поверталися до неї. Нам не треба доводити, що ми вільні тільки тому, що ми вдягаємося по-іншому. Ми маємо цей шанс — перейти зразу до реального світу, в якому ми живемо. Щоб хто б не виїхав звідси, відчував себе, по-перше, впевнено, по-друге, гордо за свою країну, і, по-третє, відчував би себе людиною світу. Ми можемо це зробити у відносно короткий час, я переконаний.
— Нинішній міністр Тарасюк, коли ще він був в опозиції, виступав у нашому місті і дуже високо оцінював вас як міністра. То чи не краще було б з патріотичних позицій не починати кар’єру в партії, а підставити плече тим колегам, з якими Ви колись працювали?
— Для того, щоб була ефективна влада, ефективна зовнішня політика, завжди у демократичному суспільстві повинна існувати альтернативна думка. Без альтернативної думки у влади наступає повна впевненість у своїй безгрішності. Виникає відчуття, що все, що ти робиш, - абсолютно геніальне. Позиція партії полягає не в тому, що вона проти Президента Ющенка чи нової влади. Ні. Вона за те, щоб те, що проголошено новою владою, таки було реалізовано. А це вимагає постійного аналізу, пропозицій альтернативного шляху. Нема ні безгрішних, ні абсолютно геніальних людей, які знають усе, як воно відбувається. Ми це вже проходили. В нас було єдино правильне вчення.
Тому підставляти плече я готовий. Але суть цієї підтримки якраз і полягає в запропонованій альтернативі, альтернативних підходах. Хоча можуть бути й думки, які розходяться з цією позицією. На те і є вільні особистості.
— Що потрібно зробити для досягнення енергетичної незалежності України?
— Я глибоко переконаний, що здобути повну енергетичну незалежність нам не вдасться, тому що її не існує взагалі. Можна добитися хіба що більшої чи меншої залежності. Враховуючи, що у нас Богом даний непоганий клімат, то нам немає чого сподіватися на великі поклади нафти і, мабуть, ми ніколи повної енергетичної незалежності не досягнемо. Тому нам потрібно вибудовувати баланс взаємопов’язаних інтересів. Інтересів постачальника нафти і газу, зокрема. Якщо нафту ми теоретично можемо закуповувати де завгодно, але для цього треба перевантажити і переобладнати всі наші нафтопереробні заводи, то із газом проблема дещо більша, тому що його не вистачає.
Друге – це домовленість як з Туркменистаном, так і з Росією по газу. Розраховуючи, що труба у найближчі 5-7-10 років іде тільки через Росію, треба знаходити формулу, коли і нам, і самій Росії це буде вигідно постачати газ саме через нас. Тому відчуття реальної ціни прокачки, реальної ціни за газ – це все має бути дуже серйозно виважено.
І третє – атомна енергетика. Ми втратили час зі створенням власного циклу з основних елементів розробки і використання палива для АЕС. Ми це хочемо зробити. Ви знаєте, що Франція 80 відсотків усієї електроенергії виробляє завдяки атомним електростанціям. У нас є майже всі основні складові, які для цього потрібні.
— Ви свого часу виступали за співробітництво з НАТО. Чи змінилася ваша позиція тепер?
— Я вважаю, що демократична Україна – це європейська держава, і що наше майбутнє в Європі, і що це майбутнє можна реалізувати через широку співпрацю, але не через узгодження позицій з нашим російським сусідом. Чому нам потрібно зберігати потенціал позитивних відносин з ним (причому, не тільки з Росією, а й з іншими країнами СНД та більш віддаленими державами)? Тому що саме на цьому просторі можна швидко створити і посилити потенціал економічного зростання. Він потрібен нам. Але потрібен для того, щоб бути в Європі. Ми в Європу зможемо увійти тільки з власним економічним потенціалом.
Я не вважаю, що потрібно боятися НАТО. З іншого боку, НАТО само по собі поступово починає все менше відігравати роль чинника безпеки в Європі. Це вже не оборонний союз. І до нього потрібно пройти великий шлях. Ви знаєте, що нині Росія настільки масштабно, настільки активно зараз розвиває відносини з НАТО, що дай Боже так робити іншим кандидатам на вступ до цієї організації. Ми часом колосально боїмося того, чого давно вже перестали боятися ті, на кого ми звертаємо увагу.
— Ваша партія виступає проти поділу України на Схід і Захід. Як ви ставитеся до автономії східних регіонів України?
— Я не вважаю взагалі, що можна бути автономним. У цьому питанні якраз необхідний пошук формули, коли ти хочеш не відокремитися, а коли ти хочеш відчувати, що ти впливаєш на формування позиції. Коли ти є частиною загального процесу, і важливою його частиною. Коли тебе поважають і рахуються з твоїм голосом. Саме це і є відповідь на думки про автономію.
Автономізація – це реакція, це образа на уявні чи реальні рішення, які чимось зменшують вагу того чи іншого. Тому так важливе широке висвітлення усіх думок. Вибори на місцевому рівні, так само, як і на центральному, важливі. І східні регіони мають більше працювати над тим, щоб саме їх думка була врахована. Саме тут, на виборах, вони зможуть реалізувати свій потенціал. А просто роз’єднуватися, створювати комунальні квартири з єдиної родини, - думаю, це того не варте.