Чому китайці думають, що це нас — ​мільярд? - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 24.89 € 27.69
Чому китайці думають, що це нас — ​мільярд?

Останнім часом у Піднебесній масово стали вчити англійську мову, тому українські випускники іноземних факультетів тут уже мають цілу діаспору. За ними потягнуться і комбайнери…

Фото studyplus.com.ua.

Чому китайці думають, що це нас — ​мільярд?

Чим переймався і з чого дивувався останнім часом заступник головного редактора «Газети Волинь» Василь УЛІЦЬКИЙ

…успішними свояками–заробітчанами

Мій родич Андрій минулого року примудрився з’їздити на заробітки в далекий Китай. Керував комбайном, який копав цукровий буряк.

Поцікавився — ​виявляється, Андрій — зовсім не виняток. Уже є, наприклад, чимала діаспора вчителів англійської мови з України у Піднебесній. Незважаючи на те, що це доволі непроста і навіть небезпечна країна для заробітків. Але що може стримати українця?

Прикинув, скільки родичів поїхали за кордон працювати — ​за голову вхопився. І з моєї сторони, і зі сторони дружини — ​повно. Й стара, й нова хвиля. «Сезонників» не рахую, бо, здається, з кожної сім’ї хтось був як не в Польщі, то в Москві (до війни, звісно). Кажу тільки про тих, хто «за бугром» уже закріпився.

І дехто непогано так «доробився». Ото два роки тому до рідного села Радванці, що на Львівщині, підлатали три кілометри дороги, бо приймали важливого гостя — ​Павла (Пола) Винника — ​генерал–лейтенанта армії Канади, заступника начальника штабу оборони цієї країни. Він був у Яворові на полігоні, де канадці проводять спільні навчання з нашими військовиками, і вирішив навідатись у село, звідки походять його предки. Мама цілий вечір готувала канапки для високопоставленого родича. Стали рахувати, скільки вихідців із Радванців осіли на Заході, — ​то вийшло, що разом із нащадками ще на півсела людей назбирається!..

Тим часом Андрій знову збирається у Китай копати буряки. Бо хто ще може дати раду надсучасному німецькому комбайну і не «загробити» його за сезон? Китайці вже, певно, думають, що це нас, українців, — ​мільярд, а не їх…

…патріархом Філаретом і не тільки ним

Мова не про резонансні вимоги шанованого релігійного діяча дати йому покерувати Православною церквою України попри те, що вона має законно обраного на Об’єднавчому соборі предстоятеля Епіфанія. За такі заяви почесного патріарха, звісно, прикро. Але, погодьтеся, не можна не захоплюватись тим, з яким запалом уже дуже немолодий, 90–літній, Філарет відстоює свою позицію. Особисто виходить до преси і гне свою лінію! Певно, тільки такий характер міг стільки років послідовно битись за українську церкву…

А як вам 76–літній Джо Байден, який вирішив балотуватись у президенти США і якого називають одним з головних конкурентів Дональда Трампа — ​теж, до речі, не юнака — 73 буде в червні?!

Та що там далеко ходити. У селі Княгининок біля Луцька живе 88–річний Ростислав Григорович Кушнірук. Він — ​людина, яка разом із патріотичною сім’єю пройшла заслання на півночі Росії, а після повернення створив хорову капелу «Посвіт», ще донедавна її очолював, а зараз і далі співає. Заслужений працівник культури. Постійно у громадських справах. Йому знайомі і владні та газетярські коридори, і вуличні акції. А коли заходить у редакцію, то це ніби клубок енергії вкотився до нас…

Ці всі приклади підтверджують банальну думку: молода людина та, яка молода душею. Пенсію можна «призначити» собі в 30, а можна відмовитись від неї і в 90. От тільки як зберегти в душі і тілі ту молодість? Це запитання у своїх публікаціях наші журналісти обов’язково поставлять активним довгожителям. А якщо хтось із наших читачів поважного віку має бажання щось сказати з цього приводу — ​пишіть у редакцію і діліться!

…планами зробити з депутатів «боксерську грушу»

Народний депутат Антон Геращенко, який вболівав на виборах за Володимира Зеленського, запропонував останньому, як поховати чинну Верховну Раду — ​зробити з неї «боксерську грушу». «Пропонувати їй контраверсійні (суперечливі, неоднозначні. — ​Авт.) законопроекти, які будуть популярними у людей. Верховна Рада буде їх відхиляти, а Зеленський отримає чудовий майданчик для її критики: бачите, цих хлопців обирати не треба, потрібні нові», — ​вважає Геращенко. Щоправда, депутат пропонував цей сценарій у разі нерозпуску парламенту, а вчора новообраний Президент «звільнив» депутатів достроково. Проте все одно дав зрозуміти, що саме так, за Геращенком, і діятиме. І навіть ширше — ​розжене всіх, кого можна, не тільки депутатів! Хоч останні, за його вимогою, ще мають встигнути зняти із себе недоторканність.

Я, наприклад, не знаю, як голосував би у питанні недоторканності. Це як важке рішення лікаря — ​давати чи давати медикаменти, які підлікують один орган, але зашкодять іншому.

Дуже співзвучна народним очікуванням позиція. Якщо не «розстріляти їх всіх», то хоча б зробити доторканними! Щоб не ховались ті хапуги за депутатськими значками. Оце народний президент, скажуть люди!

І мало хто подумає, що зняття недоторканності може «вбити» не крадіїв, а… чесних та незалежних депутатів. Бо без парасольки у вигляді недоторканності на них швидко знайдуть управу. Олігархи, наприклад (не обов’язково Коломойський). Чи президент–узурпатор. Пам’ятаєте, як у 2010 році депутати–демократи у буквальному розумінні бились під час ратифікації у парламенті сумнозвісних Харківських угод? Волинянину Володимирові Карпуку тоді зламали ніс. Але якби не було депутатської недоторканності, то, не виключено, що навіть битись із регіоналами не було б кому. Бо ще задовго до цього незалежних обранців прибрали б з дороги, понавішувавши усіляких надуманих кримінальних справ.

І чого більше у такому рішенні — ​користі чи шкоди? Я, наприклад, не знаю, як голосував би у питанні недоторканності. Це як важке рішення лікаря — ​давати чи ні медикаменти, які підлікують один орган, але зашкодять іншому.

…Вважаю цю Верховну Раду однією з кращих. Вона прийняла багато законів, які й не снились попереднім скликанням: про децентралізацію, про декомунізацію, про українську мову як державну, про НАТО та ЄС у Конституції та багато інших. Але якщо справдиться сценарій Антона Геращенка, то цю Раду проклинатимуть, як таку, яка «не дає працювати народному президентові Зеленському». Вже ясно, що саме так новий глава держави себе позиціонуватиме: з одного боку, він — ​Президент 65 мільйонів українців усього світу, а з іншого — ​«бариги у кабінетах». «Зробимо їх разом!»

Але тут головне питання, кого ж Зеленський приведе до влади. Хто за спиною «слуги народу» потирає руки в очікуванні тріумфу? Чесні і професійні чи пройдисвіти та пристосуванці? Хочеться сподіватись, що перші, хоч чомусь не дають спокою новини, що в останні дні до України потягнулись не тільки опальні олігархи, а й усілякі портнови — ​люди з оточення Януковича…