10 % наших
«У нас 90 відсотків проти України. Як же ж так? – ніяк не збагне Віктор Власов. – Адже ні німці, ні поляки не продають своєї Батьківщини». Чоловік власною автівкою вивозив поранених у бою під Волновахою у 2014 році українських воїнів
Сергій НАУМУК, заступник головного редактора «Газети Волинь»
Йому видніше – він живе там і знає, хто чим дихає. Та й близькість самої «ДНР» грає роль. Хоч-не-хоч люди дуже обережні у висловлюваннях щодо політики.
Здавалося б, такий стан справ має означати, що регіон цілком проросійський. Та насправді це не так. Адже, крім тих «90 відсотків», згаданих паном Віктором, є інші десять. А вони – небайдужі й активні, тому їхній вплив на ситуацію значно вагоміший.
Чого варта лише підприємиця Марго! Вона переїхала в Україну з Кавказу, де ще раніше довелося пізнати, що таке війна, горе і страждання. Тому із самісінького початку російсько-українського протистояння її кафе та готель, розташовані на околиці міста, стали центром підтримки українських військових. Хто б із вояків чи волонтерів не їхав у справах, знає: у Марго завжди можна знайти відпочинок та обід. Жінка вже навіть не рахує, скільки військових побували в неї. Вона підтверджує свою любов до України власною кишенею. А це, як ви розумієте, непросто. Робити декларативні заяви, чим часто чваняться наші «показні» патріоти, — значно легше.
Крім тих «90 відсотків», згаданих паном Віктором, є інші десять. А вони – небайдужі й активні, тому їхній вплив на ситуацію значно вагоміший.
Зустрілися й з адвокатом Русланом Мірошніковим. Він входив у групу місцевих жителів, з якими військові у 2014 році починали перемовини, в результаті котрих вдалося налагодити контакт, і наші вояки вже мали підтримку.
А ще активіст Олексій Гаврилов, який не дає спокою місцевій владі, бо постійно має якісь соціальні проекти, — також із Волновахи.
Власне, після спілкування з такими людьми розумієш: донецькі люди — класні. Вони активні, сміливі, наполегливі, вміють постояти за себе і справді вболівають за долю країни. А 90 відсотків, згаданих на початку? Як уже говорилося, вони не визначають обличчя регіону. Зрештою, на Волині теж є проросійськи налаштовані або відверто апатичні громадяни. Але ж ми асоціюємо свій край із найкращими — з активістами, з добровольцями та волонтерами, а не скигліями чи таємними прихильниками пуйла. То чому до Донеччини маємо підходити з іншими мірками?
