НЕ ВЛАДІ СТВОРЮВАТИ ПАРТІЇ, А ПАРТІЯМ ФОРМУВАТИ ВЛАДУ

Думки голови Народної партії Володимира Литвина .

ПРО МОНОПОЛІЇ В ПОЛІТИЦІ
В Україні партійна система є занадто політизованою. У нас багато антисистемних партій, які не сприймають державний устрій та організацію облаштування життя. Я б сказав, що партійна система, яка складається в Україні, працює на розрив нашого суспільного, державного організму. Водночас стоїмо перед необхідністю зафіксувати важливий момент — це зростання ролі та призначення політичних партій.
У нас влада створювала партії, в тому числі і колишню Аграрну. На жаль, ми не позбулися цієї звички й донині. Влада не повинна формувати партії, особливо під себе. Ми повинні перейти на інший рівень розвитку, коли партії формують владу, суспільство формує владу. Повинні реалізувати перспективу, щоб люди мали можливість легально обстоювати свої інтереси через участь у політичному процесі, а не через барикади.
З 1991 по 1994 рік влада в Україні за великим рахунком була монополізована західними регіонами. Натомість за останні 10 років — східно-українською промисловою елітою. Політична монополія Сходу призвела до соціального вибуху в Центрі і на Заході країни, спричинивши відомі події кінця 2004 року.
Сьогодні ситуація повторюється з точністю до навпаки. Складна геополітична структура України в її територіальному вимірі, життєвому рівні, світоглядному, релігійному вимірах принципово відторгає монопольну систему прийняття рішень. Не можуть певні регіони, якась одна політична сила диктувати рішення для всієї України. Це особливість України, і її потрібно усім зрозуміти.
Потрібно оцінити ці ризики як неприпустимість партійної федералізації України. Ми маємо таке явище, коли область віддається на відкуп якійсь політичній силі. Це політична корупція. Задля уникнення революції або контрреволюції “другої хвилі” слід забезпечити можливість повноцінної участі та співучасті громадян у процесі вироблення і прийняття рішень.

СУСПІЛЬНИЙ ЗАПИТ НА ПАРТІЮ
Політичні переваги населення України чітко районовані. Фактично з активної політики виключаються цілі регіони, масові соціальні групи та їх лідери. Тому сьогодні є суспільний попит на політичні сили, що мають більш-менш рівну підтримку по усій Україні, котрі б зцементовували українське суспільство, яке поляризоване й розколоте.
У стабільні моменти це різновекторне тяжіння не відчувається. Але це відразу відчувається, якщо настає складний момент — як от випробування президентськими виборами. На часі створити саме таку політичну силу, як Народна партія. Це об’єктивний процес. Люди хочуть стабільності, передбачуваності і спокою. Хочуть позбутися страху, в т.ч. ті, хто відносився чи сьогодні відноситься до опозиції.
Нам слід чітко виробити правила гри: що таке політична опозиція, її права і обов’язки. Нам потрібно, щоб той, хто програв, зі страхом не чекав, що завтра з ним зробить переможець. Щоб не діяв відомий принцип Франко: друзям — усе, ворогам — закон. Щоб вибори не сприймалися як приз, а цим призом не була певна територія. Потрібно позбутися людей, яких називаємо менеджерами конфліктів. У багатьох випадках це штучно роздуті конфлікти. Ми ще живемо старою хворобою — шукати в усьому ворогів...
Свіжий приклад щодо розконсолідованості українського суспільства — заява Держдуми Росії “Про розвиток політичної ситуації на Україні”. Сказати, що ці дії межують із втручанням у внутрішні справи України — замало. Чому періодично з’являються подібні заяви? Тому що ми дозволяємо це робити. Вчать, як правило, ті, кому є ще над чим працювати у власному домі... Проблеми внутрішнього розвитку маємо вирішити власними силами у власному домі через пошук компромісу. Тон і зміст заяви Держдуми Росії — не той інструмент, який потрібен для діалогу між нашими народами і країнами. Верховна Рада адекватно відреагує на такий крок.

ПОТРІБЕН ДІАЛОГ ВЛАДИ З НАРОДОМ
— Народна партія — це народна політика, яка ґрунтується на людських цінностях, спрямована на підтримку і розвиток родових ознак українського народу. Це працьовитість (вона повинна мати ще й віддачу, бо працюємо багато, живемо погано), толерантність, солідарність, терпимість, здатність до компромісів, прощення. Окрім того, мудрість, послідовність, жертовність, стабільність. Маємо стати партією діалогу, посередником між владою і народом, надійним, передбачуваним і ефективним посередником.
Ми повинні стати партією, яка поєднує епохи і покоління, події і прагнення, мови й культури, уподобання й таланти. Потрібно нашу історію поєднати і дати їй цілісність. Одна із причин того , що маємо багато проблем, — бо живемо прокляттям минулого. Воно перейшло у голови наших політиків, я боюся, що перейде в уми нового покоління. Історичні факти потрібні не для вождів, а заради правди , яка цементує суспільство.
Народна партія має стати партією, яка діє виключно за принципом довіри, сприяння і підтримки. Не пошук ворогів, а довіра. Ніколи партія не повинна виступати з позицій звинувачування і переслідування, обмеження. Кредо партії — лише надихати і переконувати. А для цього потрібно робити акцент на кращі риси та якості людини.

АГРАРНИМ РЕФОРМАМ — ОБ’ЄКТИВНУ ОЦІНКУ
Насамперед це проблема села. Слід дати об’єктивну оцінку тому, що ми назвали аграрними реформами. Українська звичка: коли не знаєш, що робити — починай реформи. За великим рахунком, ми зруйнували село, і треба вживати екстраординарні заходи, щоб витягнути його з кризи. Якщо почитати нашу статистику, то ми посіяли більше, ніж маємо орної землі. А якщо пролетіти літаком, можна побачити, що половина землі в ряді областей взагалі не зорана.
Земля — багатство, яке не відтворюється. Ми його, на жаль, втрачаємо. Ми прийняли рішення за майбутні покоління. Видали сертифікати, акти на право приватної власності на землю. Якщо є такий документ, людина піде до нотаріуса — скаже, що хоче цю землю продати. Не продадуть, бо ми прийняли зміни до Земельного кодексу і встановили мораторій до 2007 року. Але якщо ця людина візьме Конституцію й піде з нею до суду — я впевнений, що суд зобов’яже надати йому дозвіл на продаж землі. Бо ми зробили декілька кроків, не прорахувавши наслідків.
Потрібно, щоб у нас виконувалися закони. Якби хоч на 50 відсотків виконувалися закони по АПК, у нас не було б таких проблем на селі.

ЧИ ПОТРІБНО ВСТУПАТИ В СОТ?
СОТ — це 147 країн світу. Україна, якщо вступить до СОТ, — це менше відсотка населення, 0,1 відсотка ВВП, 0,25 відсотка торгового обороту. Зрозуміло, що в таких структурах завжди мають переваги сильні країни. Переговори з цього питання тривають ще з 1993 року. Або ми не вміємо домовлятися, або надзвичайно принципові й домагаємося для України певних преференцій, як це роблять більшість країн. Якщо швидко завершимо ці переговори, це означатиме, що ми здалися без бою, нам нав’язали гірші умови. Необхідно сформувати чітку позицію щодо захисту власних інтересів. Тобто, поспішати слід, не поспішаючи.

ПРОТИ МЕХАНІЧНОГО ПІДХОДУ ДО АДМІНРЕФОРМИ
Багато областей і районів не відповідають економічним, географічним і історичним реаліям. Але я категорично проти механічного підходу до розв’язання цього питання. Потрібен широкий діалог, чітке окреслення принципів та послідовність. Переконаний, що потрібно спочатку провести експеримент на прикладі якогось району і переконати людей, що це — благо.
Такі реформи не проводяться в період криз, а лише за умов певної стабільності. Коли криза й занепад, люди не займають активної позиції, не сприймають жодних реформ, а займаються лише власним виживанням. Аби не вийшло так, що перетнуться позиції влади, яка хоче провести реформу, — і байдуже ставлення людей, яким зараз не до цього…