Хтось у селі Довгоноси, що на Ковельщині, вважає Валентину Олексіївну Куденчук дивачкою. Її знайомі шоковані з того, що у свої шістдесят вона кардинально поміняла життя і пішла у сільське господарство...
Хтось у селі Довгоноси, що на Ковельщині, вважає Валентину Олексіївну Куденчук дивачкою. Її знайомі шоковані з того, що у свої шістдесят вона кардинально поміняла життя і пішла у сільське господарство. За фахом Валентина Олексіївна – інженер-технолог. Чимало років свого життя пропрацювала у кулінарії. Їй належить багато цікавих розробок, у тому числі рецепти печива “Ковельське”, кількох рулетів, у свій час працювала економістом, директором ресторану, з 1992 року – займалась підприємницькою діяльністю. А після виходу на заслужений відпочинок Валентина Куденчук вирішила вирощувати сільськогосподарську продукцію і створила фермерське господарство “КВОС”. Її опорою і помічниками стали сини Сергій та Олексій. Звідси і назва господарства – Куденчук Валентина, Олексій, Сергій.
Олена ДУДКЕВИЧ
ЕКСПАНСІЯ В’ЄТНАМСЬКИХ СВИНЕЙ ПРОДОВЖУЄТЬСЯ Ми зустрілись з Валентиною Олексіївною на подвір’ї її господарства, яке знаходиться на базі колишньої племстанції. Тут вона орендує частину приміщень, а останім часом і живе на своїй фермі. Уже в розмові відчувається вроджена інтелігентність цієї жінки, вражає захопленість, з якою вона розповідає про ту справу, якою тепер займається. За кавою з вершками, які Валентина Олексіївна зробила власноруч, ми й розговорились про життя, про те, що привело її у село, як вона налагодила виробництво, про ті труднощі, які щодня доводиться переборювати фермеру-початківцю. - Той бізнес купи-продай, яким я займалась до цього, вже почав відживати, це – вчорашній день, пройдений етап, - каже Валентина Куденчук. – Я задумалася над тим, чим би таким зайнятись, щоб мало майбутнє, і вирішила піти у сільське господарство, бо їсти хоче кожен і не один раз. Технолог за освітою, Валентина Куденчук дуже прискіпливо ставиться до якості продукції, тому у своєму виробництві не застосовує ні добавок, ні хімії, ні стимуляторів росту. Спершу Валентина Олексіївна зайнялася вирощуванням курей, але справа без використання усіляких преміксів і добавок виявилась просто неприбутковою. Багато читала, цікавилася різними новинками, хотіла знайти щось таке, щоб і прибуток приносило, і не потребувало складного підходу. Якось до рук потрапила публікація про в’єтнамських черевозвислих свиней, які сьогодні в Україні стали вельми популярними. Син по Інтернету знайшов адресу, де можна було купити поросят. Так Куденчуки опинились в Ужгороді. Додому привезли чотири свиночки і два хрячки. Відтоді Валентина Олексіївна просто закохалася у цих свиней і може до безкінечності розповідати про їхні переваги. Найперше, що дуже подобається господині, це те, що в’єтнамські свині - травоядні, вони не потребують багато їжі. Утримання однієї такої свині Валентині Куденчук обходиться 25 копійок на день. Згодовує ними зілля, траву, додає трохи висівок (на 20 голів 4-5 кілограмів). Оце й усе. Взимку вони залюбки їдять сіно, солому, полову, сирі буряки, картоплю, моркву, усе, що є у звичайному господарстві. - Нам ніяк не вдається збільшити поголів’я, бо бажаючих купити наших свиней так багато, що ми розпродуємо усіх поросяток. – Розповідає Валентина Олексіївна. – Ось ці малесенькі, які народились кілька днів тому, уже всі замовлені. І хоч в’єтнамські свині не з дешевих – 150 доларів за пару – вони все одно користуються попитом. Валентина Куденчук проводила такий експеримент: відгодовувала одну білу українську свиню і шестеро в’єтнамських. Затрати були приблизно однакові, зате вихід м’яса з в’єтнамських свиней був удвічі більшим. До речі, якщо говорити про смакові якості цього м’яса, то вони дуже високі. Таке м’ясо позбавлене холестерину, дуже швидко готується. - Мій син називає цих свиней “ходячим холодильником”, - каже господиня ферми. – Судіть самі: скільки разів протягом року ви їсте свіже м’ясо, коли відгодовуєте звичайні свині? Мабуть, не частіше, ніж двічі на рік. А ми відгодували шестеро, зарізали одну свиню, яка у середньому важить до 80 кілограмів, з’їли і знову можемо свіженьке м’ясо мати. Однак Валентина Олексіївна стверджує, що все-таки більше вигоди має з продажу молодняка. Має у господарстві дві лінії, що дає можливість спарювати між собою самку і самця. Ці свині дають до двох з половиною опоросів протягом року, мають цікаву тенденцію – щоразу народжують на двоє поросят більше. Вони досить стійкі до хвороб. Але найбільше викликає симпатію їхня ласкава вдача. Тільки-но зачують голос господині, відразу шнуркують до ніг, влягаються догори черевом і чекають, коли Валентина Олексіївна почне їх гладити. Розведенням цих свиней жінка займається півтора року, але на її обличчі немає й тіні розчарування.
РОЗВЕДЕННЯ КРОЛІВ – ТОНКА СПРАВА Перебуваючи на свинофермі в Ужгороді, Валентина Куденчук угледіла цікавих тварин. Спершу і не зрозуміла, що це, а коли від господаря почула, що це - кролі породи кастер-рекс, уже не відчепилася від нього доти, поки він не продав їй парочку. Потім син з Польщі привіз іще дві кролиці. Так поступово у “КВОСі” з’явилась своя кроляча міні-ферма. - Я дуже багато читала про розведення кролів за методом фермера із Санкт-Петербурга Михайлова. Писала йому, телефонувала і згодом застосувала такий метод у себе на фермі. На окрему увагу заслуговують клітки, в яких Валентина Куденчук розводить кролів. Кажуть, що навіть син Кобзона розводить кастерів і утримує їх саме в таких клітках. Вартість однієї сягає ста доларів. Зате, зайшовши до крільчатника, не почуєш запаху аміаку. Справа в тім, що дно у таких клітках зроблене з рейок, тож гній не накопичується у клітці, крім того, воно знімається і його можна чистити, мити, замінювати. Тут окремо зроблені годівнички, поїльниці, харчі не потрапляють під ноги тваринам. Кролі Валентини Олексіївни у чотиримісячному віці важать чотири кілограми. Ще один цікавий нюанс: увесь рік Валентина Куденчук годує своїх кролів сухими харчами, тобто у раціон не входить трава, яка зазвичай швидко псується, починає гнити і нерідко сприяє поширенню різноманітних хвороб. Чистота – ось основна запорука успішної відгодівлі кролів. Адже запах аміаку, який зазвичай є на кролячих фермах, вбирає і шерсть тварини, і м’ясо, що негативно позначається на їхній якості. Тому ті, хто купував кролів у Валентини Куденчук, приїжджають до неї знову і знову, бо смачнішого м’яса годі й шукати. Що ж до породи кастер-рекс, - то це унікальні кролі, шкірка яких нагадує молоду шкірку ягняти. Однак відгодівля кролів – справа дуже тонка і потребує особливого підходу. Кілька місяців тому до Валентини Куденчук зі своїми кролями вирішили приєднатись іще одні господарі. Але виявилось, що їхні тварини були хворі на інфекційний раніт. У результаті це серйозно підкосило кролячу ферму. Але Валентина Олексіївна розцінює це як досвід, хоч і гіркий, і продовжує розводити кроликів.
КАРТОПЛЯ ДЛЯ ЛІНИВИХ Орної землі у фермерському господарстві “КВОС” небагато – всього півтора гектара, але використовувати її господиня намагається ефективно. До прикладу дбає про підвищення родючості грунту. Радо ділиться рецептом добрива, яке виготовляє зі звичайної використаної заварки чаю. Підсушує її, перемелює, змішує з водою до консистенції густої сметани (1 літр заварки і 10 літрів води), додає 2 чайних ложки нашатирного спирту на 1 літр суміші, зав’язує горло посудини марлевою тканиною і залишає на місяць, час від часу збовтуючи. А потім підживлює рослини з розрахунку 10 грамів добрив на 10 літрів води. Це, виявляється, унікальний стимулятор росту. Валентина Куденчук абсолютно не застосовує ніяких хімічних препаратів для боротьби з бур’янами, фітофторозом, шкідниками. - Нехай я краще втрачу частину врожаю, - каже жінка, - але знаю, що моя продукція чиста і я зможу її спокійно продавати людям і сама споживати. Цікаво було побувати у теплицях Валентини Олексіївни, але найбільше справив враження особливий метод вирощування картоплі. - Якось мій син прочитав, що коли ще наші предки працювали на панщині, у них зовсім не залишалося часу для обробітку своєї землі. Тому картоплю вони просто розкидали на поверхні грунту, прикривали її соломою і на цьому закінчувався увесь обробіток, - розповіла господиня. Вирішила і вона таким чином виростити картоплю. Не переорюючи землю, розклала бульби на поверхні, трохи притоптала, частину вкрила двадцятисантиметровим шаром соломи, частину – сіном. На диво картопля виросла надзвичайна. Дарма, що люди у селі підсміювались з Валентини Олексіївни, мовляв, ви - ліниві люди. Але жінка й справді праці до тої картоплі не докладала: не полола, не підгортала, навіть проти жуків не обробляла. Восени згребла сіно й солому і позбирала картоплю, яка лежала уся на поверхні. Щоправда, під соломою врожай був значно ліпшим, ніж під сіном. Мабуть, якби не переконалась у цьому вочевидь, не повірила б Валентині Куденчук, але коли вона прогребла солому і я у тому гніздечку побачила півтора десятка чистих картоплин, здивуванню моєму не було меж. Екскурсію по своєму господарству Валентина Олексіївна проводила півдня. Бо тут і справді є на що подивитись. Має вона ще цілу череду птаства, особливо їй до вподоби індокачки. Селезень у неї важить майже шість кілограмів. Є ще й нутрії. А серед курей гордовито походжають... павліни. - А який вам зиск від цих птахів? - запитую. - Погодьтеся, що їхня краса вражає, – каже Валентина Олексіївна. - У нас є чимало заможних людей, які хочуть мати екзотичних птахів, тому й вирішили розводити павлінів, тим більше, що вони абсолютно не вибагливі, годуємо їх так само, як і курей. Зовсім недавно у господарстві “КВОС” з’явилася корова. До цього Валентині Олексіївні ніколи не доводилось навіть близько підходити до цієї тварини, бо виросла вона у сім’ї військовослужбовця. Не відала, з якого боку й підійти. - Не знаю, чи корова так підскакувала, чи я так присідала, - жартома розповідає жінка, - але за першим разом мені вдалося надоїти півтора літра молока. Тепер вже добре навчилася доїти, і сметану, і сир, і вершки робити. Бідкається Валентина Олексіївна, що ніде не може підтримки знайти, щоб налагодити потужніше виробництво. Бракує грошей на техніку. Щоб взяти кредит, необхідна застава, а її нема. Та ще й до того треба сплачувати податки. - Невже для фермерів-початківців не можна передбачити якихось пільг, хоч на пару років? Наприклад, звільнити від сплати податків? - запитує Валентина Куденчук. – Я б могла зробити показове господарство, але все впирається в гроші. Урядові програми не передбачають підтримки таких господарів, як ми. А жаль. У Валентини Олексіївни є багато цікавих задумів. Сумнівів у тому, що вона втілить їх у життя, нема, бо оптимізму, наполегливості, допитливості і цілеспрямованості цієї жінки залишається тільки по-доброму позаздрити. Їй би ще тільки трішки підтримки.
