«У ці лагідні жовтневі дні виповнилося півстоліття відтоді, коли я, демобілізований із радянської армії, в 1955 році приїхав на гостину до тітки М.І. Столярчук у древнє містечко Олику, яка тоді ще була райцентром...
«У ці лагідні жовтневі дні виповнилося півстоліття відтоді, коли я, демобілізований із радянської армії, в 1955 році приїхав на гостину до тітки М.І. Столярчук у древнє містечко Олику, яка тоді ще була райцентром.
Відтак і загостювався на Волині на все життя, присвятивши себе журналістиці», — написав до редакції наш постійний автор Микола Миценко із м. Ківерці. Понад 23 роки він редагував місцеву районку, а перед тим довелося працювати у тодішніх олицькій, шацькій, цуманській райгазетах. Не забув ветеран журналістики і про ще одну пам’ятну в своєму творчому житті подію: у грудні минає 50 літ відтоді, як його перша замітка була надрукована в нашій газеті. «Відтоді «Волинь» — моє улюблене видання, без якого не уявляю свого життя», — зізнається Микола Миценко і дарує читачам ось цей «Осінній етюд». Ключі майнули в вирій журавлині, Снується літо бабине в саду, Палають краплі крові на калині, Згубили верби вроду молоду. Вітри достиглі яблука струсили, Холодні ранки росами бринять, І дід-туман за плугом ходить сивий, Спішить на зяб лани усі зорать...
