Як жінконенависник Зінґер випадково полегшив жінкам життя

Він орендував майстерню, де презентував верстат для різьблення по дереву, який сам розробив. Пристрій був геніальним, але купувати його ніхто не хотів.  Власник майстерні вирішив підтримати пригніченого винахідника і показав йому швейну машину - її проєкт розробили багато років тому. Ідея була гарна, але сам пристрій вимагав постійних покращень, передає ВВС.

І от нарешті знайшлася людина, котра змогла вивести швейну машинку на цілком новий рівень і неочікувано для самого себе зробити революцію у швейній індустрії.

Жодна інша робітниця не отримує меншої платні й не зазнає більших поневірянь». Крім того, шиття вимагало багато часу - виготовлення однієї сорочку займало близько 14 годин.

І страждали не лише швачки: «денно вертіти голкою» доводилось всім жінкам (дружинам й донькам). За словами письменниці Сари Гейл, ця нескінченна робота перетворила жіноче життя на важке, довге і нудне замкнене коло.

Пан Зінґер прославився не лише як блискучий винахідник, але й як невиправний бабій та багатоженець. Він одночасно жив на три родини та мав щонайменше 22 дитини. Одна з його дружин скаржилася, що він її б'є.

Коротко кажучи, Ісаак Зінґер точно був не з тих, хто підтримував якісь феміністичні теорії, але при цьому його діяльність призвела до того, що жінки самі почали активно боротися за свої права.

Його біограф Рут Брендон іронічно зазначає, що він був «тим чоловіком, який лише зміцнює феміністичний рух». Зінґер узявся покращити прототип швейної машини.

«Швейний човник має рухатись не по колу, а по прямій лінії, - пояснив він власнику майстерні, - а на місці тієї голки, що штовхає вигнуту голку по горизонталі, я б поставив пряму голку, що рухається вгору-вниз».

Ісаак Зінґер запатентував свої ідеї і почав продавати свою версію машини. Результат дійсно вражав - пошиття сорочки займало лише годину.

Однак принцип роботи машинки, як і багато її елементів, не належали Зінґеру, наприклад - голка з вушком і гострим кінцем для закритого стібка та механізм подавання тканини.

Тому Ісаак Зінґер опинився в епіцентрі судових процесів, які тривали не один рік. Здавалося, конкуренти-виробники більше займалися позовами за порушення патенту, ніж продажем швейних машин.

Зрештою юристи змогли переконати супротивників об'єднати зусилля і почати заробляти гроші на цій «золотій жилі».

Тож ринок швейних машин почав набирати обертів, а Ісаак Зінґер став на ньому головним гравцем.

Швейні машини були недешевими, вартість однієї дорівнювала доходу середньої родини за кілька місяців.

 За швейними машинками сиділи усміхнені красуні й привертали до себе увагу натовпу. Ідея спрацювала блискуче.

І кмітливому Кларку спала на думку ідея продавати їх на виплат: люди могли орендувати машину за кілька доларів на місяць. І щойно сплачена сума оренди перевищувала вартість машинки, вона переходила у їхню власність.

Хоч як мало поваги Зінґер проявляв до жінок у своєму житті, але на кону був його бізнес.

Він орендував вітрину магазина на Бродвеї у Нью-Йорку і посадив туди молодих привабливих жінок. За швейними машинками сиділи усміхнені красуні й привертали до себе увагу натовпу. Ідея спрацювала блискуче.

Жінки у рекламі Зінґера самостійно приймали рішення, натякаючи, що представниці слабкої статі мають прагнути до фінансової незалежності.

«Гарна швачка може заробляти до 1000 доларів на рік!» - твердила реклама.

У 1860 році видання New York Times написало: жоден інший винахід так «не полегшив долю наших матерів та доньок».

Ісаак Зінґер казав, що головне для нього - гроші. Але саме він є доказом того, що корисливі мотиви можуть бути неабияким двигуном соціального прогресу.