БЕЗПЛІДНІ СУПЕРЕЧКИ НАВКОЛО БУДІВНИЦТВА СУЧАСНОГО ПІДПРИЄМСТВА СПРИЧИНЯЮТЬ СОЦІАЛЬНУ НАПРУГУ У МЕШКАНЦІВ ШАХТАРСЬКОГО МІСТА...
БЕЗПЛІДНІ СУПЕРЕЧКИ НАВКОЛО БУДІВНИЦТВА СУЧАСНОГО ПІДПРИЄМСТВА СПРИЧИНЯЮТЬ СОЦІАЛЬНУ НАПРУГУ У МЕШКАНЦІВ ШАХТАРСЬКОГО МІСТА.
Алла ЛІСОВА
НОСТАЛЬГІЯ ЗА ПРОМИСЛОВИМИ ГІГАНТАМИ За увесь 55-річний шлях Нововолинськ увійшов в історію як промислове місто. Свого часу добру славу записали про себе його дев’ять вугільних підприємств, шість з яких вже закриті. Майже припинив своє існування машинобудівний гігант - ВО «Оснастка», який у даний час перебуває в стадії передліквідаційних процесів. Давно, більше десяти років тому, після розриву економічних зв’язків, спричинених розвалом Союзу, сівши в кредитну кабалу, почала стрімко котитись вниз бавовнопрядильна фабрика, на якій колись мали роботу більше двох тисяч чоловік. Невдячна це справа - шукати винних у розвалі, розбазарюванні, а чи штучному занехаянні (і такі думки є) згаданих підприємств, які не лише давали роботу більшості жителів Нововолинська, а й створювали основний фундамент інфраструктури міста, завдяки яким наповнювався бюджет. Однозначно - список цей був би досить широким, бо далеко не один-два керівники доклали чи не доклали рук через нерозпорядливість і невміння зорієнтуватись у нових економічних умовах, аби на цих підприємствах, образно кажучи, був поставлений хрест. Це послужило «добрим» матеріалом, який впродовж кількох років окремі місцеві політики використовують як основу у своїй боротьбі «за інтереси громадян», тобто свій електорат. При тому зовсім забуваючи і про об’єктивні причини, які призвели до таких наслідків, і що це не обминуло, напевно, жодне підприємство в Україні. Справжню «бурю в склянці води» викликали дві події, пов’язані з колишньою бавовнопрядильною фабрикою. Про одну з них, спровоковану конфліктом між акціонерами і власником контрольного пакета ВАТ «Нотекс», газета детально писала. Як і повідомляла про те, що виробничі площі фабрики викупила австрійсько-польська фірма «Кроноспан», яка інвестуватиме у новий проект солідну суму - більше 200 млн. доларів. Тут перероблятимуть деревину, випускатимуть плити для меблевої галузі, панелі, підвіконники і т. п. Здавалось би - тільки вітати це! Адже такий солідний інвестор, який має 24 подібні підприємства по цілій Європі, та й навіть на американському континенті, звернув увагу на маленьке провінційне місто. І, очевидно, насамперед тому, що ще донедавна Нововолинськ надавав інвесторам ряд пільг як територія пріоритетного розвитку із спеціальним режимом інвестиційної діяльності. Для інвестора, який мав намір завозити закордонне сучасне обладнання і за яке не потрібно сплачувати ПДВ, це було немаловажно. Не останню роль зіграло і те, що поруч замовники - солідні підприємства «БРВ « та «Гербор-Холдинг». Словом, зваживши на це, ознайомившись з містом і місцем, навіть після значного тиску конкурентів «Кроноспан» не відмовився від своїх намірів. Однак добра справа не всім припала до душі і не всі оцінили її позитивно. Будівництво фабрики стало об’єктом нищівної критики на останніх мітингах у місті, де людей закликали перешкодити цьому, мотивуючи тим, що нове підприємство не що інше, як страшна екологічна загроза, яка «знищить все живе у Нововолинську». У лексиці виступаючих з’явились такі терміни, як формальдегіди, діоксиди та й навіть діоксин, яким отруїли Ющенка. Місцева влада звинувачувалась у нібито замовчуванні інформації. Діставалось і журналістам, які мовби умисно не інформували мешканців про нове підприємство, деталі його будівництва. Знайшлось немало людей, які взяли на себе сміливість давати оцінки багатьом речам, котрі в компетенції вузьких спеціалістів. Оскільки нове підприємство має розміститись поблизу колишнього села Панасівка - тепер це вулиця Луцька - її жителі стали в центрі усіх перипетій.
КРАЩЕ ОДИН РАЗ ПОБАЧИТИ Польські інвестори і шеф проекту в Нововолинську Віктор Литвинюк брали участь у громадських слуханнях з даного питання, у мітингах, на яких не завжди організатори дозволяли їм висловитись. Приймали делегації стривожених панасівчан. Зрештою їм, а також усім бажаючим, в тому числі і журналістам, було запропоновано здійснити поїздку на аналогічне підприємство у місто Мєлєц Підкарпатського воєводства Республіки Польща, аби все побачити, запитати, з’ясувати. Скажу відразу, перше враження - приголомшуюче. Подібного підпримства за його великими розмірами, зовнішнім дизайном бачити не доводилося. Відразу й зазначу: у Нововолинську, за проектом, має бути в декілька разів менше. Нашу делегацію зустрічали і супроводжували директор Томаш Янчак, технічний директор Рішард Івіцкий, інженер-еколог Петер Херхель та директор по закупівлі деревини Анжеліна Сова. За два дні подетального, скрупульозного ознайомлення та спілкування нашій групі, у якій, окрім панасівчан, були санітарний лікар міської санепідстанції Петро Романюк та голова міської організації «Громадський контроль» Борис Можайський, надали всебічну інформацію, показали всі об’єкти, що цікавили, в тому числі місце і будинки, де проживають керівники і робітники підприємства «Кроноспанвуд». Томаш Янчак, він же керівник проекту з польської сторони у Нововолинську, повідомив насамперед, що це - безвідходне виробництво. Пил з дерева і тирси, які утворюються після дрібної тріски неділової деревини, спалюються. Задіяно на виробництві 850 чоловік, приблизно 500 має бути в Нововолинську. Як пояснили, незважаючи на те, що обсяги менші, операції, які потребують тієї чи іншої кількості людей, ті ж самі. Середня зарплата у Польщі - 800 доларів на місяць. Підприємство працює безперебійно, тому за потреби від шуму і гулу захищатимуть шумовловлювачі. Не побачили ми хмари пилу та тирси. Остання, звичайно, є, але в незначній кількості на асфальті території підприємства. Пахне деревиною. Хоч керівники підприємств від-повідали на всі без винятку досить прискіпливі запитання стосовно екології, шкідливих викидів, заходів безпеки, деяке здивування у їхніх очах вловлювалось. Адже «Кроноспанвуд», як зазначали, не відноситься до переліку екологічно небезпечних у плані викидів в атмосферу, умов праці і т. д. Окрім того, для цього існує ряд відповідних контролюючих органів, які сумлінно виконують свої обов’язки - сумнівів у поляків в тому немає. У нормі - розміщення житлового масиву, який має бути не менш як за 300 метрів від джерела викиду, адже жодне підприємство без цього не існує. У Мєлєці підприємство - і не лише це, там їх цілий комплекс, - розміщене поза містом. Однак поруч, за метрів 500, є таке собі кроноспанівське селище - добротні будинки потопають у зелені і квітах, де мешкають майже 500 сімей. Взагалі, варто сказати, що буквально за кілька метрів від автобану - маленькі густі лісові насадження, листяні та хвойні дерева, багато птаства, різнобарв’я трав і квітів. І ніщо не чахне. Саме підприємство - це шість величезних цехів, де все автоматизоване. Людей видно небагато. Лише в одному з цехів, де ламінують плиту, повітря своєрідне, коли ступили на його територію, з’явилась незначна різь в очах. Та молоді симпатичні робітниці пояснили, що це від незвички, вони не бачать потреби брати захисні окуляри, які, до речі, видали і нам. Те, що прибирання здійснюється тут часто, свідчить ідеальна чистота, якою, відверто кажучи, не відзначається більшість наших громадських приміщень. Пара, якої виділяється щогодини в повітря 65 тонн, як пояснили, шкоди середовищу не завдає. Формальдегіди і все інше, що є небажаним для людей, очищається 40 спеціальними фільтрами, які міняють щомісячно. І в рік на них фірма затрачає 200 тисяч доларів. Регулярно, двічі на місяць, робляться усі контрольні заміри. Очисні споруди розміщені поза підприємством, їх стан контролюється щотижня. А взагалі за усіма екологічними показниками слідкує спеціальна фірма «Євроеко». Окрім того, відповідальність несе і страхова компанія, перед якою підприємству аж ніяк не вигідно бути у програші, якщо окремі екологічні вимоги не відповідатимуть євронормам. Соціальна інфраструктура заслуговує найкращих слів. В загальному у бюджет міста Мєлєц “Кроноспанвуд” перераховує в рік 700 тис. злотих. За оренду землі – 2 млн. злотих. Серед найголовнішого те, що підприємство виступає гарантом перед банками при отриманні пільгових кредитів своїм працівникам. Навколо “Кроноспанвуду”, розміщеного на 10 гектарах (у Нововолинську – 5 га), - цілий комплекс різних підприємств, прив’язаних до нього, де мають роботу тисячі людей. ... Вийшовши з одного із цехів, на поручні балки я побачила голубів, які мирно воркували. Поруч них пурхали горобці, а по подвір’ї, біля великих териконів тирси, перелітали з місця на місце ворони. Помітила, як Борис Можайський старається відзняти на відео також ці картинки.
ЯК ПРОЙТИ У ЄВРОПУ Хто ж вона така – оця Європа, куди прагне весь цивілізований світ? Однозначно – три дні в ній ми побували. Свідчення цього – надзвичайна культура у побуті – чистота, порядок, море квітів, вишуканий дизайн у всьому, толерантне спілкування між людьми, доброзичливість і усмішки... Приємно вразило і те, з якою увагою поставились до української делегації польські підприємці, скільки приділили уваги жителям вулиці Луцької, яких чи не найбільше цікавило, як вони житимуть у сусідстві з “Кроноспаном”. Ось головні моменти. Підприємство будуватиметься у три етапи, що, в кращому випадку, триватиме сім років. Перший етап, на який є дозволи і відповідні експертизи, - це виготовлення технологічної тріски та ламінування плити ДСП, яку завозитимуть з Польщі. Далі – виготовлення її на місці, випуск підлоги, підвіконників, робочих столів. Виробництво клею у Нововолинську не заплановано. За потреби ставитимуть захисну стіну з боку приватних будинків. Екологічні вимоги в Україні вищі, ніж у Польщі. І без їх дотримань не розпочати роботу, ні тим більше працювати підприємство не зможе. У Нововолинськ завозитиметься винятково нове обладнання, бо зі старим працювати економічно невигідно. Поблизу підприємства мають бути соціальні об’єкти – це додаткові робочі місця для панасівчан. Не виключено, що хтось схоче продати або здати в оренду частку своєї землі. Підприємства, засновниками яких є австрійсько-польська фірма, розміщені у Німеччині, Франції, Австрії, Люксембурзі... Малоймовірно, що жителі цих країн менше дбають про свою безпеку і здоров’я ,ніж ми. Після поїздки серед багатьох висновків домінували такі. Проходячи цехами згаданого підприємства, мимоволі випливали порівнянні картинки з наших підприємств: РМЗ, де доводилось навіть і працювати, ливарний завод, шахти, у яких нічого не потрібно робити – достатньо лиш опуститись на глибину 300 метрів. Даруйте, але на цих підприємствах мені відразу хотілось дихати через носовичок і швидше вдягнути на себе захисну робу. Звичайно, правди ніде діти: “Кроноспан” – напевно, не квіткова оранжерея, це підприємство з набором, так би мовити, ряду негативних моментів. Але якщо ми огульно кричатимемо “ні” і категорично відкидатимемо те, що існує в Європі, – вона ніколи нас не зрозуміє. Як же тоді лозунг нашого Президента про те, що за п’ять років – п’ять мільйонів робочих місць? І останнє,— вважаю, найголовніше. Жителі вулиці Луцької їхали в поїздку з одним настроєм, повертались – зовсім з іншим, знічені своєю упередженістю. Якщо хтось захоче звинуватити мене в “замовності” матеріалу, нехай скажуть вони – очевидці. А по можливості – поїдьте подивіться. І якщо вже про щось говорити і переконувати інших – треба самому знати достеменно. А ще краще, віддаймо деякі речі на суд і оцінку кваліфікованим спеціалістам. Хочеться вірити, що у нас їх достатньо ще компетентних і непідкупних.
