Нещодавно до редакції “Волині” зателефонувала жителька села Козлів Локачинського району, щоб запитати, чи не знаємо ми, де подівся лідер селянського страйкового руху Олег Анатолійович Савчук, який у квітні-червні так наполегливо захищав права молокоздавачів перед переробниками...
Нещодавно до редакції “Волині” зателефонувала жителька села Козлів Локачинського району, щоб запитати, чи не знаємо ми, де подівся лідер селянського страйкового руху Олег Анатолійович Савчук, який у квітні-червні так наполегливо захищав права молокоздавачів перед переробниками.
Олена ДУДКЕВИЧ
- Страйкували ми... А що з того? – схвильовано говорила жінка. – У минулому році в цей час заводи вже піднімали закупівельну ціну на молоко, а тепер мовчать. Щоб з’ясувати, що ж думає з цього приводу сам Олег Савчук, ми вирушили у Рожище, бо віднедавна лідер страйкового руху, директор Інституту аналізу державної і регіональної політики очолює Рожищенську райдержадміністрацію. До речі, це єдиний район, в якому змінилось керівництво за часів “нової” влади. - Олеже Анатолійовичу, хотілося б розпочати розмову із запитання, що стосується вашої попередньої діяльності... - Знаю, багатьох цікавить, чого Савчук втік на державну роботу. Моє призначення на цю посаду було якраз у контексті попередньої роботи в Інституті аналізу державної і регіональної політики. Там я займався питаннями розвитку підприємництва та ініціативи сільських громад, на громадських засадах очолював об’єднання сільських лідерів, які, власне, і організували акцію по молоку. Ми не просто страйкували, ми шукали шляхи виходу із ситуації і пропонували конкретні моделі, які, до речі, підтримував і голова облдержадміністрації. Вимагали визначити мінімальну закупівельну ціну на молоко, закріпити угодами умови здачі молока селянами. Крім того, ми говорили про те, що сільські громади можуть об’єднуватися, ставати суб’єктами ринку і самі здавати молоко на переробні підприємства і тим самим впливати на ціноутворення. Ось тому Володимир Бондар і запропонував мені реалізувати цю модель на рівні Рожищенського району, на території якого працює один з найбільших переробників молока — Рожищенський сирзавод. - І що вам вже вдалося вирішити? - Так співпало, що зі зміною керівництва в районі змінилось і керівництво заводу. Можна сказати, що ми порозумілись і тепер працюватимемо за такою схемою: сільські громади, які мають свої комітети, укладатимуть угоди із селянами і самі виступатимуть суб’єктом, який продаватиме молоко переробникам. - А як щодо ціни? - Складовою ціни є якість. Спеціалісти стверджують, що якість молочної сировини, яка виробляється в селянських господарствах, низька. Тут ще не треба забувати про специфіку сирзаводу, якому для переробки потрібно гатункове молоко. Ось тому сільські комітети й беруть на себе зобов’язання слідкувати за якістю молока. Сирзавод у свою чергу обіцяє платити дорожче. Крім того, сільські комітети виконуватимуть роль громадського контролю, який стежитиме, аби показники якості молока не занижувались. - Скільки комітетів уже працює на території району? - Поки що три. У вересні ми плануємо організувати роботу комітетів у тих селах, де нема сільських рад, у жовтні – на решті території. Хочу зауважити, що сільські комітети будуть займатись не тільки збутом молока, а й іншої сільськогосподарської продукції. Тут багато чого залежить від самих лідерів. Може, не в кожному селі все вдасться. - Із рожищенцями все зрозуміло. А що робити селянам з інших районів, які також брали участь у страйках і на сьогоднішній день не відчули ніяких позитивних змін? Їм треба переймати досвід у вас? - Оскільки наша система ще до кінця не апробована, то я не можу сказати: робіть так, як ми. - Скидається на те, що ви трішки змінили курс: спочатку діяли радикально, а тепер пішли іншим шляхом. - Усе, що можна було зробити у плані звернень до керівництва області, держави, ми зробили. Страйк не є засобом розв’язання даного питання, бо через деякий час це може погіршити становище селян, та й з боку заводів-монополістів викликати негативну реакцію. Та й між самими селянами може не бути згоди. Але це не значить, що ми змінили курс. Ми йдемо паралельними шляхами. - Посада голови райдержадміністрації – це не тільки питання молока. Які ще проблеми вам дістались у спадок від попереднього керівництва? - Не можна сказати, що вони перейшли мені у спадок, бо, очевидно, що з’явились вони у районі давно. Тут можна говорити тільки про зміну підходу до вирішення цих проблем. Мій попередник – людина з двадцятирічним досвідом роботи в органах державної влади. Я прийшов із громадського життя, тому й дивлюся на деякі питання під іншим кутом зору. Перше, на що звернув увагу, - на залучення інвестицій. Скажу відразу, що підгрунтя для цього в районі нема – відсутня інвентаризація земель, паспортизація інвестиційно привабливих об’єктів, нема стратегічного плану розвитку міста і району в цілому. Відчувається, що з підприємцями у районі працювали поганенько, а вони ж – головне джерело наповнення бюджету. - І що вам вже вдалося зробити у плані інвестицій? - Є певні напрацювання. Скажімо, наприкінці вересня ми плануємо у Рожищі провести міжнародний форум. Запросити до участі німецьких і польських господарників, щоб вони могли поспілкуватись з нашими людьми, обмінятись досвідом, оглянути об’єкти, які потребують інвестицій. - Що ж змінилось у ставленні до підприємців? - Ми хочемо, щоб кількість їх збільшувалась. Проаналізували роботу так званих дозвільних офісів і прийшли до висновку, що працювали вони вкрай незадовільно. Тому тепер усі документи, які стосуються різноманітних дозволів, буде опрацьовувати працівник райдержадміністрації і максимально сприяти подоланню усіх бар’єрів, які виникають на шляху підприємців. - А як живуть села Рожищенського району? - У нас є чимало господарників-одноосібників, які обробляють по десять-п’ятнадцять гектарів землі. Але вони позбавлені можливості отримувати якусь дотацію чи допомогу від держави тільки тому, що не зареєстровані. Ми теж хочемо з ними працювати, щоб вони могли на рівні з великотоварними сільгоспвиробниками мати якусь підтримку. Адже в населення сьогодні є навіть краща техніка, ніж в господарствах, і саме одноосібники виробляють понад 70 відсотків сільськогосподарської продукції. На жаль, до сьогодні держава не бачила в одноосібникові суб’єкта ринку. Мало того, що з ним ніхто не працює, обрахувати його діяльність практично неможливо, а одноосібник таки є потужним інвестором у соціальну та й інші сфери. - В одній із волинських газет довелось прочитати вельми критичну статтю щодо вашої особи. Автор стверджує, що ви – племінник славнозвісної депутатки Катерини Ващук, яка й допомагає вам, як кажуть, просуватись по службі. - Ні в яких родинних стосунках з Катериною Ващук я не перебуваю (сміється – авт.). Як не дивно, але все, про що йшлося у згаданій публікації, - абсолютна брехня. Коли нема за що вчепитися, а я за своє життя нічого поганого нікому не зробив, то треба, очевидно, писати про “бліду посмішку” чи щось в цьому стилі. Справжні журналісти не дозволяють собі такі речі. - У народі кажуть: нова мітла мете по-новому. Як ви самі охарактеризуєте свій стиль керівництва на посаді голови райдержадміністрації? - По-перше, порядність по відношенню до людей, доброта і, напевно, переконаність у прийнятті рішень. Я ніколи не стану бюрократом, який сидить у кріслі і надуває щоки, щоби зробити більш поважний вигляд. Наскільки свято сповідує озвучені принципи Олег Анатолійович, найкраще судити тим людям, з якими він працює. А кадри для державної служби він підбирає ретельно. Каже, що сьогодні усі галузі потребують хороших фахівців, тому й хоче відкрити у Рожищі філіали престижних вузів, щоб молодь мала можливість навчатися і здобувати вищу освіту. А те, наскільки ефективні методи вирішення наболілих питань він використовує, незабаром буде видно.
