ГРУБКИ РОЗВАЛИЛИ, А ГАЗУ НЕМАЄ

Василь ВОЗНЮК

Гріх не мати газу, коли рукою подати до місцевого газового родовища. Саме так переконувало нас районне начальство на неодноразових сходах селян, особисто тодішній голова райдержадміністрації Володимир Мазурок.

Давали слово честі, що монтаж підвідного газопроводу до села трохи більше кілометра та до газорозподільного пункту буде здійснено за бюджетні кошти. В кооператив об’єдналося 68 родин, обрали голову кооперативу. Спочатку кожна сім’я здала по 100 гривень на виготовлення технічної документації газифікації села. На вимогу того ж Мазурка запроектували трубу 90 і 63 міліметри, тоді як нам достатньо було труби 50 міліметрів. Районне начальство так планувало з перспективою подальшої газифікації з цього відводу сіл Мовчанів і Озютичі. Все правильно і по-господарськи, але ж чому за рахунок війничан, яким довелось додатково викласти 31 тисячу гривень?
У 2004 році газова труба по селу була зарита в землю і біля осель замаячіли газові стояки. У 2005 році таким же шляхом змонтовано і підвідний газопровід до села. Більшість господарів спромоглася облаштувати газовими комунікаціями і своє житло. Залишилась мізерія — встановлення ГРП.
Наступає холод, а оселі не готові до зими. Дехто порозвалював грубки, встановив газове обладнання. Більшість не має за що придбати паливо, бо витратились до копійки. Не просто було більшості безробітним, пенсіонерам вкласти у газифікацію спочатку 100 гривень, потім 500, далі ще 500, ще додатково 300. І це тільки на вуличний газопровід. Кожен дядько заплатив по 300—500 гривень на підвід від вуличного газопроводу до оселі, по 1600—2000 гривень на монтаж газової мережі житла, по 2000—3000 гривень витратив на придбання і встановлення газової апаратури і т.д. Дехто напозичався грошей чи взяв кредит під високі проценти. Інші спродали навіть корови-годувальниці.
Сільський голова безпорадно розводить руками. Немає допомоги від голови райдержадміністрації Александрука та голови районної ради Загорського.