Поки дитина виховується вдома, батьки не надають цьому значення, навпаки, вважають, що їхньому чаду по праву належить кращий шматочок...
Поки дитина виховується вдома, батьки не надають цьому значення, навпаки, вважають, що їхньому чаду по праву належить кращий шматочок.
Проблеми починаються з дитячого садка. Малюк привласнює спільні іграшки, не вміє ділитися, гратися з іншими дітьми. От тоді й дорослі починають задумуватись, в чому корені дитячої жадібності. Психологи вважають, що жадібність — не лише наслідок неправильного виховання. Це — одна з форм агресії, яка закладається ще у колисці. Якщо мама годує немовля грудним молоком, віддає йому багато ласки, любові, уваги, то дитина має більше шансів вирости спокійною, дружелюбною, комунікабельною. Якщо ж втомлена і знервована жінка дратується, нервує, встаючи посеред ночі до дитини, то її емоційний стан передається малюку. Серед причин дитячої жадібності — брак уваги, ігнорування інтересів маленької особистості. Особливо це стає помітним тоді, коли в домі з’являється друга дитина і мама віддає перевагу молодшенькому. Проявляючи любов до обох дітей в однаковій мірі, можна запобігти «псуванню» характеру старшої дитини. Іноді жадібність — ознака надмірної амбіційності маленької людини. Дитина у такий спосіб намагається привернути до себе увагу дорослих, проявити свою особливість. І, нарешті, задумайтесь, чи не копіює дитина надмірно бережливе ставлення батьків до речей і коштів. Якщо у сім’ї культ речей, матеріальних цінностей, то й дитина сприймає такий порядок як норму.
