«До речі, я одружений, але у мене з дружиною вже немає нічого спільного…»

Каже мені нещодавно один знайомий: «Я, до речі, одружений, але у мене з дружиною вже немає нічого спільного. Просто живемо разом та маємо двох маленьких дітей». І я відповідаю: «Ну ось розлучишся, будеш жити сам, тоді й зателефонуй мені. А раніше не варто». Тоді він мені каже: «Знаєш, дівчина повинна спочатку довести мені, що я маю кинути все і заради неї піти з сім’ї». Я аж захлинулася повітрям та розреготалася. А він серйозно додає: «Ось такі важкі та категоричні жінки, як ти, зазвичай залишаються самі».

Або далі таке (люблять деякі чоловіки повторювати): «Сподіваюся, у тебе не дуже завищені вимоги до чоловіка?» — ​і дивиться суперлукаво на замовлену пляшку вина і салат із морепродуктами. Не занадто завищені вимоги — ​це як? Не хропеш вночі, не ходиш під себе — ​то можна брати? Головне — ​чоловік у хаті? Ой-вай, я працюю з 13 років, мене виховав тато-грузин, які у мене можуть бути претензії? «Завищені», — ​відповідаю і прошу офіціанта принести рахунок. А він надуває губки, ображається, починає ображати мене.

Звідки ви взагалі беретеся, принци на горошині? Всі дуже чутливі, всі такі впевнені, що коли дівчина хоче створити сім’ю, то неодмінно погодиться на першого-ліпшого. Пройшли вже ці часи, хлопці. Сьогодні жінці (дорослій, здоровій) вже непрестижно виходити заміж за будь-кого. Уже можна жити цікавим життям, не маючи штампа в паспорті за будь-яку ціну.

Звичайно, кожна сформована жінка все-таки захоче сім’ю (чоловіка, дітей, дім), але вже давно зрозуміло (і всі ми знаємо мільйон таких історій), коли шлюб заради шлюбу, заради самозадоволення і галочки в очах громадськості перетворював життя на ще більше пекло, ніж відсутність постійного партнера поруч.

Будь-яка нормальна жінка хоче вийти заміж і народити дітей від такого ж нормального чоловіка. Вона не планує затягувати вас у свої тенета, гвалтувати й обдирати до нитки (звісно, такі особи існують, але я веду мову про інше). 

Будь-яка нормальна жінка хоче вийти заміж і народити дітей від такого ж нормального чоловіка. Вона не планує затягувати вас у свої тенета, гвалтувати й обдирати до нитки (звісно, такі особи існують, але я веду мову про інше). Не про утриманку, яка млосно закочує очі та використовує хитрощі-маніпуляції, щоб затягнути чоловіка в павутину. Ми ж усі розуміємо, що спокусити, заманити — ​не так важко (і жінку, і чоловіка). Але весь цей маніпулятивний флірт, який так широко застосовують на перших побаченнях, — ​це ж обман, який розсмоктується з початком побутових проблем. Ви готові до цього?

Нескінченно часто чую схожі варіації на кшталт «Ти просто ще не зустріла свого чоловіка, ось зустрінеш, усе відразу піде, як по маслу». Можливо. Тільки я не вірю в теорію про свою людину або другу половинку, про те, що взагалі буває просте і легке життя «як по маслу». Вірю в дорослих людей. А чого хочуть такі люди?

Дванадцять років тому я лежала на операційному столі і в маренні від наркозу цитувала фінальний монолог Тетяни з «Євгенія Онєгіна», поки лікар витягував із мене скло. За годину до того мама била мене по щоках, тому що я втрачала свідомість. Я не пам’ятаю болю, але досі згадую відчуття абсолютної легкості, мовби моє тіло стало хмарою і я, заплющуючи очі, говорила мамі, що йду (дійсно була тоді впевнена, що на цьому все). Іноді в мене бувають зриви, і я починаю переживати через дрібниці, але кожного разу дивлюся на своє татуювання у вигляді пера, яке нагадує про ту саму легкість. Про те, як легко втратити життя.

Я завжди намагалася зрозуміти іншу людину, часто — ​на шкоду собі. Але це виявилося марною тратою часу, якого так мало у кожного з нас. Щодня я зустрічаю людей (багатьох з них на дорогих машинах і в дорогому одязі), які придумали в своїй голові казна-що і грають у дешеві гендерні ігри. Можливо, це дійсно весело і так задуманий світ, а я просто чогось не розумію. Але мене це абсолютно не хвилює. Ось ваш бісер, ось ваші свині. Ідіть всі під три чорти, чутливі мої та вимогливі. Світ страшенно великий і цікавий. Стільки інших країн, місць, проектів, фільмів, книг, заходів і світанків, їжі! Жити б довше, лише жити! І допомогти б жити якомога довше тим, хто дійсно хоче жити, а не нескінченно порпатися в своїй пісочниці.

Які в мене вимоги до чоловіка? Та одна-єдина: щоб дійсно хотів жити, а не виносив мозок своїми комплексами собі та навколишнім. Хочу жити і насолоджуватися світом, а не виховувати хлопчика з 44-м розміром взуття.

  Тамріко ШОЛІ (ШОШІАШВІЛІ), письменниця, головний редактор видань Woman.ua, Mama.ua

Переклад tutkatamka.com.ua.