
Учасники різдвяного вертепу.
Фото Лесі ВЛАШИНЕЦЬ.
Як у Горохові діти колядували – до сліз щастя звеселяли
Парафіяни Свято-Вознесенського храму міста Горохова Православної Церкви України величне свято Різдва зустріли велелюдно і незабутньо
Блаженніший митрополит Київський і всієї України Епіфаній надіслав поздоровлення з отриманням Томоса про автокефалію в усі храми, а у Свято-Вознесенському після закінчення святкової Божественної Літургії цей вітальний адрес зачитав декан Горохівського деканату, настоятель храму о. Андрій Сидор.
Після своїх щирих вітань і слів вдячності мирянам за спільні молитви за настання цієї історичної події, за закінчення в Україні війни і повернення додому всіх захисників о. Андрій запросив до слова діточок недільної школи, яка діє при храмі і є улюбленим місцем для цікавого спілкування малих Боголюбців. На одному зі занять духовний наставник запропонував хлопчикам і дівчаткам не лише «блиснути» здобутими знаннями Закону Божого, а й подивувати церковну громаду отриманими від Господа декламаторськими та артистичними здібностями.
Автором сценарію відповідального виступу зголосилася бути заступник директора НВК «ЗОШ І-ІІІ ступеня-гімназія» м.Горохова Любов Бойко - мама учня недільної школи Богдана Бойка, помічницею - лікар Горохівської ЦРЛ Вікторія Кусевич - неня Дениска Кусевича. До слова, напередодні Різдва шестикласник Богдан Бойко мав честь представляти талановиту молодь Горохівщини на перших Волинських Різдвяних зустрічах із головою облдержадміністрації Олександром Савченко. Губернатор уже здалеку впізнав юного горохівчанина, який піснею «Я не хочу гратись у війну» озвучив фільм нашої землячки Євгенії Харків «Я вірю, що закінчиться війна», знятий «Газетою Волинь», і міцно потиснув йому руку.
Наймолодшим у цьому товаристві - цвітові Української Православної Церкви - Степанкові Ганю і Іллі Бичуку лише чотири, а Дариночці Рудь і Денискові Кусевичу - п’ять рочків.
У храмі ж під сяйвом Різдвяного сонечка дітвора була схожою на зграйку дзвінкоголосих солов’ят у прегарних костюмах, по яких упізнають чудесний український вертеп. Постаралися матусі, готуючи той чудесний одяг для своїх найдорожчих. Отож у вертепі з красномовною назвою «Звістку радісну несемо» у Звіздаря перевтілився Тарас Кондратюк, у Пастушків - Денис Кусевич, Захар Гудзенко, Денис Плесканка, Ілля Бичук, Кирил Підгорний, в Ангелят - Валерія Бичук, Дарина Рудь, Яна Козловська. Справжнісінькими Царями почувалися Павло Збираль, Денис Гудзенко, Богдан Бойко, князем Волині - Ілля Форманюк, а Колядниками - Анна Освіцінська, Анастасія Гань, Мар’яна Пенцак, Юлія Мисливець, Олександра Білик, Богдан Білик, Катерина Гудзенко, Максим Ємчик, Софія Шеремета, Іванна Янюк, Владислав Наквацький, Степан Гань, Денис Пілат. До святого неба полинули аж вісім милозвучних колядок і десятки вітальних віршів.
Наймолодшим у цьому товаристві - цвітові Української Православної Церкви - Степанкові Ганю і Іллі Бичуку лише чотири, а Дариночці Рудь і Денискові Кусевичу - п’ять рочків.
