Торчинський фестиваль зібрав цього року 16 фольклорних колективів.
У Торчині навіть сонце фестивалило в Олександра Огородніка (Фоторепортаж)
Так казали про надзвичайно гарну недільну погоду відвідувачі VIII фестивалю народного мистецтва «Осінні барви Торчина». Наче Всевишній подарував такий чудовий день спеціально для ініціатора цього дійства, що минулоріч не проводилося через його нездужання. Традиційно учасники пройшли урочистою ходою від Будинку культури до центральної площі, обіч дороги їх вітали жителі селища, а на площі гучно стрічав оркестр Палацу культури Луцька
- Торчин покликав, аби притулитися душею до надбань наших предків, що як свята молитва вивищують нас, - розпочала захід його незмінна ведуча заслужена артистка України Лариса Мікоян, а традиційні позивні розворушили серця. Вшанували пам'ять українських героїв.
Заступник начальника відділу культури з питань релігії й національності ОДА Марія Назаревич подякувала керівникам Торчинської ОТГ за підтримку галузі культури.
Голова громади Юрій Кревський запевнив, що влада докладе зусиль, аби фестиваль у Торчині щороку збирав учасників, а спонсорам подякував за підтримку, адже на цей фест не витрачається жодної копійки з держбюджету.
Наше мистецтво настояне на добрі і тому так лоскоче душу і серце.
Ініціатор свята, Почесний громадянин Волині, повний кавалер ордена «За заслуги», народний артист України Олександр Огороднік звернувся до гостей:
– Коли духовні цінності нижчі від матеріальних і у світі ще багато зла і неправди, культура і мистецтво займають особливе місце, адже в них закладені кращі духовні традиції, взірець доброти, справедливості і порядності. Наше мистецтво настояне на добрі і тому так лоскоче душу і серце. Сила в нашій ідентичності, тому ансамбль «Колос» протягом 75 років показує її світові і має послідовників, від їхніх виступів сьогодні у кожного на серці буде сонячно.
«Осінній Торчин знову зустрічає пісенний цвіт волинськоїх землі», – писав Василь Гей, а пісня про Торчинський знаменитий колектив нагадала багатьом той чудовий час, коли перші учасниками 75-річного колективу були юними. Дві жіночки ділилися зі мною щемними спогадами, чому щороку чекають цього дійства. У їхньому серці живе пісня. Завжди у нас на це свято гарна погода, видно, у Бога в милості наш Олександр Огороднік, - каже Тамара Завірюха, яка прийшла підтримати рідний «Колос» і іншихпослухати, згадати молодість, а пані Леся колись сама танцювала в «Колосі», батько гра вна баяні.
І ось на сцені народний ансамбль пісні і танцю України «Колос» під керуванням Олександра Огородніка з ліричною піснею «Ой ти гаю», і веселим танцем, у вихор якого так би й зануритися. «Браво!» - ще довго гукали й гукали.
Але під гіллястими берізками чекали виходу на сцену кращі співочі колективи області. Тут і гурт «Горлиця», що випурхнув із Доротища на Ковельщині, «Молодичка» зі Смідина Старовижівського району, «Кременчанка» із Рожищенського, гурт «Кумасі» із Крупи Луцького, «Маневицька сотня», «Василинка» із «Василихою» із Горохівщини, «Княгининські хорошухи» - кожен дивував колоритним виконанням, пересипаючи виступи побажаннями. Троїсті музики із Солович підняли дух і настрій, мало не до танцю закликаючи. Баївська «Криниця» - аматорський колектив патріотичної пісні дивував ще й тим, що у ньому співає священник із родиною.
Олександр Володимирович усіх обдаровував і всім знаходив добре слово, а ще не втомлювався жартувати й давати щирі батьківські поради. Таких теплих заходів, де учасники, як діти горнуться до організатора, не пригадати. Колектив із Ратнівщини вирізнявся постолами і квітами в очіпках, це вплив сусудньої білоруської культури, в одязі, в співах і танцях, відзначив Олександр Огороднік. Ми завжди щось запозичуємо в сусідів.
Народний аматорський колектив із села Видерта Камінь-Каширського району розповів акапельно, чому приїхали. А «Дубровойка» з Олениного проспівали всю біографію: «Ми і сієм, і сапаєм, і копаєм, і гребем, а як сонечко заходить – на репетицію ідем.» Що і на «Фольк-музік» в Києві співали не раз, а в област і й районі, мабуть більше, ніж сто раз.
«Через річку ішла, гнала каченєта, як у тебе так і в мене чорні оченята».
Мене ж розчулила оця: «Хай цвіте калина в полі, хай сміються діточки, хай їх тато обнімає і шепоче казочки. Щоб у світі не чекали сумну звістку про синів».
І тут де не візьмись Галька і Манька пофестивалити приїхали - творчий дует артистів Волинського академічного театру ляльок у складі заслуженої артистки Лариси Гарлінської і Світлани Стасюк. Що вже посмішили вони публіку, то таки так, але була у їхніх жартах і доля правди. Жартували, що місцевих малувато, бо міщани горді: доки до хати не зайдеш, не вклонишся, то й на безкоштовно не прийдуть. А в іншому сюжеті відверто просили Торчинську громаду не обмовляти свого голову , а підтримати.
Естрадний оркестр Нововолинського палацу культури був фінальним. Звучали джазові мелодії, і розливалися над селищем. Чотири години збігли, як мить, а люди й не зчулися. Не хотілося відпускати з серця і з площі цей барвистий фестиваль. Завершили дійство спільною молитвою за Україну.
Виставка образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва знайомила з місцевими вишивальницями, пасічниками, живописцями, виробами місцевого професійного ліцею. Багато праці вкладено, щоб провести захід на такому високому рівні. Олександр Володимирович дбає, щоб залишилися гарні спогади.
- Хочеться, щоб цей фестиваль був навіть після мене, бо етнос - це наш стрижень, якщо його втратимо, нас можна віднести до іншого народу, а як матимемо, то будемо державою. Тішить, що у колективи приходить молодь, але насторожує, що керівники не всюди цим зацікавлені, хотілося б, аби розуміли, що матеріальне - це не перше. Ми їздимо з «Колосом» у найвідаленіші села і безкоштовно даємо концерти, бо за гроші – то вже не те, приємно дарувати! Але організація потребує вкладення, нам же не додали коштів на витрати, що ж - терпимо. Який район серед моїх фаворитів? Дуже люблю Камінь-Каширщину, ми виступили там у кожному селі. Сьогодні два колективи з того району запросили.
- Яку ж вам гарну погоду Бог послав на це дійство! – не втримуюся, коли Олександр Володимирович галантно сходить зі сцени, осяяний сонцем.
- Мабуть, я з людьми завжди по-людськи, то це і з неба видно, - відповідає.
