«Зеленський слово в слово повторює тези російської пропаганди» - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 27.38 € 30.91
«Зеленський слово в слово повторює тези російської пропаганди»

У ніч на 1 січня Зеленський заявив: «Яка різниця…»

Прямий.

«Зеленський слово в слово повторює тези російської пропаганди»

Володимир Зеленський у своїй риториці про «об’єднання» країни навколо «неконфліктних героїв» повторює тези кремлівської пропаганди, повністю ігноруючи історію боротьби українців за Незалежність

Про це пише у колонці «Ідея національної порожнечі»  для видання «НВ» народний депутат з фракції «Європейська Солідарність», голова комітету з питань інтеграції України в ЄС Іванна Климпуш-Цинцадзе.

Так, українці по-різному ставляться до різних історичних постатей і подій, але державник мав би розуміти, що це є наслідком тривалої окупації та інформаційної війни

Іванна Климпуш-Ценцадзе.
Іванна Климпуш-Ценцадзе.

 Володимир Зеленський узявся об’єднувати українців. Людина, яка роками сміялася з України, жартувала над її трагедіями, зображала частину її громадян недолугими «вуйками», висміювала людські фізичні вади й інакшості – раптом заходилася вчити нас єдності й толерантності. Новорічної ночі президент звернувся до українців на тлі порожнечі замість національних символів. Певно, це найкраще ілюструє його об’єднавчу ідею — творення держави національної та ціннісної порожнечі, приреченої на забуття з подальшим поверненням до імперії, яка, на відміну від Зеленського, свою мету артикулює чітко.

Звісно, сам по собі заклик до єднання — добра річ. Біда в тому, як це єднання бачить Зеленський. А він слово в слово повторює тези кремлівської пропаганди, говорячи про недоречність вшанування героїв, що роз’єднують країну.

Звісно, сам по собі заклик до єднання — добра річ. Біда в тому, як це єднання бачить Зеленський. А він слово в слово повторює тези кремлівської пропаганди, говорячи про недоречність вшанування героїв, що роз’єднують країну.

Так, люди в Україні по-різному ставляться до різних історичних постатей і подій, але державник мав би розуміти, що це є наслідком тривалої окупації та інформаційної війни проти нашої держави. Немає двох різних Україн. Україна одна, і вона європейська. Та в ній живе певна кількість одурених, якщо хочете — психологічно окупованих людей.

Частина з них просто не розуміють цінності державності, а частина — відверто проти такої державності. Для них вороги — всі, хто боровся чи бореться за те, щоб Україна відбулася. Пошук ідеологічних компромісів із цією частиною суспільства — це шлях до руйнації державності. До цих людей треба доносити правду, захищати їх від подальшого отруєння російською пропагандою. Варто чесно і відповідально визнати — усі люди мають право на свою думку, але думка далеко не всіх має ставати керівництвом до дії.

Якщо ми хочемо мати сильну Україну, то слухати треба насамперед тих, хто доклався до її будівництва, а не сумує за часами, коли за любов до неї вбивали.

Якщо ми хочемо мати сильну Україну, то слухати треба насамперед тих, хто доклався до її будівництва, а не сумує за часами, коли за любов до неї вбивали.

Очевидно, що в 1945 році в Німеччині колишні в’язні концтаборів і колишні нацисти мали різних героїв, але до думки останніх не прислухалися заради єдності. Україна — постколоніальна, ба гірше — постгеноцидна країна. Тому саме припущення, що тут може мати місце толерування героїзації її катів — злочинне. Хай якою благородною метою це виправдовують. Водночас те, що не всім подобаються УПА, дисиденти, Герої Небесної Сотні чи Герої АТО, зовсім не означає, що ми маємо витирати їх із пам’яті. Вони принесли свою жертву задля нашого з вами майбутнього. А єднати когось у нашому часі – уже не їхня місія. Це наше завдання — єднатися навколо них.

Президент каже, що зараз «є свої сучасні герої – люди, які творили історію, вчені, люди, які освоювали космос, великі спортсмени, письменники», які не викликають конфліктів. Лихо, що в цьому переліку знову не знайшлося місця військовим, наприклад, «кіборгам», яких кілька днів тому вшановувала вся країна.

Президент каже, що зараз «є свої сучасні герої – люди, які творили історію, вчені, люди, які освоювали космос, великі спортсмени, письменники», які не викликають конфліктів. Лихо, що в цьому переліку знову не знайшлося місця військовим, наприклад, «кіборгам», яких кілька днів тому вшановувала вся країна.

І бажанням об’єднати націю такий підхід пояснити важко, адже за результатами свіжого соцопитування Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва та Центра Разумкова, 64% українців вважають головною складовою патріотизму готовність захищати свою країну зі зброєю в руках.

Учора сплило 42 роки з дня, коли патріот Олекса Гірник спалив себе, протестуючи проти русифікації України. Він пішов на цей відчайдушний вчинок напередодні 60-річчя проголошення незалежності України Центральною Радою та 59-річчя проголошення Акту злуки УНР і ЗУНР.

Боротьба за Україну не припинялася ніколи, вона складається з багатьох великих і малих епізодів, що в сумі призвели до появи на мапі держави Україна.

Боротьба за Україну не припинялася ніколи, вона складається з багатьох великих і малих епізодів, що в сумі призвели до появи на мапі держави Україна.

Хотілося б, щоб 42-річний президент усвідомив і оцінив жертву тих, хто зробив можливою і його шоу-бізнесову кар’єру у вільній від цензури країні, та його президентство. Бо хтозна, як би склалось життя Володимира Зеленського, якби в нашій історії не було «неоднозначних» героїв.

 

Джерело: ЄС.