КОНФЛІКТ НА ВУЛИЦІ ЧОРНОВОЛА

Чому у місті Луцьку стають можливими самовільні забудови?

Володимир ЛИС

В переддень Нового року, під свист холодного зимового вітру і потоками не менш холодного грудневого дощу, на вулиці Чорновола відбувалися справжні, в основному словесні баталії, але із застосуванням сили та шарпаниною. Саме там, за адресою Чорновола, 17, в останні роки зводився доволі пристойний будинок за міцною залізною огорожею. Саме сюди прийшли члени обласної організації «Національний альянс», яка має статус організації всеукраїнської.
У прес-анонсі до цієї події, розповсюдженому серед засобів масової інформації, говорилося, «що відбуватиметься акція громадської дії, спрямована проти незаконної забудови територій нашого міста та самовільного захоплення земель, що перебувають у власності міста Луцька». Акція тривала кілька годин і закінчилася викликом міліції, приїздом спецпідрозділу «Беркут», новою шарпаниною, навіть спробою затримання кількох учасників акції. Врешті-решт всю відповідальність на себе взяв Ігор Гузь, лідер «Національного альянсу» і депутат Луцької міськради
— Уявіть собі, якби на території Луцька хтось перегородив Театральний майдан, — сказав Ігор Гузь. — То як би до цього поставилася влада і громадськість міста? А чому тут самовільно можна захоплювати землю і ставити загорожу? Це ж спроба також перешкодити свободі пересування. Два дні тому на сесії Луцької міської ради розглядалося це питання, підприємцю Ярмолюку було заборонено здійснювати забудову даної території.
У свою чергу підприємець Павло Ярмолюк, довкола оселі і землі якого відбувалися всі ці події, стверджував, що він діє на законній підставі, що в нього є відповідні документи на власність, що є акт на право користування землею, є договір контролю за виконанням робіт і рішення комісії обласної ради. Свої аргументи він виклав, завітавши до редакції вже після Нового року разом з дружиною Ольгою Миколаївною.
Із представлених документів видно, що землю Павло Ярмолюк, адреса якого подана в селі Городище-1 Луцького району, хоча він каже, що постійно живе у Луцьку, справді придбав на аукціоні, який відбувся 20 серпня 2003 року. В акті сказано, що ця земля придбана для «цільового призначення для будівництва та обслуговування рекреаційного комплексу «Срібні лелеки» та ресторану». За ці 0,6 гектара землі Павло Романович заплатив 142 тисячі гривень. Можна сказати, що йому пощастило, бо відомо, як зросла ціна на землю в Луцьку за ці два з чимось роки.
— Хіба ж я тут все роблю для себе? — здається, із щирим здивуванням запитує він. — Тут же все буде для лучан — і відпочинок, і каву можна буде попити, і природою помилуватися. Та тут було справжнє сміттєзвалище. Я вивіз 30 машин сміття. Ми посадили півтори тисячі дерев. Тут раніше, ось там, внизу, збиралися наркомани, а зараз, погляньте, як виглядає.
Здавалось би, дуже дивно, проти чого протестували молоді люди із «Національного альянсу», а також з інших громадських організацій, чому гнули залізне пруття огорожі. Але справа в тому, що тоді на аукціоні Павло Ярмолюк купив лише 0,6 гектара землі, а обгородив значно більше. З цього приводу і розгорівся весь сир-бір. У відповідь на звинувачення, що він не мав права обгороджувати самовільно цю територію, Павло Романович посилався і на договір контролю за виконанням робіт. Цей договір, укладений з одного боку ним самим, а з іншого — управлінням житлово-комунального господарства міськвиконкому в особі його начальника Тетяни Семенюк, взагалі справляє доволі дивне враження і викликає багато питань.
Не будемо говорити про те, що під незаповненим місцем, де зазначено лише одне слово «Аудитор», стоїть незрозуміло чий підпис. У ньому, по-перше, зазначено, що «замовник доручає, а «Аудитор» приймає на себе зобов’язання по контролю згідно з проектом реконструкції і благоустрою рекреаційного комплексу «Срібні лелеки». Замовником же значиться ніхто інший, як підприємець Павло Ярмолюк, який бере на себе зобов’язання виконати за власні кошти розчистку берегової лінії Сапалаївки, поглиблення її русла, ліквідацію самовільних сміттєзвалищ, побудувати дитяче ігрове містечко, павільйон настільних ігор, спортивний майданчик, провести посадку декоративних насаджень, здійснити освітлення території і т.д. І в тому числі — провести огородження рекреаційного комплексу по всій території. Але в договорі не зазначено, яка це територія, нема жодної вказівки на те, чи це оті 0,6 гектара, чи щось більше.
Справді, постійна комісія обласної ради з питань екології, раціонального використання природних ресурсів розглядала звернення депутатів обласної ради Володимира Банади, Володимира Карпука, Бориса Климчука і Федора Кошеля щодо законності зміни статусу парку імені 900-річчя Луцька. У рішенні, щоправда, чомусь не підписаному головою комісії Михайлом Слижуком, говориться, що треба погодитися з висновками тимчасової комісії, що виділення земельної ділянки площею 0,6 га та будівництво рекреаційного комплексу на ній не суперечить чинному законодавству і не впливає на зміну статусу парку імені 900-річчя Луцька. А далі (увага!) сказано буквально таке: «рекомендувати Луцькій міській раді вирішити питання надання земельних ділянок площею 0,4 га в оренду і 1,65 га для догляду згідно з чинним законодавством».
Отож, згідно з чинним законодавством депутати Луцької міськради і розглянули заяву Павла Ярмолюка і відмовили. І все було б простіше, якби довкола тієї території, яку депутати не захотіли віддавати в оренду та для догляду пану Ярмолюку, вже не стояла огорожа. І постає закономірне питання: чи мало право управління житлово-комунального господарства міськвиконкому в особі його начальника Тетяни Семенюк дозволяти це «огородження рекреаційного комплексу по всій території»? Чи, може, малася на увазі все-таки територія 0,6 га?
Павло Ярмолюк посилається на те, що на території, яку він обгородив, раніше кози місцевих мешканців пошкоджували кору дерев, що інакше внизу, біля річки, і далі збиралися б наркомани. Каже, що справу про пошкодження огорожі передаватиме до суду. Але постає цікава юридична колізія — огорожу пошкоджували довкола ще не орендованої і не наданої для догляду землі. До речі, в плані, який продемонстрував нам в редакції Павло Романович, поруч з купленою землею є і територія для оренди. Отож, план вже складався заздалегідь і його хтось затверджував. А, втім, в місті, як стверджують його мешканці, багато чого спочатку споруджують, а потім вже дають на це дозвіл.