Олег Яриніч: «Боріться за кожен млин, який можна врятувати».
Виставка волинянина відкрилася у Києві (Фото)
У Державній науковій архітектурно-будівельній бібліотеці імені В.Г.Заболотного пройшов загальнонаціональний культурологічний захід День млинів, в межах якого відбулося відкриття виставки малюнків Олега Яриніча до листівок «Вітряки України» та презентація другого випуску «Українського млинологічного журналу», підтриманого Українським культурним фондом. Гості заходу мали змогу ознайомитися з книжковою виставкою «Млини України», організованою працівниками бібліотеки, і креслениками вітряків студентів кафедри містобудування Київського національного університету будівництва і архітектури, насолодитися виступом етногурту «Окраса»
Олег Яриніч родом із волинського села Седлище Старовижівського району. Молодий чоловік не лише колекціонує поштові листівки (має понад 1000 карток із пам’ятками архітектури, національним одягом, народним та професійним мистецтвом України, близького зарубіжжя та світу, природними ландшафтами), а й малює власні. Створив цілі серії зображень, зокрема «Поштові скриньки України», «Цікаве містечко», багато інших тематичних поштівок. Восени 2018 року у м. Запоріжжя в арт-просторі «Loft Mlyn» відбулася перша персональна виставка художника «Міста, що надихають».
А вже наприкінці жовтня 2018 року волинянин започаткував мистецький проект «Вітряки України». .
– Передумовою його створення стала випадкова новина в інтернеті про те, що в Запорізькій області, з якої родом моя мама, завалився останній на півдні України деревʼяний вітряк 1903 р. І мені стало боляче. Тема вітряків та млинів в Україні недооцінена. І так почав вивчати це питання. Багато дослідив архівних фото, спілкувався з краєзнавцями і небайдужими до цієї проблеми людьми. Мене це так поглинуло, що намалював 30 вітряків, –розповів художник Олег Яриніч. – Так, по суті, з’явився проєкт «Вітряки України», який познайомив мене (хоч і віртуально) з багатьма неймовірно розумними і цікавими людьми. Це моя така клаптикова поміч у систематизації відомостей про крилатих велетнів української минувшини –вітряків. Потім розпочалася співпраця з Українською млинологічною асоціацією, Оленою Крушинською – редакторкою «Українського млинологічного журналу». Вона запропонувала мені долучитися до проектної команди в якості художника, дизайнера, культуролога і я погодився. Важливим для нас етапом стала підтримка Українського культурного фонду, який профінансував видання другого випуску «Українського млинологічного журналу» накладом 1000 примірників та двох наборів поштових листівок «Вітряки України» мого авторства накладом 200 примірників кожен.
На поштівках зображені і два млини з Волині: млин із села Четвертня Маневицького району кінця ХІХ ст., який знаходиться у Музеї історії сільського господарства Волині (смт Рокині) та з рідної Старовижівщини – вітряк із села Кримне 1920-х рр., який нині зберігається у Національному музеї народної архітектури та побуту України у Пирогові.
Днями в Державній науковій архітектурно-будівельній бібліотеці імені В.Г.Заболотного у м. Києві пройшов День млинів, в рамках якого відбулося відкриття виставки поштівок Олега Яриніча до листівок «Вітряки України». Тут презентовано тридцять авторських малюнків, що ілюструють вітряні млини різних типів із багатьох регіонів України. На поштівках зображені і два млини з Волині: млин із села Четвертня Маневицького району кінця ХІХ ст., який знаходиться у Музеї історії сільського господарства Волині (смт Рокині) та з рідної Старовижівщини – вітряк із села Кримне 1920-х рр., який нині зберігається у Національному музеї народної архітектури та побуту України у Пирогові.
Також було презентовано другий випуск «Українського млинологічного журналу». Він з’явився у рамках проекту «Видання Українського млинологічного журналу та наборів листівок «Вітряки України» за авторськими малюнками», який був підтриманий Українським культурним фондом. У журналі також представлені дві статті Олега Яриніча – «Мистецький проект «Вітряки України» та «Волинський чех Йозеф Айгл і його вітряки з турбіною Гелледея». Зазначимо, що презентація журналу та листівок відбулася також ще в серпні 2019 р. у Берліні на міжнародному млинологічному симпозіумі.
До своїх поштівок наш земляк пише вірші. «Боріться за кожен млин, який можна врятувати», – закликає митець презентуючи «вітряковий» проект.
Покинутий, зруйнований, забутий...
Могло не так все бути, навпаки.
Доглянутий, потрібний і почутий!
О, як давно минули ті роки...
Людино, ти ж мене створила!
І вдача мов у тебе - теж моторна.
А пам'ятаєш, як зламались крила
І в мене заболіло аж у жорнах?
Ти швидко, залатавши мої рани,
До ладу привела весь механізм.
Сумую за тобою, за руками...
Сумую так, що вже не маю сліз.
Прогнили дошки, дах тече, вмираю.
Прийдеш? Чекаю, поки сила є.
Та вже не довго, трошки подрімаю,
Згадаю знов тебе, лице твоє...
І, може... Ой! Спинився так раптово,
Завмерли жорна - серце вітряка.
Ні скрипів не почути, ані слова.
Де ж та любов була твоя людська?
Покинутий, зруйнований... Один.
Так холодом у серце повійнуло,
Бо до останніх він своїх хвилин
Про тебе згадував, а ти його забула.
– Радий, що був частинкою проєктної команди, це фантастичний досвід, - зізнається наш земляк, який тепер працює завідувачем сектора туризму і краєзнавства Сахновщинського РБК Харківської області, на батьківщині дружини.
Нагадаємо, у Олега Яриніча велике серце: ще будучи студентом Рівненського державного гуманітарного університету хлопець малював листівки і продавав їх заради благодійності.
