“Тихо кругом. На сопках бои отгремели. Помню родного отца, что в могиле зарыт на сопках манчжурского края”, — колись звучала і така пісня. Адже перемога 9 травня у Великій Вітчизняній війні ще не була остаточною...
Олександр БАГНЮК, голова обласної ради ветеранів останнього воєнного призову
“Тихо кругом. На сопках бои отгремели. Помню родного отца, что в могиле зарыт на сопках манчжурского края”, — колись звучала і така пісня. Адже перемога 9 травня у Великій Вітчизняній війні ще не була остаточною.
Радянсько-японська війна у серпні—вересні 1945 року, розпочата згідно з рішеннями Кримської і Потсдамської конференцій керівників трьох великих держав — СРСР, США і Великобританії, була логічним продовженням Великої Вітчизняної війни і завершальним переможним етапом Другої світової війни. Наші солдати і офіцери, що волею військової долі після розгрому фашистської Німеччини, опинилися за тисячі кілометрів від рідних домівок, внесли вирішальний вклад у розгром більш як мільйонної Квантунської армії — головної військової сили Японії на Далекому Сході і поклали кінець багатолітньому кровопролиттю. Згідно з розробленим планом ставкою Червоної армії уже в червні—липні із Східної Пруссії та Балкан на Далекий Схід були перекинуті чотири армії, в тому числі дві танкові (а в їх числі мій 20-ий гвардійський Яссько-Мукденський полк 59956). Усього до бойових дій було підготовлено 80 дивізій. Усі ці військові з’єднання розташувалися на монгольсько-китайському кордоні на відстані від 9 до 11 тисяч кілометрів. Були створені Забайкальський та перший і другий Далекосхідні фронти. В ніч на 9 серпня 1945 року СРСР оголосив війну Японії і тоді ж були нанесені перші удари з повітря, моря і суші. Нехай сучасники не уявляють собі, що ця війна була легкою і блискавичною. Адже був жорстокий спротив Квантунської армії і емігрантської білогвардійської армії Семенова. Можете собі уявити, які незручності були у форсуванні гірської гряди Хінган, з сильними дощами, дорогами, що розкисли, бурхливими річками. Минули роки, десятиліття і ми, сивочолі ветерани, з тривогою згадуємо ті небезпечні суворі воєнні дні, яких тепер майже ніхто не цінить. А ми ж були свідками і учасниками тих жорстоких боїв. Не випадково ми були нагороджені медаллю “За Победу над Японией”. То чи має вона якусь ціну? Прикро, що аж через 60 років Верховна Рада прирівняла за статусом і обсягом пільг учасників бойових дій війни з Японією до ветеранів Великої Вітчизняної війни,внесла низки змін до чинного законодавства щодо посилення їх пенсійного і соціально-медичного забезпечення, усунувши таким чином дискримінацію, яка існувала донедавна. Отож, вітаю учасників та однополчан із святом Перемоги і завершенням Другої світової війни. До речі, напередодні цієї дати в залі засідань облдержадміністрації відбулася зустріч ватажків ветеранських організацій області. Прикро, що злободенна тема 60-ліття Перемоги над Японією не була в програмі. Невже, як мовиться: “Кого не болить — тому і не догоряє?”.
