НАРОДНА ЛЮБОВ ДО ТАРАСА

Ярослав ГАВРИЛЮК

На березі Турії урочисто відкрито пам’ятник пророку української нації Тарасові Шевченку та парк його імені.

За півроку до жорстокого царського суду і заслання на десять років у солдати рядовим без права вислуги Тарас Шевченко побував у Ковелі та його околицях. Було це восени 1846 року. Після закінчення Петербурзької імператорської Академії художеств він чекав призначення на викладацьку роботу до Київського університету святого Володимира (нині – його імені). Але розпорядженням генерал-губернатора 32-літнього Тараса як дипломованого художника було включено до складу археологічної комісії, що вирушала для збору народних переказів, пісень, історичних документів. Шевченко отримав доручення замальовувати пам’ятки природи та історії Волині і Поділля. По Ковелю було особливе доручення керівника експедиції професора Миколи Іванішева: дослідити місця, пов’язані з перебуванням на волинському Поліссі московського воєводи-втікача Андрія Курбського.
Через далекі роки Великий Тарас повернувся на Ковельщину вдруге – у бронзі і граніті. Його могутній, більш як семиметровий, постамент (ковельський пам’ятник Шевченку вважають найвищим у світі) на високому кургані має складну долю, як і життя самого пророка нації. Спорудження на березі Турії пам’ятника Шевченку було загальноміською справою, яка давалася нелегко. Започаткували її “просвітяни” більш як п’ятнадцять років тому. Після проголошення незалежності тодішній міський голова Анатолій Семенюк та депутати міської ради прийняли відповідне рішення, а у жовтні 1993 року було відкрито символічний знак. Але забракло сил, а, напевно, більш усього, – бажання.
Незважаючи на негаразди, над скульптурною композицією “Апостол правди і свободи” невтомно працював її автор – випускник Київського державного художнього інституту (нині Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури) Володимир Шолудько, якому допомагали скульптори Петро Подолець та Микола Король, архітектори Тетяна Мельничук та Анатолій Заворотинський. Композиція на Львівській кераміко-скульптурній фабриці була схвально прийнята художньою радою, але з Ковеля припинилося фінансування.
За справу взялися конкретно, коли новим міським головою став Ярослав Шевчук. Багато хто каже, що солідні кошти, спрямовані на спорудження пам’ятника і паркової зони, можна було б реалізувати у соціальних програмах, медицині або спорті, зрештою, будівництві доріг. Але не все вимірюється грішми. Та й кошти, що надходили до Ковеля, були цільовими і виділялися суто під даний проект. З місцевого бюджету це дороге будівництво не фінансувалося.
На добрі починання міської влади та громадськості відгукнулися партнери із Польщі, Німеччини, Волинське братство з Києва, народні депутати України та багато інших. Зібрані добровільні пожертви, а це майже 250 тисяч гривень, заклали основи цієї воістину народної будови. Неабияка честь – своєю працею віддати шану духовному провіднику нації – випала будівельникам “Ковельбуду”, а також спеціалістам багатьох інших трудових колективів із Луцька, Ковеля та Львова.
Пам’ятник українському Мойсею та парк його імені було урочисто відкрито напередодні Дня незалежності. Відкриваючи свято, міський голова Ярослав Шевчук висловив слово подяки бюджетному комітету Верховної Ради України, народним депутатам Борису Загреві та Юрію Костенку, турботами яких на спорудження Тарасового комплексу з державного бюджету була виділена основна сума коштів у розмірі трьох мільйонів гривень. Потім священики Української православної церкви Київського патріархату на чолі із єпископом Луцьким і Волинським Михаїлом освятили пам’ятник. Під безсмертне шевченкове творіння “Реве та стогне Дніпр широкий”, яке майстерно, з піднесенням виконав Волинський народний хор, до підніжжя монумента лягли живі квіти пам’яті і шани. Емоційно прочитав “Я на сторожі коло них поставлю слово” актор облмуздрамтеатру Дмитро Мельничук.
“Шевченко зберіг українську націю, він зробив нас народом”, – мовив голова Національної Спілки письменників України Володимир Яворівський. Про знаковість і знаменність події, що символізує віковічне прагнення українців до єднання, спільності дій у боротьбі за розбудову незалежної України, говорили заступник голови облдержадміністрації Володимир Карпук, заступник голови обласної ради Володимир Банада, народні депутати України Іван Драч та Борис Загрева, голова обласної письменницької організації Василь Гей, лауреат Всеукраїнського шевченкового фонду та літературної премії імені Павла Тичини Петро Засенко, голова обласної організації товариства «Просвіта», поетеса Надія Гуменюк. Подяку Ярославу Шевчуку за активну патріотичну позицію в духовній розбудові рідного краю від Всеукраїнського благодійного культурно-наукового фонду імені Шевченка вручила його президент — праправнучка Великого Тараса по лінії сестри Катерини Людмила Красицька.
Проникливими були виступи гостей з-за кордону – президента асоціації Єврорегіону “Буг” Генрика Макаревича, президента польського міста Холм Криштофа Грабчука, голови Ржевської міської думи (Росія) Юрія Винокурова, заступника мера литовського міста Утена Йонаса Бурокаса. Ведучі свята зачитали вітальні телеграми від Надзвичайного і Повноважного Посла України у Литовській Республіці Бориса Климчука та академіка Миколи Жулинського.
Пристрасно та хвилююче декламували, співали безсмертні твори великого українського поета народна артистка України Галина Яблонська, заслужені артисти України Олександр Якимчук та Алла Опейда, актриси обласного музично-драматичного театру імені Тараса Шевченка Світлана Органіста та Катерина Шпак, студентка Волинського училища культури і мистецтв Ірина Маслюк, чоловічий квартет “Акорд” обласної філармонії, кобзар із Києва Роман Мороз, юні обдарування із Ковеля – володарка гран-прі VIII Міжнародного фестивалю “На хвилях Світязя”, солістка ансамблю народної музики “Веретено” міської школи мистецтв Влада Маринчук та відмінник навчання Віктор Мостика, якого у десять років називають “ковельським соловейком”. Теплих слів і подяки заслуговують головний режисер святкового дійства – директор облмуздрамтеатру Богдан Береза та голова міськрайонного відділення товариства “Просвіта”, поетеса Ніна Горик, за її активну участь в організаційних заходах.
Урочистості закінчилися символічно – Тарасовим “Заповітом” і закладанням біля монумента “Шевченкового гаю”, причому делегація із Утени посадила дубок – символ литовської нації, а представники Ржева – берізку, що уособлює Росію. Незабаром неподалік буде також закладено алею українсько-польської дружби.
Височить у центрі Ковеля біля берега Тарас, – апостол правди і свободи. Перед ним – тихо плине Турія, яка несе свої води через Прип’ять по Дніпру біля його Святої Могили у Каневі.