І заслужили подяку Президента та українських моряків...
Галина СВІТЛІКОВСЬКА
НЕ ВСІМ ЩАСТИТЬ ЦІЛУВАТИСЯ З ПРЕЗИДЕНТОМ А керівнику народного аматорського хору “Родовід” Камінь-Каширського районного будинку культури Людмилі Довгун пощастило: Віктор Ющенко розцілував її на очах в усього Українського флоту. Втім, про все по порядку. Приїзду Президента України чекали з нетерпінням. Хотілося почути, що скаже він про долю Військово-морських сил України, чим порадує моряків. Спільне водно-спортивне свято з участю командування, особового складу та кораблів Чорноморського флоту Росії та ВМС України, що відбулось в неділю, в День російського флоту в Севастополі, залишило по собі гіркуватий присмак. Щоб мати змогу здалеку спостерігати за подіями на морі, ледь вдалось здолати кордони російських військовослужбовців, які не пропускали на набережну. Не конче було знати, як відбувався розподіл колишнього радянського флоту, під час параду усе помітно, як на долоні: найкращі кораблі — російські. Українська сторона, напевне, для колориту пустила серед інших плавзасобів щось на зразок козацької чайки, на борту якої сиділи наші ж таки камінь-каширці в сценічних костюмах і з бутафорськими шаблюками. Глядачі, особливо ті, хто прийшов гордитися могутністю російського флоту, вголос кепкували з української “галери”. Відбувши багатолюдний концерт російських зірок, і ще багатолюдніший салют і феєрверк, що супроводжувався ейфоричним свистом і криком десятків тисяч севастопольців, які буквально забили Приморський бульвар, ми з нетерпінням чекали свого свята, Дня ВМС України. З самого ранечку в понеділок волинська делегація на Графській пристані. Сьогодні випадає можливість зблизька побачити наші кораблі, буде організовано день відкритих дверей — заходь, спілкуйся з екіпажем, з командирами. Скористалися такою нагодою і батьки матросів, які проходять строкову службу на кораблях. Біля Морського вокзалу ніс у ніс зустрічаємося із земляком — Володимиром Головієм з села Рудка-Козинська Рожищенського району, який приїхав провідати сина Ігоря, матроса з корвета “Луцьк”. Розповідає, що служив тут і його сусід Роман Семенюк. — Зараз ще не пускають на корабель, блиск наводять, бо ж Президента ждуть. А я й не шкодую, бо і сина побачу, і Ющенка,– не втрачає оптимізму батько моряка. Так і сталося. Побачити Президента зблизька цього разу виявилося справою не складною. Традиційно строгі правила президентської охорони стали ліберальнішими. Без особливих засторог сприйняла охорона і бажання учасників хору “Родовід” брати участь у зустрічі Президента. Короткі переговори, які провів один з найпробивніших членів волинської делегації Роман Кухтей, увінчалися успіхом: і ось уже камінь-каширці шикуються біля входу на причал. — Під такими рясними спідницями може й бомба бути, а всім байдуже,— іронізували журналісти уже по той бік огорожі, біля флагмана українського флоту — фрегату “Гетьман Сагайдачний”, де Президент мав зустрічатися з командуванням: Втім, сміємося зарано. Приходить прес-секретар Ірина Геращенко і оголошує, що нарада на кораблі відбудеться без нашої присутності, а щодо прес-конференції, то з огляду на спеку Президенту можна буде задати лише два запитання. — Ви ж розумієте, не можна довго тримати Президента під таким палючим сонцем. Хіба вам байдуже його здоров’я? Блиск погонів. У зборі все керівництво Криму. Прибули секретар РНБО Петро Порошенко і держсекретар Олександр Зінченко. Нарешті з’являється авто Президента. Над площею злітає “Многая літа”. Це дзвінкоголосі волиняни вітають Віктора Ющенка. І, звісно ж, Віктор Ющенко не міг пройти повз віншувальників, зупинився, дослухав до кінця, підійшов і зворушено сказав: “Це — фантастично!”. Спілкування Президента з камінь-каширцями було не довгим: розцілував керівника колективу, розпитав, звідки приїхали, потис людям руки. А для учасників хору це стало найпам’ятнішою, найхвилюючішою подією. У наступні дні тільки й мови було, що про людяність та доступність Віктора Ющенка. Після короткого вступного слова Президент спілкується з командуванням, представниками делегацій з регіонів. Журналісти терпляче чекають, грозяться розпитати Віктора Ющенка про племінника, який “засвітився” в неділю на трибуні серед російських високопосадовців під час параду. Однак на ділі підковиристих запитань до Президента не було: з’ясовували перспективи флоту і Севастополя. — Нам потрібна окрема програма модернізації флоту. Сьогодні ми домовилися, що до Дня незалежності України буде чітко визначено завдання на найближчі п’ять років по забезпеченню сучасним обладнанням наших кораблів за державним замовленням,— сказав Віктор Ющенко. Схвалив Президент і шефську допомогу областей українському флоту. Щоправда, у приватних неофіційних розмовах деякі офіцери трохи скептично коментували такий спосіб зміцнення флоту: “Їде десять чиновників, везуть кілька мішків борошна і цукру, витрачаючи на відрядження більше коштів, ніж вартість шефської допомоги”. Судячи з побаченого у Севастополі, так воно і є. Напевне, саме через спеку Віктор Ющенко, одягнутий не за протоколом у білу полотняну сорочку, не підійшов до екіпажу корвета “Луцьк”. Матроси, які перед тим до блиску драяли кожен гвинтик на кораблі, готуючись до цієї зустрічі, були трохи розчаровані, хоча виду й не подавали. На корветі зараз служить 35 волинян: Сергій Данилюк з Любешова, Володимир Левчук з Маневицького району передавали батькам вітання. На запитання про те, як проходить служба, відповідали коротко — “нормально”, а щодо свята, то не втримувалися, зітхали, адже для них ці дні були чи не найважчими. Не треба бути фахівцем, щоб зрозуміти після оглядин корабля, що служити на ньому зовсім не легко. Тісно, металева обшивка у спеку робить повітря гарячим і задушливим. І це — один з найновіших кораблів ВМС України. Заступник командира корвета з гуманітарних питань Олександр Стецюк дякував міському голові Луцька Антону Кривицькому за підтримку. А керівник волинської делегації, заступник голови обласної ради Володимир Банада відвідав цього дня ще й загін морської охорони, де один з кораблів носить назву “Волинь”. Для екіпажу приготували в подарунок пакунок лікарських препаратів. От тільки заступник командира загону Михайло Іванців, зустрічаючи гостей, сказав, що старенький корабель, якому понад 30 років, уже списали на металолом. Тут же в одного із членів волинської делегації з’явилася ідея запропонувати один з кораблів морської охорони назвати “Камінь-Каширський”. А ще привітні, симпатичні та балакучі камінь-каширські молодиці, самі того не відаючи, щодня плідно працювали на порозуміння і єдність регіонів: де б не були, не уникали нагоди поспілкуватися з севастопольцями. Тем для розмов не бракувало. Тішилися, що святковий феєрверк на честь українського флоту був не менш багатим, ніж у росіян. Нарікали на кримські ціни, на деякі продукти вони майже удвічі вищі, ніж у нас. Підгодовували хлопців-курсантів, що вже збиралися на канікули. А їдучи додому, взяли тих, кому було по дорозі, в свій автобус, адже вибратися з Криму у цю пору зовсім нелегко, квитки розкуплені задовго наперед. — Поїдете до Севастополя наступного року?— питалася у своїх супутників, які, повертаючись “з моря”, майже півтори доби умивалися потом у розпеченому автобусі, заставленому коробками з речами, костюмами, гостинцями і кримськими помідорами. — А хто ж ще так севастопольцям заспіває, як ми? А кого ж іще з волинян Президент у дві щоки цілував, кому так щиро дякував?— сміялися у відповідь учасники “Родоводу”.
