ЩО ВИМАГАЮТЬ МЕДИКИ ВІД ВЛАДИ?

Галина СВІТЛІКОВСЬКА

Нещодавно у засобах масової інформації з’явилось повідомлення про голодування лікарів у Львові. Акції протесту відбулися і в інших областях.

Висуваються різні вимоги, але одне спільне: стан справ у медицині сьогодні не задовольняє не лише хворих, а й рядових працівників галузі. Засвідчила це і 25 конференція обласної організації профспілки працівників охорони здоров’я, учасники якої прийняли звернення до Президента України, Голови Верховної Ради, прем’єр-міністра з приводу вирішення найболючіших проблем галузі. Про те, чого вимагають волинські медики, розповів знову обраний голова обласної організації профспілки Віталій Шахраюк.
-Віталію Федоровичу, ви сімнадцятий рік очолюєте галузеву профспілку в області і, напевне, вам уже оскому набили розмови про реформування охорони здоров’я, а закони, які є визначальними для галузі, і досі під сукном у парламенті.
— Саме тому першим пунктом звернення нашої конференції до керівництва держави є вимога в найкоротший термін прийняти нову редакцію Закону «Про охорону здоров’я», в якому передбачити належне, багатоканальне фінансування галузі. Сьогодні медицина в Україні фінансується за залишковим принципом — 2,8—3 відсотки ВВП. За висновками Всесвітньої організації охорони здоров’я галузь не може функціонувати і розвиватися, коли рівень фінансування нижчий 6 відсотків.
Як виживає наша медицина? Це бачить кожен. Нема змоги впроваджувати новітні технології, проводити заміну обладнання і апаратури, яка зношена на 60—80 відсотків, створити безпечні умови праці для медиків і належні умови для пацієнтів. Та й для лікарів принизливо агітувати кожного хворого зробити благодійний внесок у лікарняну касу. Тому у зверненні ми вимагаємо прийняти закон про медичне страхування, визначити перелік платних медичних послуг, а також гарантований рівень безкоштовної медичної допомоги відповідно до передбачених Законом «Про державний бюджет» бюджетних асигнувань.
— Чимало людей, довідавшись, що львівські лікарі вимагають підвищення зарплат до чотирьох тисяч гривень, обурювалися, мовляв, «стільки беруть з хворих та ще й скаржаться».
— Не можна й далі жити за відомим ще зі сталінських часів принципом — доброго лікаря народ прогодує. В області майже 23 тисячі медичних працівників. І далеко не всі вони мають гонорари від пацієнтів. Тим часом середня зарплата в галузі після останніх підвищень становить 500—550 гривень, а на початку року було 390. Тому підходи до оплати праці працівників охорони здоров’я треба змінювати. Ми реально дивимось на життя, а тому не вимагаємо різкого одномоментного підвищення зарплат. Однак зараз, поки формується бюджет на 2006 рік, вимагаємо передбачити у ньому кошти на підвищення заробітної плати відповідно до другого та третього етапів запровадження єдиної тарифної сітки. Також слід передбачити виплати матеріальної допомоги на оздоровлення, винагороди за результатами роботи за рік, преміальних, доплат і надбавок за інтенсивність і продуктивність праці, кошти на проведення заходів з охорони і безпеки праці.
— Подібні вимоги, очевидно, ставлять і працівники інших бюджетних галузей, кожен, як кажуть, тягне ковдру на себе.
— Ми не проти поліпшення стану справ в інших галузях. Але хочу нагадати, що практично всі працівники охорони здоров’я працюють в шкідливих умовах. Це — фізичні чинники (рентген, ультразвук, надвисокочастотні поля), біологічні (ВІЛ-інфекція, СНІД, вірусні гепатити, туберкульоз), хімічні. При цьому зарплата медичних працівників разом з доплатами і надбавками є однією з найнижчих серед галузей народного господарства. Як наслідок, маємо проблеми з кадрами, причому не тільки в сільській місцевості, а й в містах. Так сьогодні у Луцьку є дванадцять вакантних посад лікарів, в області — 91.
— Навряд чи можна сподіватися, що звернення до влади — найдієвіший спосіб вплинути на ситуацію.
— Ми не оголошуємо акцій протесту, бо ті питання, які сьогодні надважливі, не розв’язати на регіональному рівні. Тому й апелюємо до керівництва держави. Вважаємо, що слід ліквідувати розбіжності між статтями Конституції, які стосуються охорони здоров’я і викликають багато нарікань хворих та працівників медичної галузі. Підтримуємо курс на зміну форми господарювання закладів охорони здоров’я — надання лікувальним закладам статусу неприбуткових медичних підприємств. Незабаром відбудеться засідання президії комітету галузевої профспілки, членом якої я є. Думаю, там і буде вироблено стратегію подальших спільних дій.