В числі перших серед крупнотоварних виробників закінчив у Горохівському районі жнива і відзначив минулого вівторка обжинки колектив приватно-орендного сільгосппідприємства «Райдуга», що в Терешківцях...
В числі перших серед крупнотоварних виробників закінчив у Горохівському районі жнива і відзначив минулого вівторка обжинки колектив приватно-орендного сільгосппідприємства «Райдуга», що в Терешківцях.
Петро БОЯРЧУК
Як розповів голова сільгосппідприємства Михайло Трачевський, із збиранням ранніх зернових тут впоралися, коли «відкинути» час, що на нього випала негода, за одинадцять робочих днів. Загалом скосили і обмолотили упродовж цього періоду зернові на 590-гектарній площі. На багатьох полях зразу ж услід за збиранням урожаю злущили стерню та взялися готувати грунт до осінньої посівної. Вказуючи на це, не обминув Михайло Іванович слушної нагоди відзначити добрим словом трудівників підприємства, котрі попрацювали на збиранні зернових найкраще. Серед них — комбайнери Леонід Грай, Володимир Федонюк та Віктор Ходоровський, водії Сергій Шкамарда, Віктор Веремчук, Анатолій Войтович. Успішне проведення жнивної кампанії, вважає керівник підприємства, значною мірою було забезпечене задовго до її початку завдяки належній матеріально-технічній підготовці та оновленню парку зернозбиральних машин. Нинішнього року «Райдуга» за свої гроші придбала нового комбайна «Дон-1500» вартістю 479 тисяч гривень, який, скошуючи в окремі дні стеблостій на 23—25 гектарах та намолочуючи більше тисячі центнерів зерна, відіграв на жнивах вирішальну, так би мовити, роль. Не підвела придбана підприємством минулого року за 240 тисяч гривень, а, отже, теж іще не спрацьована «Нива». Та й чотири інших зернозбиральних комбайни, хоч на їхньому рахунку вже не одні жнива, працювали без затримок, оскільки на ремонт їх та підготовку до роботи грошей не забракло. А те, що нинішнього року побудували та ввели в дію зерноочисний комплекс, витративши на це 200 тисяч гривень, тільки розширило зерновиробничі можливості підприємства та упевнило в тому, що зібрані врожаї і в майбутньому доводитимуться до ладу без особливих ускладнень. І все ж тої радості, на яку слід би було очікувати, в голосі Михайла Трачевського, коли про це розказував, не відчувалось. — Справа не в тім, — мовив, — що врожай цього року порівняно з минулорічним видався меншим. В тому, що на круг зібрали зерна в середньому тільки по 36 центнерів з гектара, хоч торік мали на 6 центнерів більше, нашої недоробки нема. З весни і початку літа усе показувало на те, що намолоти повинні бути кращими. Та й перед самими жнивами, коли тільки на колосся дивитись, спад урожайності не припускався. Але зерно у колоссі, особливо на посівах пшениці, виявилося щуплим. Саме тоді, коли воно мало би набирати вагу, стояла вельми суха погода, що й справило на врожайність свій вплив. Про таке і в інших господарствах вам скажуть. Але головне — в іншому. Прикиньте: зібрали ми зерна в цілому 21 тисячу центнерів. З минулорічного врожаю маємо ще 700. А не продали за ці дні жодного центнера. Нема покупців, нікому, виходить, наше зерно не потрібне. Ну, відвезли 250 тонн в Луцьк на комбінат хлібопродуктів на зберігання, розрахувалися за оренду земельних паїв. А далі? Віддавати комусь за безцінь не хочеться. Із владних верхів кажуть: треба потерпіти. Ближче до зими, мовляв, закупівельні ціни підскочать. Але ж гроші для відтворення виробництва потрібні зараз. Де їх взяти? Того, що маємо від продажу молока, ледве вистачає людям на зарплату. Попереду — осінні польові роботи і нема за що купити солярки. Надокучило вже дивитись, як не знати хто диктує селянам свої умови і з року в рік гнобить село усе більше. Нова влада повинна нарешті на це зважити. Думається, коментувати ці слова нема потреби. Тим паче, що, знаючи Михайла Трачевського не перший вже, як то кажуть, рік, подібних нарікань не чув від нього навіть у найтяжчі, здавалось, часи.
