НЕ КУРОРТ, А ВИМОТУВАННЯ НЕРВІВ

Олександр НАГОРНИЙ

Слово “курорт”, як правило, асоціюється з теплим морем та яскравим сонцем. Не даремно багата і вишукана публіка, як ось наші парламентарії, приурочують “канікули” до липня і серпня. Але, як казали за радянських часів, усім ікри не вистачить.

Так само це стосується і кримських санаторіїв. Тож для простолюду курорт починається з якогось будиночка зі спартанськими умовами біля затоки — і це вже радість.
Влітку цього року у ВАТ “Електротермометрія” з’явилося оголошення такого змісту: “Шановні заводчани! Пропонуємо відпочинок Вам і Вашим сім’ям з 1-ого по 12 серпня 2005 року. Вартість однієї доби (проживання і харчування) — 40 гривень”. Пропонувались такі місця: база “Чорноморка” у Миколаївській області, “Золотий пляж” біля Очакова та (цитуємо) “курорт “Катранка” Одеської області. Цікаво, що під заманливим оголошенням не значилось, хто ж організовує відпочинок: адміністрація підприємства, профспілковий комітет чи якийсь багатий дядечко.
І ось тепер в редакцію газети “Волинь” надійшла скарга за підписами 27 працівників ВАТ “Електротермометрія”, в якій, зокрема, повідомлялося таке: “Головою заводського профкому Раїсою Молчановою були обіцяні пристойне житло з номерами на дві—три персони та душем і туалетом на поверсі, харчування. Натомість у Коблево, куди привезли першу групу відпочиваючих, ніхто нас не чекав і нічого не було підготовлено для відпочинку. Після багатоденного чекання на палючому сонці нас повезли в м. Очаків, де немає моря, а є дві затоки річок Бугу та Дністра, на базу відпочинку “Чорноморка”. Посередники Миколаївського туристичного бюро замовили списані будиночки за ціною 12 гривень з людини на 11 діб. Це за документами, а з нас фактично взяли по 24 гривні з особи за 12 діб. Антисанітарні умови будинків на території, сусідство великої кількості павуків і повзучих гадів (чи то змій, чи то ящірок) змусили нас обуритись такою вартістю за житло, на що посередники відповіли: “Це бізнес, розберетесь вдома з Молчановою”. Крім того, завдаток по сто гривень з людини, який ми заплатили на заводі по відомості, тим, хто шукав житло самостійно, не був повернутий.
Другу групу відпочиваючих, які приїхали потягом в Одесу на другий день, взагалі ніхто не зустрів. Ввечері їх привезли на базу “Чорноморка”, де багатьом не було де подітись. Третю групу з 9.00 до 20.00 посередники возили по всьому узбережжю в пошуках місця і, нічого не знайшовши, завезли в Очаків, а самі зникли. Люди були змушені шукати місце відпочинку самостійно”.
Схоже, що люди не знали, куди їхали і яке море сподівалися побачити. Адже в оголошенні на підприємстві значилось, що місто Очаків знаходиться в... Одеській області, а тому, мабуть, лучани і збиралися купатися в Чорному морі.
Організація поїздки виникла доволі несподівано. Кажуть, якийсь чоловік з півдня приїжджав на підприємство за лічильниками, а заразом завербував... начальство (тільки не на відпочинок). Директор з правового забезпечення та кадрів Євген Коваленко ідею саме такого “дешевого” відпочинку подав голові заводського профкому Раїсі Молчановій. Складається враження, що таким чином вирішили позбутись клопоту з організацією відпочинку своїх працівників.
Як повідомив головний консультант Федерації профспілок області Петро Якименко (до них також надійшла скарга), за відправку груп на відпочинок відповідала голова профкому Раїса Молчанова, яка замовляла квитки на потяг, відправляла автобус. Але ніякої угоди з директорами баз не було укладено. Люди обурювались, що за кімнати з кращими умовами треба платити 78 гривень. При остаточних розрахунках на базах з незадовільними умовами проживання ніяких фінансових документів на руки не видавали.
Раїса Молчанова пояснила, що “профспілкова організація ВАТ не брала на себе обов’язки забезпечення повної організації відпочинку”. Вона також вважає, що ця “поїздка була розрахована на поселення приїжджих і розрахунки на місці, що значно здешевлювало відпочинок”. Таким чином люди були кинуті напризволяще до “повзучих гадів”, бо важко собі уявити, що посередники — навіть якщо це були представники туристичного бюро — няньчитимуться з приїжджими в розпал курортного сезону, котрі до того ж прагнули дешево відпочити... на морі.
— Я вважаю, якщо не укладається договір адміністрацією чи профкомом підприємства з базою відпочинку, яким повинні бути передбачені всі умови поселення і харчування, то нічого баламутити людей заманливими оголошеннями, — сказав Петро Якименко.
Керівники туристичних оздоровчих фірм, з якими ми консультувались з цього приводу, розповідають, що ще з весни на південних базах укладають угоди з розцінками на різні сезони, оглядають приміщення. Кожний відпочиваючий при цьому отримує гарантії на ті чи інші умови проживання, котрі вказані в певному документі. І якщо, наприклад, замість двомісного номера курортнику пропонують чотиримісний, то особа має право вимагати компенсації чи звертатись в суд.
На жаль, усе це виглядає гладко лише на словах. Нерідко люди, які не задоволені відпочинком, щоб не псувати собі настрій, миряться з усім, а з цивільними позовами в суд звертаються одиниці. А на гачок обіцянок туристичних вербувальників потрапляють інші клієнти.