Сьогодні від тваринництва в Іваничівському районі не лишилось майже нічого: 5037 голів ВРХ, з яких – 1660 корів. Знизились і річні надої молока від корови до 2870 кілограмів...
Олена ДУДКЕВИЧ
Ще добрий десяток років тому виробництво сільськогосподарської продукції, зокрема тваринницької, в Іваничівському районі розвивалось досить непогано. У господарствах району налічувалось понад 43 тисячі голів великої рогатої худоби, у тому числі більше 10 тисяч корів. Чимало сільгосппідприємств мали статус племзаводів і на високому технологічному рівні займались вирощуванням худоби та виробництвом м’яса і молока. Надій від корови на початку 90-х в середньому по району становив 3679 кілограмів на рік. Такого показника й дотепер не можуть досягнути більшість сільгосппідприємств області. Однак виявляється, що й так добре налагоджене виробництво можна зруйнувати і знищити. Сьогодні від тваринництва в Іваничівському районі не лишилось майже нічого: 5037 голів ВРХ, з яких – 1660 корів. Знизились і річні надої молока від корови до 2870 кілограмів. Причин цьому є немало. Можна звинувачувати реформаторів, які затіяли трансформаційні процеси на селі. Можна говорити про економічну кризу, яку пережила наша держава, і звинувачувати політиків, які не приділяють належної уваги селу. Але є іще одна, не менш об’єктивна причина – елементарна безгосподарність і недалекоглядність окремих керівників. “ВІЛЬНА УКРАЇНА” – ОСТАННІЙ ІЗ МОГІКАН Єдине господарство, яке нині ще тримається на плаву в Іваничівському районі, - “Вільна Україна”. Можливо, заслуга в тому самовідданих керівників, а, може, й людей, які збагнули, що один, як кажуть, у полі не воїн, і не поспішали виходити зі складу сільгосппідприємства зі своїми паями (із 342 пайовиків лише двоє виявили бажання господарювати одноосібно). Обробляє господарство три тисячі гектарів орної землі, утримує дві з половиною тисячі голів худоби, у тому числі 600 корів, від яких в середньому надоює по 5558 кілограмів молока на рік. “Вільна Україна” взагалі виробляє шістдесят відсотків усього молока, яке продає район на переробні підприємства. Господарство має своє холодильне обладнання, тому заготовляє молочну сировину ще й у населення. Крім того, сільгосппідприємство має статус племзаводу і продає племінні телички іншим господарствам, має мережу власних магазинів, через які реалізовує власну вироблену продукцію. Понад 300 працівників господарства стабільно отримують заробітну плату, річний фонд якої становить понад 1 мільйон 100 тисяч гривень. За словами нинішнього керівника “Вільної України” Володимира Шкарадюка, це не так і багато. Але в господарстві робиться усе для того, щоб збільшувався рівень зарплатні, щоб підвищувалась продуктивність тварин, зростали врожаї. Звісно, сказати, що на підприємстві усе гаразд, не можна, бо сьогодні кожен виробник сільськогосподарської продукції має чимало проблем, починаючи від реалізації продукції і закінчуючи оновленням машинно-тракторного парку і т.д. Але головне, що підприємство працює і нарощує виробництво. Це добре розуміли і керівники агрофірми “Луга-Нова” приватного підприємства “Універсам” (генеральний директор Сергій Ковальчук), яке в Іваничівському районі обробляє сьогодні майже п’ять тисяч гектарів землі. Вони й почали виношувати свої плани щодо “Вільної України”. ХОЧ БАГАТО ОБІЦЯЛИ Предметом цікавості для “Луги-Нової” стали не тільки землі „Вільної України”, а й чотири приміщення, призначені для завершальної відгодівлі молодняка великої рогатої худоби на основі жому, розраховані на чотири тисячі голів. Нині підприємство утримує там лише 400 голів худоби. Ось тому представники “Луги-Нової” ще два роки тому звернулись до Володимира Шкарадюка з пропозицією викупити за певну суму майнові сертифікати пайовиків і взяти собі частину приміщень. - Я порадився з іншими співзасновниками господарства, - розповідає керівник “Вільної України”, - і ми вирішили не приставати на таку пропозицію. Адже всі чотири приміщення мають спільну каналізаційну яму, яка й так постійно переповнена. Як же можна вирішити питання з викачуванням гною, коли там стоятиме і наша, і їхня худоба? Після невдалих перемовин господарники з “Луги-Нової” не тільки не відмовились від свого задуму, а й вирішили діяти іншими методами, м’яко кажучи, далеко не цивілізованими. Не повідомляючи ні районне керівництво, ні голову сільгосппідприємства “Вільна Україна”, у травні нинішнього року вони зробили спробу скликати збори власників майнових та земельних сертифікатів СГВК “Вільна Україна” з метою переконати їх укласти на вигідних умовах договори купівлі-продажу майнових сертифікатів та оренди земельних паїв. Мало не на кожному стовпі розклеїли оголошення з багатообіцяючими пропозиціями. Але люди, добре обізнані з господарюванням “Луги-Нової”, на збори просто не прийшли. Тоді наполегливі підприємці недавно спробували знову реалізувати свої наміри. На подвір’ї будинку культури зібралось зо два десятки людей. Були тут представники Сергія Ковальчука, навіть приїхав колишній директор Іваничівського цукрового заводу Володимир Фалков, мовляв, щоб своїм авторитетом повпливати на пайовиків. Хоч і без запрошення, але прийшов голова райдержадміністрації Віктор Березюк. А ще тут стояла група жінок-працівниць “Вільної України”, які були рішуче налаштовані і заявили, що у буквальному розумінні прийшли захищати своє господарство від зазіхань. Збори знову не відбулися, бо власники земельних та майнових сертифікатів, які мають право розпоряджатися ними і тим самим вирішувати долю господарства, так і не зібрались. Зате просто на вулиці між представниками різних сторін виникла дискусія. Заїжджі благодійники доводили, правда не зовсім професійно, щирість своїх намірів. Заступник начальника головного управління сільського господарства і продовольства облдержадміністрації Микола Мельник пояснив, що відповідно до технології жомом тварин можна відгодовувати тільки тоді, коли вони матимуть вагу не менше, ніж 300-350 кілограмів, а це кількамісячні тварини. Щоб займатись тваринництвом, потрібно мати серйозну базу, а не лише приміщення. Віктор Березюк теж висловив своє бачення ситуації і запропонував гостям взяти приміщення у будь-якому іншому сільгосппідприємстві району, яке припинило свою діяльність, але ще має якусь базу, а таких у районі є чимало, і там піднімати тваринницьку галузь, а не втручатись у виробничий процес діючого господарства. Причина такої недовіри до “Луги-Нової” криється в тому, що протягом останніх років це агроформування не без сприяння колишнього голови райдержадміністрації, до речі, зоотехніка за освітою, Анатолія Стадніка, який сьогодні – один із заступників Сергія Ковальчука, прибрало до своїх рук господарства “Риковичі”, “Прогрес”, “Заболотці”, “Волинь”, імені Кірова, “Україна”, в яких утримувалось 11808 голів великої рогатої худоби. А вже у червні 2005 року “Луга-Нова” мала лише трохи більше тисячі поголів’я ВРХ, бо донедавна робила ставки на зернову галузь, тому практично й знищила тваринництво. Ринок диктує свої умови, і тепер, коли ціни на м’ясо пішли вгору, агрофірма почала перепрофільовуватись. Але для чого ж використовувати такі методи?
