З ініціативи голови правління обласного громадського об’єднання «Волинські перспективи» Ніни Пахом’юк для представників засобів масової інформації був організований прес-тур в село Озеро Ківерцівського району...
З ініціативи голови правління обласного громадського об’єднання «Волинські перспективи» Ніни Пахом’юк для представників засобів масової інформації був організований прес-тур в село Озеро Ківерцівського району. Приурочений прес-тур підсумкам реалізації проекту створення та облаштування рекреаційної зони на місцевому озері.
Катерина ЗУБЧУК
Чому саме село Озеро було вибране для реалізації проекту? На це запитання Ніна Пахом’юк каже: — А мені шкода було пагорба біля озера — захотілось, щоб ним помилувались не лише місцеві мешканці. Можна тільки дивуватись, де він взявся серед поліської рівнини. Журналісти, оглядаючи це місце, припускали, що пагорб — рукотворний. Може, коли озеро копали (є така думка, що воно неприроднє), то грунт сюди насипали. Хоч знов доводиться дивуватись, адже глибина озера на середині — до 18 метрів! Чи ж можна було вирити його без техніки? Перша згадка про це село відноситься до 1577 року (тоді це була Воля Озерська). За переказами, на узвишші стояв кам’яний замок, оточений ровом. Тут місцеві жителі боронились під час нападу татарської орди. Старші озеряни і сьогодні розповідають, що колись тут стояв панський маєток, а під ним був підземний хід, довжиною нібито аж понад двадцять кілометрів, — вів він до Луцька. Ще в роки Другої світової війни люди ховались в підземеллі під час бомбування. І повоєнні діти ще пам’ятають ті двері, що закривали вхід у підземелля. Потім їх засипали грунтом, щоб, бува, не сталось біди, як обвалиться... Цікава історія і самого села, і місцевого озера, яке ще називають озером кохання. Ця назва з’явилась завдяки відомому польському письменнику Юзефу Ігнацію Крашевському, який в повісті «Уляна» описав не лише саме село, побут, а й дивну історію любові. І сьогодні озеряни кажуть, що, читаючи цю повість, відчувають, що ходять тими самими стежками, якими ходив письменник, бачать ті ж мальовничі куточки. Не випадково вони так охоче відгукнулись на ідею облаштувати пагорб — зробити тут рекреаційну зону. І вона, за активної підтримки сільського голови Юрія Беденюка, і, звичайно, завдяки фінансуванню в рамках проекту «Громадська екологічна ініціатива в Україні», вже є. Сільська толока була організована на очищення берегів — навіть важко підрахувати, скільки вивезено сміття, що збиралось роками. На пагорбі облаштовано накриття, де можна сховатись від дощу, лавочки, є де переодягнутись пляжникам. Для автотранспорту запроваджено платну стоянку. Є в селі Озеро сім агросадиб, які приймають відпочиваючих. Одна з них — «Жива вода». Чому саме така назва? З цього приводу господиня Ніна Міщук каже: — Я дуже люблю воду. Озеро — моя стихія, де я завжди купаюсь... У Ніни Григорівни багато, як вона сказала, своїх туристів — троє дітей (і всі жонаті), четверо внуків. Приїжджають всі до бабусі відпочивати. А тепер ще й чужих вона почала приймати. — Чим ви годуєте відпочиваючих? — розпитували журналісти. — А тим, що в хаті є. Два кабани заколола — м’ясо своє. Молоко, сметану теж маю. — А фірмова страва у вас яка? — Деруни з сметаною. Проведе господиня своїх гостей і до лісу, де ягід можна назбирати, і лікарські рослини покаже, бо й сама займається нетрадиційною медициною. І про пам’ятки історії розповість. А одна з таких пам’яток — Покровська церква в селі Озеро. В цій церкві був охрещений академік із світовим іменем Михайло Кравчук, який народився в Човниці. Бажаючі можуть відвідати в цьому селі, яке неподалік від Озера, його музей. А ще ж багатьох цікавить чудотворна ікона, яка є в храмі сусіднього села Тростянець. Журналісти побували і в садибі з романтичною назвою «Лебедина вірність». Господиню Людмилу Богомазюк, яка другий рік приймає людей, вони розпитували скільки ж коштує відпочинок на селі. — Я брала по 25 гривень. Та львів’яни, які відпочивали в мене, сказали, що за відпочинок з таким харчуванням треба брати не менш 45—50 гривень. Так і заплатили мені. — То ви вже працюєте з прибутком? — Аякже... Той прибуток он де — чотири причепи піску завезла на пляж, щоб зручно було у воду заходити. Саме в Людмили Богомазюк зупинявся канадієць Бернард Кемпбел. Посмакував йому хліб, спечений господинею. — Ми канадійця запрошували, — розповідає Ніна Пахом’юк, яка очолює об’єднання «Волинські перспективи», — як експерта з розвитку зеленого туризму. Справа в тому, що він побував в багатьох країнах світу, знає як організовувати зелений туризм і може порівняти. Про Волинь, зокрема, Ківерцівський район, гість відгукнувся із захопленням. Зелений туризм в Ківерцівському районі знайшов підтримку і з боку районної ради, райдержадміністрації.
