Це оголошення привернуло увагу нашого фотокора Богдана Гончарука не стільки кількістю знаків оклику, як дещо пізнім початком “шалених танців” в Одерадах...
Це оголошення привернуло увагу нашого фотокора Богдана Гончарука не стільки кількістю знаків оклику, як дещо пізнім початком “шалених танців” в Одерадах. Либонь, він надто молодий, щоб пам’ятати, що за радянських часів у сільських клубах як мінімум тричі на тиждень демонструвалися художні фільми з початком о 23.00. Саме до цього часу чималий загін доярок, свинарок і телятниць встигав запорати колгоспну худобу (іноді вручну доводилося доїти по 25 корів), доглянути власну господарку і трохи змити із себе в’їдливі запахи ферми. Зрозуміло, що після “кіна” бували ще й танці. І хоч важко було, нині про ці часи у селах згадують зі смутком: була робота, а відтак — знаходився час і на кіно, і на танці, щоправда, не такі “шалені”, як тепер...
