Виріс він у Волі Щитинській Ратнівського району. Це — трутовик галузистий, який був занесений до Червоної книги СРСР, а в Червоній книзі України 1996 року він не значиться взагалі...
Виріс він у Волі Щитинській Ратнівського району. Це — трутовик галузистий, який був занесений до Червоної книги СРСР, а в Червоній книзі України 1996 року він не значиться взагалі.
ван КАПІТУЛА
Мешканець віддаленого села Воля Щитинська Іван Магдисюк біля своєї хати поряд із старезним кремезним (в обхваті — 4,2 метра) дубом знайшов два диво-гриби. За багато років «тихого полювання» таких ніколи не зустрічав. Гриби темно-коричневого кольору, плодове тіло надзвичайно розгалужене: складається з центральної ніжки, яка повторно галузиться і має до сотні маленьких шапочок. Як великий природолюб Іван Магдисюк почав доглядати свою знахідку. Щодня підливав водою, а на ніч накривав сухим листям та травою. І постійно стежив за тим, як ростуть ці диво-гриби. Особливо швидко розростався і вшир, і у висоту один з них. Аж сімнадцять днів ось так випещував його. А минулого тижня зрізав. Заніс гриба до ветерана-педагога Миколи Степановича Денисюка, заходились разом обмірювати. Гриб мав висоту 30 сантиметрів, діаметр — 45, а в обхваті — 125 сантиметрів. Потім пішли у сільське відділення поштового зв’язку, де є електронна вага. Гриб-велетень потягнув аж на 4 кілограми 316 грамів! Щоб дізнатися, чи їстівний цей гриб, чи ні, звернулися до редакції районної газети. Журналіст Дмитро Мороз у своїй бібліотечці знайшов книгу Анатолія Семенова «О грибах и грибниках: справочник по сбору грибов в Крыму», яка видана в Сімферополі в 1990 році. У ній і знайшов малюнок та опис цього гриба, який називається трутовик галузистий. Друкар Федір Грицевич приніс з дому ще одну книжку про гриби, видану того ж року, але в Ужгороді: «Съедобные и ядовитые грибы Карпат» (автор Соломон Вассер). У цій книзі був вміщений кольоровий фотознімок, який підтвердив попередню версію. Довелось заглянути і в енциклопедію, де значиться, що у світі відомо близько 1500 видів трутовикових, або трутових грибів, з них в Україні — близько 120. Цікаво, що висушені трутовики на Поліссі колись використовували для викрешування вогню. З цієї родини найпоширенішим є трутовик сірувато-жовтий, який росте по всій Україні в листяних і зрідка хвойних лісах на живих і відмерлих стовбурах дерев. А ось трутовик галузистий зустрічається досить рідко. Тому й не дивно, що був занесений до Червоної книги СРСР, а у Червоній книзі України, 1996 року випуску, він взагалі чомусь не значиться. Росте ж він до півметра заввишки, максимальна вага — аж десять кілограмів. І не менш цікаво було довідатися з енциклопедії, що трутовик галузистий — їстівний гриб. І загалом, як стверджують автори згаданих книг, серед трутовиків отруйних грибів нема. Щоправда, більшість з них можна вживати в їжу лише молодими.
