У кабінеті головного редактора Ганна Жовнірук тримає в руках газету, яку читали ще її батьки. Тепер «Волинь» уже багато десятиліть приходить і в її дім. А цього разу принесла ще й тисячу гривень виграшу.
«Моя улюблена «Волинь» була улюбленою газетою моїх батьків»
Так каже переможниця редакційної акції серед передплатників газети «Волинь» і володарка 1000 гривень Ганна Олексіївна Жовнірук із села Княгининок Луцького району. Напередодні 87-річчя від дня народження нашої газети – це просто суперовий комплімент!
– Напевне, я не дуже щаслива жінка, адже похоронила двох синів, чоловіка… Але з вашою газетою мені чомусь щастить. Уже втретє дістається приз від «Волині». Раніше вигравала плед, термос, а тепер – тисячу гривень. Дякую тій добродійці з Іваничів – Галині Григорівні Хмелик, яка витягнула конверт із моєю квитанцією.
Можливо, щастить у вашій акції тому, що читаю «Волинь» усе життя, а мені вже – 71. Це була улюблена газета моїх батьків у селі Сильне на Ківерцівщині… Потім, коли я поїхала вчитися на бухгалтера у Дубляни на Львівщину, то щоразу, приїжджаючи додому на канікули, читала «Радянську Волинь».
Як приїхала у 1975 році в Маяки – нині Княгининок – на практику, так тут і залишилася, а «Волинь» уже стала газетою і моєї сім’ї… Усе життя я пропрацювала заступником головного бухгалтера. Свою роботу дуже любила і добре знала. Цифри, математика подобалися мені ще зі школи, тому й обрала фах бухгалтера. І я, і брат здобули вищу освіту не за гроші, а завдяки знанням. Хоча в селі про мого батька говорили: «О, Альошка десь має блат, бо двох своїх дітей вивчив…»
І зараз, не повірите, але «Волинь» я починаю читати після списку загиблих Героїв… із японської головоломки з числами – судоку. Поки не розгадаю її – ніякої роботи не роблю. Також тішуся, коли в газеті з’являється кросворд: для мене це теж подарунок.
За ці пів століття Княгининок став для мене вже рідним. Хоча постійно сниться Сильне, де я народилася. Востаннє була там цьогоріч на Проводи – їздила на могили батьків. Кажу братові: «Петю, завези мене до нашої хати…» Батьківський будинок ми давно продали, там уже кілька разів мінявся власник. Коли побачила на рідному обійсті повалену огорожу, серце защеміло – і потекли сльози…
Я люблю спокій, люблю працювати на городі, біля картоплі порпатися… Живу із сином, невісткою та двома онуками. Невістка – більший спеціаліст із вирощування помідорів. А ще одна моя велика любов – квіти. Особливо червоні гладіолуси.
Справжня передплата – це не на місяць і не на рік. Це коли газета залишається з людиною на все життя.
– Найбільше мрію, щоб закінчилася ця страшна війна, яка так покалічила долі українців, – каже на завершення розмови Ганна Олексіївна.
І коли автор цих рядків уже встав, щоб іще раз потиснути руку переможниці, пані Ганна раптом запитала:
– А ви мені не запропонуєте витягнути наступного переможця? Я теж хочу комусь принести радісну звістку.
– Ой, та звісно! Із задоволенням!
…Пані Ганна називає число, що символізує її вік:
– 71.
За якусь мить дістаємо конверт під таким номером – і дізнаємося, що новим володарем 1000 гривень від газети «Волинь» став Володимир Банада з вулиці Шота Руставелі в Луцьку.
Вітаємо переможця і просимо зв’язатися з редакцією!
Долучайтеся і ви до нашої передплатної естафети: для цього треба виписати «Волинь» хоча б на місяць – 66 гривень + 20 гривень за приймання передплати – і надіслати квитанцію на адресу:
43016, газета «Волинь», вул. Ковельська, 2, м. Луцьк, Волинська область.
На конверті обов’язково зазначте: «Акція для передплатників-2026».
Конверти з річною передплатою братимуть участь у розіграшах протягом усього 2026 року – тобто 52 рази, стільки, скільки тижнів у році. З піврічною – протягом шести місяців, із квартальною – протягом кварталу, а з місячною – упродовж відповідного місяця. n
Наш передплатний індекс: 30000.
Зараз також читають: «Мамо, пофарбуйте волосся!». Колонка головного редактора «Волині»
