Звиняченський сільський голова Тетяна Панасюк.
Сільському голові із Звинячого дістались «круті» села
Звиняченському сільському голові Горохівського району Тетяні Панасюк для лідерства села дісталися воістину «круті». Напевно, всі її колеги мріють, щоб на території очолюваної ради було бодай одне підприємство, спроможне платити заздрісні податки!
У Звинячому приватних газд є кілька, а в сільській раді кожного дня Тетяну Дмитрівну із особистими проблемами чекають жителі Звинячого, Красова, з вказівками - колектив.
- На роботу вона приходить завжди в гарному настрої, - в один голос казали мені працівники сільської ради.
Чи про таку долю мріяла одна з тих мешканців Звинячого, яка народилася в селі, де ще 55 років тому був пологовий будинок. І зими тоді були тріскучими від морозів ще й такими засніженими, що бабця Катя з вузликом на плечах із гостинцями для породіллі йшла побачити свою першу весняну внученьку (дівча народилося 29 лютого) аж із Новосілок по дорозі, схожій на сніговий тунель висотою в людський зріст.
Односельчани визнали її особистістю, яка володіє хистом ініціювати, вирішувати, допомагати.
Сім’я бригадира городньої бригади Дмитра Васильовича і завідувача сільського дитячого садочка Ганни Андріївни Калитків втішалася двома донечками і синочком. Тетяна Дмитрівна і досі пам’ятає, як уже школяркою ходила до мами в дитсадок і бавилася з братиком та всіма діточками, уявляючи себе в майбутньому такою ж турботливою вихователькою, як і матуся.
Мрії не зрадила: закінчила школу з похвальною грамотою і вступила навчатися у Луцьке педагогічне училище. Працювати довелося вихователем, помічником бібліотекаря, головою ревізійної комісії в місцевому колгоспі. Односельчани визнали її особистістю, яка володіє хистом ініціювати, вирішувати, допомагати. У 2005-му році Тетяна Панасюк завзято інтереси своїх виборців, отримавши місію депутата, в вересні 2006 року була обрана секретарем Звиняченської сільської ради, а з жовтня року 2010 – го реалізовує першочергові завдання мешканців Звинячого і Красова, поставлені перед керманичем сільських громад.
«Від себе завжди вимагаю відповідальності, а людям бажаю бути добрішими», - розповідала про своє кредо завжди привітно усміхнена лідерка. Її жіноче щастя – чудова родина. Доньку, матусю, бабусю обожнюють сини Олександр і Андрій, невістки Рита і Мар’яна, внучата Дарина і Тимофій. Відчуваючи серцем, що її материнська любов потрібна найдорожчим, наче сонечко, пані Тетяна ладна прихилити їм небо.
