Інакше, як лихий попутав, не можу назвати свою неадекватну поведінку на Центральному ринку в Луцьку. Адже добре знаю, що на базарі, як на мінному полі, слід весь час бути на сторожі...
Олександр ЛУКАЧ
Інакше, як лихий попутав, не можу назвати свою неадекватну поведінку на Центральному ринку в Луцьку. Адже добре знаю, що на базарі, як на мінному полі, слід весь час бути на сторожі.
Так, все одно обмануть (ще й з посмішкою і уклінним “дякую”), як не на зважуванні, то на якості товару. Але ж як виявляєш пильність, то можна менше постраждати від “осколків” хамства. І вже елементарне застереження: до прилавка слід підходити лише зі своєю тарою. Можливо, пластмасова пляшка, в якій продають хазяйки молоко, давно не знала нормального промивання? Але тут, як мовиться, індивідуальний підхід: хто не ризикує, той не п’є парного молока. Ось і я не зумів вчасно зорієнтуватись, побачивши оголошення на кіоску на Центральному ринку, що олія рафінована і нерафінована продається на розлив, а пляшки своєї не маю. Не виникло в голові застереження досвідчених людей, що варто все-таки купувати олію в закритому посуді, бо, мовляв, не менш практичні продавці можуть продукт якимось чином змішувати, розбавляти. Але під променями сонця олія так апетитно виглядала під час наливання продавцем... Вдома звернули увагу на колір продукту — чомусь він не сподобався, а заразом і понюхали (кажуть, що зараз треба нюхати м’ясо, сир, ковбасу...). Вже після домашньої експертизи на роботі мою пляшку обнюхували колективно і після цього клялись, що ніколи не будуть купляти олію на розлив. Я вирішив, що мою покупку могли б оцінити в управлінні в справах захисту прав споживачів. Там щиро здивувались: “А хто ж купує олію на розлив та ще й рафіновану? Ви впевнені, що бочки чи бідони можна добре помити? Приносьте до нас — візьмемо на аналіз”. Носитись з півторалітровою пляшкою по місту — якось не було бажання, все-таки хотілося мати нормальну олію чи затрачені гроші. В облсанепідстанції порекомендували звернутись в міську установу — вони контролюють ринки. В міськсанепідстанції сказали, що приймають тільки письмові заяви, але вони обов’язково поцікавляться тією олією, але зараз немає потрібних працівників. Отже, зі мною побажав піти до продавця кіоску № 12, як з’ясувалося підприємця Петра Ярощука, тільки старший контролер Центрального ринку Юрій Каразія. Продавець саме наливала олію в пластмасову пляшку з-під пива (напевне, такі пляшки слід вважати продезінфікованими). На жаль, мені наливали олію в пляшку з наклейкою “Трускавецька”, яка десь довго валялась під ногами в туалеті. Юрій Каразія сказав: “Це не наша територія, ці кіоски, біля дороги, здані в оренду “Агросервісом”. Підприємці, які торгують за огорожею на ринку, розписались, що будуть наливати олію тільки у відповідні пляшки і не пропонувати своїх пластмасових”. Інша справа — чи вони дотримуються цього правила?.. І сподіватись на втручання міськсанепідстанції — даремно. Адже в тому “позаринковому” кіоску наливають олію щодня в різноманітні пластмасові пляшки, які пройшли дезінфекцію в кращому випадку біля сміттєвого ящика. Отже, ще раз: справа потопаючих — у руках самих потопаючих.
