У період передвиборної гонки, коли не спрацювала ініціатива Президента України про примирення формувань УПА і Червоної Армії, то тут, то там в Україні звучать дивні голоси...
Олексій ПОЛІЩУК, історик
У період передвиборної гонки, коли не спрацювала ініціатива Президента України про примирення формувань УПА і Червоної Армії, то тут, то там в Україні звучать дивні голоси.
То їм раптом заманеться хоча б трохи пожити в Радянському Союзі, то з піною біля рота починають доводити, що в сорокових—п’ятдесятих роках не було ніякої національно-визвольної боротьби, а просто зграя бандитів убивала та грабувала мирне населення. Нічого собі “зграя”, коли тільки за 1944—1945 роки, за офіційними даними, було знищено 103313 повстанців та ще затримано і з’явилось з повинною 340 тисяч. Разом майже півмільйона населення! Не може бути стільки бандитів у будь-якій країні. Тим часом після 1945 року війна з повстанцями тривала ще мало не десятиріччя, отже названі цифри зростали. Згадаймо, що в 1947 році під час акції “Вісла” загинуло 1500 повстанців та 2780 членів ОУН, серед яких переважала учнівська і студентська молодь. Сьогодні частина російськомовного населення та високих чинів у генеральських погонах сміють нам у незалежній Україні диктувати, кому маємо віддавати шану, а кому — ні. Їм голосніше всіх підспівують українські комуністи. Головним козирем у цьому галасі стає проблема дивізії “СС Галичина” як доконаний факт співробітництва ОУН з німецькими окупантами. Чуючи російське прокляття з Москви на адресу національно-визвольної боротьби в Україні, дивуєшся, чому Росія і наші доморощені росіяни мовчать про масштаби співробітництва росіян з німецькими окупантами. Ніхто не обмовиться про горезвісний російський полк “Варяг”, який воював на боці німців з Червоною Армією з перших днів війни. Не згадують і про п’ять полків, які влились в Російську визвольну армію генерала Власова, ні про окремі козачі полки “СС Платов”, лейб-козачий Донський Кубанський полк генерала Бакланова, ні про вовчі козачі сотні, ні про те, що в допоміжних частинах вермахта служило понад 700 тисяч росіян. Мені довелося бути очевидцем звірства власівців разом з німцями, коли вони пограбували і спалили один із Диковинських хуторів, що в Горохівському районі. Саме там вони тикали нам у руки газету, де великими буквами було набране звернення до червоноармійців: “Помните, по вашим трупам пройдет русская освободительная армия, чтобы построить вместе с Германией новую Россию!” Проте ці факти, як бачимо, замовчуються і не стали уроком для Росії та й для декого в нас в Україні. Тим часом у німецькому суспільстві, де залишалися й прихильники фашистів, знайшли спосіб проведення денацифікації, коли нацистську ідеологію вивели з навчальних закладів і державних установ, люди швидко помирилися між собою, зосередивши зусилля не на чварах, а на відбудові господарства, примноженні національного багатства. Здається, зрозуміла кожному істина. А ми й надалі колотимося між собою, чим смішимо себе і наших сусідів.
