СІЯТИ ЩЕ ВАЖЧЕ, НІЖ ЗБИРАТИ

Щоб провести посівну озимини, поліським господарникам доводиться пускати під ніж худобу.

Олена ДУДКЕВИЧ

Не встигли хлібороби Волині перевести дух після виснажливих жнив, як знову доводиться дуже важко. Незважаючи на те, що строки посіву озимини підходять до завершення, адже науковці радять завершити сівбу до 20 вересня, чимало господарств ще тільки розпочинають посівну кампанію: хтось чекає, поки піде дощ, а хтось просто не знає, як викрутитись зі складної ситуації. Відносно комфортно нині почуваються лише ті сільгосппідприємства, які мають обігові кошти. Вони й зерно не поспішають за безцінь збувати, не журяться й про те, як купити пальне і мінеральні добрива.
- Нашому господарству на осінньо-польові роботи необхідно 140 тонн дизпалива, - розповідає керівник сільгосппідприємства “Рать” Луцького району Віктор Шумський, - але ми ще маємо запаси з весни, тому й не хвилюємось, як посіяти.
Посівні площі під озимину “Рать” теж не збирається зменшувати і планує засіяти 1200 гектарів, адже середня врожайність у нинішньому році у господарстві становила 57 центнерів з гектара. Тож за таких обставин сіяти менше було б просто нерозумно. В цілому ж по області посівні площі мають скоротитись на 20 тисяч гектарів. Практично увесь цьогорічний врожай, за словами керівника “Раті”, зберігається на токах і складах. Він упевнений, що ціна на зерно наприкінці осені таки зросте, тому й не поспішає його збувати. Хвилює Віктора Шумського тільки те, що не розрахувався з “Раттю” комбінат хлібопродуктів № 2 ще за зерно, здане минулоріч, а це – не багато, не мало – 300 тисяч гривень.
Значно складніша ситуація із сівбою зернових у поліських районах. Начальник управління сільського господарства і продовольства Ратнівської райдержадміністрації Василь Сахно назвав її взагалі критичною. У районі планують зменшити площі під посів озимих зернових на сорок відсотків.
- Це пов’язано з тим, - пояснив Василь Григорович, - що ми націлюємо керівників сіяти стільки, скільки господарство зможе якісно підготувати площ, при цьому купити хороше насіння і забезпечити внесення міндобрив.
Таку ж позицію підтримує і заступник голови облдержадміністрації Віталій Заремба.
- Для чого ті гектари господарствам, де врожайність становить 10 центнерів? Що вони дадуть виробнику з точки зору економіки? Я поставив категоричну вимогу: заборонити сівбу там, де це робиться без глибокого аналізу наслідків. Ми повинні відійти від хибної практики примноження боргів. Крім того, прописку на полі повинні отримувати сорти, які мають високий потенціал якості, тому вирощувати просто товарне зерно може дозволити собі той, хто має високорозвинуте тваринництво. В іншому випадку це – збитки.
Однак господарствам поліської зони, навіть зменшивши посівні площі, провести посівну кампанію буде важко. Причина одна – брак обігових коштів. За словами Василя Сахна, сільгосппідприємства району практично не реалізовують зерно. Ще десять днів тому оформили всі необхідні документи, щоб продати жито до Аграрного фонду, але дозволу з Києва так і не отримали. Навіть по лізингу за придбану техніку сільгосппідприємства не поспішають розраховуватись зерном, бо Агрореммаш пропонує ціну 300 гривень за тонну жита. А це ж навіть не заставна ціна, а лише половина вартості. Ті господарства, які ще продають тонну-дві молока в день, щось мудрують, а решта – просто у безвиході. Запасів дизпалива на Ратнівщині нема, і техніку заправляють практично з коліс.
Протягом останніх двох місяців сільгосппідприємства у Ратнівському районі, щоб віджнивувати і якось розпочати сівбу, пустили під ніж понад 700 голів великої рогатої худоби, у тому числі і 89 корів. Однак схоже на те, що це ситуацію не врятує.
Єдине, з чим поки що немає особливих проблем, так це з мінеральними добривами. І хоч ціни на них у порівнянні з весною теж суттєво зросли (до прикладу, тонна нітроамофоски коштувала 1500 гривень, а тепер – 1900), все ж з операторами можна домовитись про те, щоб взяти добрива в кредит.
За таких обставин до довгожданого і багатообіцяючого “року села” „дотягнуть” не всі.