Курси НБУ $ 41.61 € 43.74
Позавтрому, на Дмитра, храмуватимуть у Луцьку, Ковелі та 11-ти волинських селах

Ото вже волинські Дмитри, Дмитровичі та Дмитрівни горілки хильнуть...

Фото: zaxid.net

Позавтрому, на Дмитра, храмуватимуть у Луцьку, Ковелі та 11-ти волинських селах

Батьки цього святого були таємними християнами...

8 листопада православні вшановуватимуть великомученика Димитрія Солунського, а у тринадцяти парафіях Волинської єпархії ПЦУ – відзначатимуть храмовий празник.

Святий Димитрій – син римського проконсула в Фессалоніках, або Салоніках (слов'янська назва – Солунь). Батьки Димитрія були таємними християнами. У підпільній домовій церкві хлопця охрестили і наставляли у християнській вірі. Коли помер батько, а Димитрій досягнув повноліття, імператор Галерій Максиміан, вступивши на престол у 305 році, призначив його на місце батька – проконсулом Фессалонікійської області. Головна мета полягала в обороні міста від ворогів і знищенні християнства. (Серед небезпечних для римлян варварів були й слов'яни, які оселилися в цьому краї. Існує думка, що батьки Димитрія мали слов'янське походження).

Батьки Димитрія були таємними християнами. У підпільній домовій церкві хлопця охрестили і наставляли у християнській вірі.

Воля імператора щодо християн була твердою: «Віддавай смерті кожного, хто закликає ім'я Розп'ятого». Призначаючи Димитрія на посаду, імператор не підозрював про сповідницькі можливості цього подвижника.

Повернувшись у Солунь, Димитрій замість того, щоб виганяти і страчувати християн, навчав людей істинної віри і цим викорінював язичницькі звичаї, ідолопоклонство.

Максиміан, дізнавшись, що призначений ним проконсул є християнином і багатьох римських підданних привів у християнство, дуже розгнівався. Якось, повертаючись із причорноморського походу, він з армією попрямував через Солунь із бажанням поквитатись із місцевими християнами.

Дізнавшись про це, Димитрій наказав своєму вірному слузі Луппові роздати майно бідним, промовляючи: «Розділи багатство земне між ними – будем шукати собі багатства небесного». А сам віддався посту і молитві, готуючись до прийняття мученицького вінця.

Увійшовши до міста, імператор покликав Димитрія. Той сміливо йому розповідав про християнство і засуджував ідолопоклонство. Тоді Максиміан наказав посадити сповідника у в'язницю. Ангел Господній прийшов до нього втішити та укріпити його дух. На світанні 26 жовтня 306 року в підземелля до святого в'язня прийшли воїни і пробили його списом. Вірний слуга святий Лупп зібрав на рушник кров великомученика, зняв з його пальця імператорський перстень і також намочив у крові. Перснем й іншими реліквіями, освяченими кров'ю Димитрія, Лупп зцілював хворих. Дізнавшись про це, імператор повелів знищити і його.

Тіло святого великомученика Димитрія було викинуто на з'їдання диким звірам, але побожні солунські християни поховали його.

За часів рівноапостольного Константина (306–337) на могилі святого Димитрія було споруджено церкву. Через сотню років, коли будувався новий храм замість старого, віднайшли нетлінні мощі угодника. А з VІІ століття біля раки (ковчега з останками) відбувається чудесне благоуханне мироточення. Тож великомученика Димитрія ще називають Мироточивим. Було декілька спроб перенесення його мощей або їх частинки до Константинополя. Але незмінно святий тайно проявляв свою волю залишитися покровителем і захисником рідного Солуня.

Слов'яни-язичники неодноразово намагалися підійти до міста, але були вигнані від стін юнаком, що ходив і наганяв жах на воїнів.

З іменем солунського великомученика пов'язані сторінки «Літопису руського». Коли в 907 році язичницький великий князь Олег Віщий розгромив греків під Царгородом (Константинополем), «боялись греки і говорили: це не Олег, але святий Димитрій, посланий на нас від Бога». Воїни завжди вірили, що вони під особливим захистом угодника.

Здавна шанували святого на землях Русі-України. До початку 70-х років ХІ століття у Києві був заснований Димитрівський монастир, нині відомий як Михайлівський Золотоверхий. У 1197 р. великий князь Всеволод Юрійович отримав у подарунок із Солуня ікону великомученика, написану на дошці з його труни, і його сорочку. Дошка була мироточивою, а миро – цілющим. Згодом образ перевезли з Києва до Володимира-на-Клязьмі, потім до Москви.

За уставом Православної церкви субота напередодні вшанування святого Димитрія є поминальною.

Храмовий празник цього дня відзначають парафії: у Луцьку, Ковелі, селах Гать Луцького районного, Антонівка, Журавники, Загаї, Новосілки Горохівського, Жорнище, Муравище, Носовичі Ківерецького, Битень Ковельського міського, Валер’янівка Рожищанського, Знамирівка Цуманського деканатів.


Передрук або відтворення у будь-якій формі цього матеріалу без письмової згоди volyn.com.ua заборонено.

Telegram Channel