11-річний олександр мурзін із володимира-волинського самотужки засвоїв основи англійської і складає комп’ютерні програми...
11-річний олександр мурзін із володимира-волинського самотужки засвоїв основи англійської і складає комп’ютерні програми. Про Олександра Мурзіна наша газета вже повідомляла. Ще два роки тому хлопчик відзначався винятковим вмінням у сфері інформатики. А як поживає юний вундеркінд тепер?
Алла ЛІСОВА
—Моїм хобі так і залишився комп’ютер, - каже він аж надто серйозним тоном. – Практично увесь вільний час я проводжу біля цієї “машини”. - І пояснює: - На комп’ютері я вмів працювати ще задовго до того, як він у мене з’явився. Директор гімназії, в якій навчається Мурзін, Олександр Романюк та його заступник Мирослава Стольницька підтверджують, що це справді так. Коли їм привезли комп’ютери, налагоджувати їх на робочий лад допомагав Сашко. Його ерудиція проявилася ще в перший рік навчання у школі № 2. Тоді, як сам зізнається, не давав вчителям спокійно проводити урок, все запитував, запитував... Тому педагоги задумались, що робити з таким учнем. Мурзін половину навчального року пройшов за перший клас, а другу – вже за третій. Ще в молодших класах почав цікавитися книгами типу “Посібник школяра для 5-11 класів”, де був розділ інформатики, і рядом енциклопедій. У 9 років у нього з’явився комп’ютер вдома. - У мене комп’ютер з кращих – 1,5 мегагерц, процесор працює ідеально. Добавив лише плати, щоб підключити відеокамеру. Мрію купити тіві-тюнер, щоб мати можливість задіяти ще й телевізор, - із захопленням розповідає про своє дітище Сашко і тут же додає: - Мій комп’ютер, до речі, не шкідливий для здоров’я, бо поставили рідкокристалічний монітор. Запитую у хлопця, що, очевидно, комп’ютер стає у пригоді і у підготовці до уроків. Частково так, каже. Але відразу переводить тему в іншу площину: - Як сідаю і почну “працювати” з іграми, то ніяк не можу “вилізти”. Коли з’являється якась нова, я її запускаю, тоді вичитую відповідний каталог і починаю витягувати для себе файли-ресурси. Програмую щось своє, індивідуальне. А ще – найближчим часом планую зробити програму, яка полегшить мені життя, - сміється, - буде вирішувати рівняння. Як зізнався Сашко, з навчальних предметів любить фізику і хімію. Більше того – ця любов переростає у справжнє захоплення, бо хлопець періодично експериментує з вогнем – при тому дотримується техніки безпеки, а також складає схеми на 4-5-вольтові батарейки. - Ще люблю англійську мову, але мені не подобається, що з цього предмета задають обширні домашні завдання, - відверто каже. – Тоді я самотужки її вивчаю через комп’ютер. Хоча скажу, не завжди подобається там переклад, який подається. Повертаю і роблю його сам або читаю англійський текст – і все розумію. А от на інформатику такого здібного учня не записали. Каже, очевидно, тому, що він вже давно освоїв програму занять. Сашко має і улюблених друзів. Однокласник Андрій – у гімназії і Оксана – поза школою. Подобається йому спілкуватись з ними, шкодує, що поки що не має Інтернету – тоді були б значно ширші можливості для цього. Після годинної розмови з комп’ютерним ерудитом розумію, що йому справді треба спілкуватися з однодумцями – від того буде взаємна вигода. Тому намагаюся співрозмовника відірвати від основної теми і поспілкуватись про інше. Мене підтримує у цьому і директор Олександр Романюк. - Неправда, Сашко, що тебе цікавить лише комп’ютер. Ти ж дуже любиш спостерігати за природою, іншими явищами. Скажімо, як довго ти розглядав пісочний годинник у кабінеті... - Удома такий є, - відповідає і пояснює, що зацікавив його цей предмет виключно з точки зору фізики. Коли заговорили про родину, гени, які передались, очевидно, від когось із предків, Сашко не без гумору сказав: - Здібності треба розвивати змолоду. - І уточнив: - Тато каже, що все розумне і гарне у мене виключно від діда Василя по маминій лінії... Напевне, щось передалось хлопчику і від бабусі Люби, яка вчителювала і зберегла для онука цінні підручники. А також, однозначно, від мами і тата, які створили атмосферу і підґрунтя для розвитку даних Богом здібностей їхній дитині. Маленька мрія Сашка – вдосконалюватись у складанні наразі потрібних лише йому програм, а велика – стати справжнім програмістом.