ПАРАДОКСИ ПРИРОДИ: а ви збирали горіхи під... акацією?

Коли на запитання «Що ви там збираєте?» сусідка відповіла: «Горіхи!», я вирішила, що вона якось не вельми вдало жартує. Ну не ростуть горіхи на акації, навіть якщо вона дуже стара! Та коли того ж дня знайшла кілька волоських горіхів під власною старою яблунею в кінці городу, зрозуміла, що то був не жарт.

А з’явилися вони і під акацією, і під яблунею, як з’ясувалося, завдяки... воронам, яких один жартівник назвав «локачинськими солов’ями».
Поселившись у старому парку, їх зграї не дають спокою грядкам і городам, особливо весною, коли сіють кукурудзу, кабачки, гарбузи та іншу смакоту. Влітку вороняче плем’я переміщається у поля, де дозрівають зернові. А восени знову шукає поживи у селищі, зокрема, обсідає горіхи, у дзьобах переносить їх на інші дерева, де намагається роздовбати і поживитися ядром. Оскільки це не завжди вдається, то горіхи часто падають на землю, опиняючись і під акацією, і під осокором.