ПОМИЛКИ СУДДІВ: МИМОВІЛЬНІ І НАВМИСНІ
Про їх природу і причини говорять відомі правники Волині Суспільство поступово звикає до верховенства права. Однак у людей ще не відчувається поваги до суду. Нерідко можна чути розмови про корупцію в судовій системі, про хабарі, про дорогі іномарки, на яких їздять судді, про судову тяганину, судові помилки. Про це наші читачі нерідко пишуть і в редакцію...
Про їх природу і причини говорять відомі правники Волині
Олександр НАГОРНИЙ
Суспільство поступово звикає до верховенства права. Однак у людей ще не відчувається поваги до суду. Нерідко можна чути розмови про корупцію в судовій системі, про хабарі, про дорогі іномарки, на яких їздять судді, про судову тяганину, судові помилки. Про це наші читачі нерідко пишуть і в редакцію.
Тож ми звернулися до авторитетних досвідчених юристів — радника голови обласного господарського суду Леоніда Матящука, який понад 40 років працював у судах і з судами, голови Луцького міськрайонного суду Леоніда Міліщука, члена Вищої ради юстиції України, голови Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури України, голова ради адвокатської приватної компанії «Конфідент» Сергія Сафулька (до речі, з кінця минулого року — член Національної комісії верховенства права при Президенті) та голови Волинського апеляційного суду Петра Філюка — з проханням поділитися своїми міркуваннями з цього приводу.
Леонід МАТЯЩУК:
— За 9 місяців 2005 року господарським судом області було розглянуто 2246 справ, з них було оскаржено 415 (18,5 відсотка). За аналогічний період 2004 року було скасовано процесуальних документів у 2 рази менше, ніж за такий же період минулого року.
Конкретні причини скасування рішень чи зміни їх встановити не завжди вдається. Я б сказав, що ці причини і не вивчаються. Законом прямо й не встановлено, хто їх повинен вивчати.Існує правова норма, згідно з якою суддя навіть не зобов’язаний давати будь-які пояснення щодо суті розглянутих справ або справ, які знаходяться в його провадженні. Скасування або зміна судового рішення не тягне за собою дисциплінарної відповідальності судді, якщо при цьому не було допущено навмисного порушення закону чи несумлінності, що потягло за собою істотні наслідки. Більше того, законом не передбачено, в яких випадках можна вважати, що було навмисно допущено суддею порушення закону чи несумлінність, що потягло за собою істотні наслідки.
Закон носить загальний характер і, як правило, не може охопити всіх ситуацій, які виникають між юридичними особами чи підприємцями, між ними і органами державної влади, а нерідко суперечить іншому закону. Дуже часто закон можна тлумачити неоднозначно. Тому й виникають спори, які вирішувати дуже й дуже нелегко.
Сторона у справі може скористатись своїм правом оскаржити рішення суду до апеляційної та касаційної інстанцій, а в деяких випадках — і до Верховного Суду України. Якщо рішення пройшло всі ці інстанції, то суддя полегшено зітхає. Буває й так, що, на думку судді, рішення вищестоящим судом скасовано безпідставно. Тому нерідко він замислюється над тим, чи не було втручання в діяльність вищестоящих судів з боку високих чи невисоких посадових осіб з вигодою чи без вигоди для когось. Життя знає такі випадки.
На жаль, суди не застраховані від помилок. Труднощі виникають ще й тому, що сторони у справах нерідко по-різному тлумачать закон, надають різну оцінку доказам. Адже недарма в народі говорять: де два юристи, там три думки і в суд йде дві правди, а з суду — одна. Оцінити, наскільки права кожна з сторін і наскільки обгрунтовані доводи кожної з них, допомагає об’єктивність судді. Але не можна обійти мовчанням інше. Раніше ми не знали випадків, коли в області судді притягувались до кримінальної відповідальності. А в роки незалежності такі випадки трапляються.
Леонід МІЛІЩУК:
— Моя думка — суддею треба родитися. Суддя не лише повинен відмінно знати законодавство, але й бути психологом, мати відчуття співпереживання до людського болю і т.д., а це не кожному дано. Візьміть одну справу з однаковими обставинами, дайте двом-трьом суддям і кожен вирішить її по-різному. Маю на увазі передусім не кваліфікацію вчинку, а призначення покарання.
Для того, щоб убезпечитися від серйозних помилок, у Луцькому міськрайонному судді існує певна спеціалізація. Судді, які мають великий стаж роботи, закріплені за розглядом справ щодо неповнолітніх. Сім суддів працюють у кримінальній колегії, десять — розглядають цивільні справи, два — адміністративні.
І за радянського часу, і тепер, якщо суддя принциповий, то на нього ніхто не зможе натиснути. Інша справа, коли суддя приймає незаконні рішення, свідомо їх фальсифікує, упускаючи докази, то тоді настає кримінальна відповідальність. У нас було виявлено зловживання службовим становищем судді, який, не читаючи, підписав ухвалу і був звільнений з посади та покараний.
Немає такого судді, який би працював і не допускав помилок. Хоча вони бувають різні. Приміром, розглядалася кримінальна справа по вбивству. Суддя визнав винною особу, кваліфікуючи її дії як навмисне вбивство. Особа поскаржилася в апеляційний суд, який вирішив, що воно сталося в стані сильного душевного хвилювання і перекваліфікував дії засудженого. Для судді це вже ніби помилка. Потерпіла сторона звернулася у Верховний Суд із скаргою на ухвалу апеляційного суду. І там вирішили, що правильне рішення суду першої інстанції.
В будь-якій справі є дві сторони, одна з яких нерідко вважає, що суддя неправий, зацікавлений хабарем. Але не треба забувати — якщо дії чиновника фактично ніким не контролюються, то рішення судді розглядаються мало не під мікроскопом.
Суддівську мафію, як люблять говорити політики, створити неможливо. Про це говорять ті, які хотіли б мати кишенькові суди.
Сергій САФУЛЬКО:
Як член Вищої ради юстиції скажу, що на кожному засіданні, які проходять два рази на місяць, ми розглядаємо 50—60 претендентів на посади суддів. Іноді просто жахаєшся з непідготовленості кандидатів на таку відповідальну посаду. І цей претендент уже пройшов регіональний відбір на рівні державної судової адміністрації, ради суддів, апеляційного суду. В інтересах суспільства підбір кадрів повинні здійснювати певні незалежні експертні групи, має бути відкритий конкурс. Сумнівною є думка, що то має бути внутрішня справа суддів, бо це теж небезпечно для суспільства. У Вищу раду юстиції входять судді, представники Президента, Верховної Ради, прокуратури, адвокатури, вчених. А на низах практично існує замкнута система відбору кандидатів.
Назву ще одну причину помилок: держава не створила суспільного контролю за продукцією суду. Спробуйте отримати будь-яке рішення, якщо ви не є стороною в судовому процесі. Чому, якщо прийнято рішення, що П. є корупціонером, то про це не може знати громадськість? Суддя, який знатиме, що його рішення завтра з’явиться у відкритій базі, куди матиме доступ кожний громадянин, буде думати над обгрунтованістю прийняття рішення, його мотивацією.
І ще один суттєвий момент. Справи для розгляду розподіляють голови судів. Моя практика роботи у Вищій раді юстиції свідчить, що розподіл справ інколи використовується як засіб впливу на суддів або для відповідного вирішення комусь в угоду.
Концепція судової реформи передбачає створення кримінальних, цивільних, ювенальних, земельних судів. І для такої спеціалізації не потрібно аж надто багато коштів, треба лише відповідально поставитись до цього Верховній Раді, Президенту, юридичній громадськості.
Причиною добросовісної помилки судді також може бути неузгодженість, іноді некоректність законодавчих актів. Недобросовісний суддя їх може використати з певною метою. Недавно як член Вищої ради юстиції я в одній з областей країни перевіряв скаргу на суддю. Суть її така. Особа купила дві акції вартістю кожна 2 гривні 50 копійок. Через деякий час вона звернулася до суду з претензією, мовляв, їй не видали якийсь документ, а тому просить усунути ці недоліки і накласти арешт на майно акціонерного товариства. І ось суддя наклав арешт на майно акціонерного товариства, основні фонди якого становлять 120 мільйонів гривень.
Фактично місяць підприємство не працювало, бо були заблоковані рахунки тощо. 950 тисяч гривень було заплачено працівникам за простій. Коли вже надійшла скарга, суддя швиденько скасував своє рішення. Судячи з усього, позивач свого добився.
Чесно скажу, що одна з причин помилок, які допускаються суддями, є неналежна професійна підготовка правниками документів. Судді через зайнятість та інші причини не можуть їх своєчасно виявити.
Є ще немало бажаючих втрутитися в судову систему — і навіть в окремі справи. У Вищу раду юстиції надійшло звернення відомого народного депутата одночасно на дев’ятьох суддів одного з місцевих судів, щоб їх притягнути до відповідальності. Воно було розглянуто і визнано безпідставним.
Якщо судочинство здійснюватиметься відкрито, під контролем суспільства, то й повага до суддів зросте.
Петро ФІЛЮК:
— У кожній справі беруть участь як мінімум дві сторони з протилежними інтересами, які задовольнити одночасно просто неможливо. І навіть якщо суд першої інстанції допустив помилку, приймаючи рішення, в цивілізованих країнах цю ситуацію ніхто не драматизує. А питання вирішується шляхом подачі апеляції у вищестоящі судові інстанції з приведенням відповідних правових аргументів, без тиску на суддів, приниження та образ, оскільки це заборонено законом.
Проблеми судочинства породжуються в першу чергу суспільством, а не «поганими» суддями. Всі знаходяться під впливом політики, економіки, права та моралі, які існують в державі. Окремим суддям бракує професійних знань, досвіду, вихованості, об’єктивності, відповідальності при прийнятті рішень.
На жаль, суди області перевантажені та змушені здійснювати правосуддя, часто керуючись розбалансованим матеріальним та процесуальним законодавством, яке має створюватися на підставі чіткої наукової концепції судово-правової реформи. Коріння судових помилок перш за все від недосконалості діючого законодавства. На мою думку, невиправданим є позбавлення голови апеляційного суду права на внесення подання в порядку судового нагляду у випадках, коли явно видно, що рішення по справі не грунтується на законі та потребує більш об’єктивного перегляду.
Кожне рішення має бути законним і справедливим. Мною за наявності певних прогалин в законі було задоволено близько 30 позовних заяв громадян про визнання права на земельну частку (пай). При цьому не були порушені права інших громадян, які мали право на пай, і задоволені потреби тих, хто працював на підприємстві, але не був включений з тих чи інших причин у списки.
Аналіз та перевірки стану організації діяльності окремих судів, узагальнення апеляційним судом області судової практики розгляду справ тієї чи іншої категорії є одними із важливих і дієвих способів усунення недоліків, які допускаються місцевими судами при відправленні правосуддя. Нами в грудні 2005 року проведено узагальнення практики застосування судами області статті 376 Цивільного Кодексу України (самочинне будівництво), яке показало, що в основному суди правильно вирішують вказані справи. Однак в ряді справ суди, задовольняючи позови і визнаючи за позивачами-громадянами право власності на самочинно збудовані будівлі без необхідних дозволів, не в повній мірі з’ясовували питання про відповідність цих об’єктів будівельно-технічним, санітарним та протипожежним нормам і правилам. Визнаючи право власності на самочинне будівництво окремих недобросовісних забудовників — тим самим в нерівні умови ставились добросовісні забудовники. Зазначене узагальнення винесене на обговорення на найближчий семінар суддів області з тим, щоб сприяти однаковому і правильному застосуванню правових норм.
Олександр НАГОРНИЙ
Суспільство поступово звикає до верховенства права. Однак у людей ще не відчувається поваги до суду. Нерідко можна чути розмови про корупцію в судовій системі, про хабарі, про дорогі іномарки, на яких їздять судді, про судову тяганину, судові помилки. Про це наші читачі нерідко пишуть і в редакцію.
Тож ми звернулися до авторитетних досвідчених юристів — радника голови обласного господарського суду Леоніда Матящука, який понад 40 років працював у судах і з судами, голови Луцького міськрайонного суду Леоніда Міліщука, члена Вищої ради юстиції України, голови Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури України, голова ради адвокатської приватної компанії «Конфідент» Сергія Сафулька (до речі, з кінця минулого року — член Національної комісії верховенства права при Президенті) та голови Волинського апеляційного суду Петра Філюка — з проханням поділитися своїми міркуваннями з цього приводу.
Леонід МАТЯЩУК:
— За 9 місяців 2005 року господарським судом області було розглянуто 2246 справ, з них було оскаржено 415 (18,5 відсотка). За аналогічний період 2004 року було скасовано процесуальних документів у 2 рази менше, ніж за такий же період минулого року.
Конкретні причини скасування рішень чи зміни їх встановити не завжди вдається. Я б сказав, що ці причини і не вивчаються. Законом прямо й не встановлено, хто їх повинен вивчати.Існує правова норма, згідно з якою суддя навіть не зобов’язаний давати будь-які пояснення щодо суті розглянутих справ або справ, які знаходяться в його провадженні. Скасування або зміна судового рішення не тягне за собою дисциплінарної відповідальності судді, якщо при цьому не було допущено навмисного порушення закону чи несумлінності, що потягло за собою істотні наслідки. Більше того, законом не передбачено, в яких випадках можна вважати, що було навмисно допущено суддею порушення закону чи несумлінність, що потягло за собою істотні наслідки.
Закон носить загальний характер і, як правило, не може охопити всіх ситуацій, які виникають між юридичними особами чи підприємцями, між ними і органами державної влади, а нерідко суперечить іншому закону. Дуже часто закон можна тлумачити неоднозначно. Тому й виникають спори, які вирішувати дуже й дуже нелегко.
Сторона у справі може скористатись своїм правом оскаржити рішення суду до апеляційної та касаційної інстанцій, а в деяких випадках — і до Верховного Суду України. Якщо рішення пройшло всі ці інстанції, то суддя полегшено зітхає. Буває й так, що, на думку судді, рішення вищестоящим судом скасовано безпідставно. Тому нерідко він замислюється над тим, чи не було втручання в діяльність вищестоящих судів з боку високих чи невисоких посадових осіб з вигодою чи без вигоди для когось. Життя знає такі випадки.
На жаль, суди не застраховані від помилок. Труднощі виникають ще й тому, що сторони у справах нерідко по-різному тлумачать закон, надають різну оцінку доказам. Адже недарма в народі говорять: де два юристи, там три думки і в суд йде дві правди, а з суду — одна. Оцінити, наскільки права кожна з сторін і наскільки обгрунтовані доводи кожної з них, допомагає об’єктивність судді. Але не можна обійти мовчанням інше. Раніше ми не знали випадків, коли в області судді притягувались до кримінальної відповідальності. А в роки незалежності такі випадки трапляються.
Леонід МІЛІЩУК:
— Моя думка — суддею треба родитися. Суддя не лише повинен відмінно знати законодавство, але й бути психологом, мати відчуття співпереживання до людського болю і т.д., а це не кожному дано. Візьміть одну справу з однаковими обставинами, дайте двом-трьом суддям і кожен вирішить її по-різному. Маю на увазі передусім не кваліфікацію вчинку, а призначення покарання.
Для того, щоб убезпечитися від серйозних помилок, у Луцькому міськрайонному судді існує певна спеціалізація. Судді, які мають великий стаж роботи, закріплені за розглядом справ щодо неповнолітніх. Сім суддів працюють у кримінальній колегії, десять — розглядають цивільні справи, два — адміністративні.
І за радянського часу, і тепер, якщо суддя принциповий, то на нього ніхто не зможе натиснути. Інша справа, коли суддя приймає незаконні рішення, свідомо їх фальсифікує, упускаючи докази, то тоді настає кримінальна відповідальність. У нас було виявлено зловживання службовим становищем судді, який, не читаючи, підписав ухвалу і був звільнений з посади та покараний.
Немає такого судді, який би працював і не допускав помилок. Хоча вони бувають різні. Приміром, розглядалася кримінальна справа по вбивству. Суддя визнав винною особу, кваліфікуючи її дії як навмисне вбивство. Особа поскаржилася в апеляційний суд, який вирішив, що воно сталося в стані сильного душевного хвилювання і перекваліфікував дії засудженого. Для судді це вже ніби помилка. Потерпіла сторона звернулася у Верховний Суд із скаргою на ухвалу апеляційного суду. І там вирішили, що правильне рішення суду першої інстанції.
В будь-якій справі є дві сторони, одна з яких нерідко вважає, що суддя неправий, зацікавлений хабарем. Але не треба забувати — якщо дії чиновника фактично ніким не контролюються, то рішення судді розглядаються мало не під мікроскопом.
Суддівську мафію, як люблять говорити політики, створити неможливо. Про це говорять ті, які хотіли б мати кишенькові суди.
Сергій САФУЛЬКО:
Як член Вищої ради юстиції скажу, що на кожному засіданні, які проходять два рази на місяць, ми розглядаємо 50—60 претендентів на посади суддів. Іноді просто жахаєшся з непідготовленості кандидатів на таку відповідальну посаду. І цей претендент уже пройшов регіональний відбір на рівні державної судової адміністрації, ради суддів, апеляційного суду. В інтересах суспільства підбір кадрів повинні здійснювати певні незалежні експертні групи, має бути відкритий конкурс. Сумнівною є думка, що то має бути внутрішня справа суддів, бо це теж небезпечно для суспільства. У Вищу раду юстиції входять судді, представники Президента, Верховної Ради, прокуратури, адвокатури, вчених. А на низах практично існує замкнута система відбору кандидатів.
Назву ще одну причину помилок: держава не створила суспільного контролю за продукцією суду. Спробуйте отримати будь-яке рішення, якщо ви не є стороною в судовому процесі. Чому, якщо прийнято рішення, що П. є корупціонером, то про це не може знати громадськість? Суддя, який знатиме, що його рішення завтра з’явиться у відкритій базі, куди матиме доступ кожний громадянин, буде думати над обгрунтованістю прийняття рішення, його мотивацією.
І ще один суттєвий момент. Справи для розгляду розподіляють голови судів. Моя практика роботи у Вищій раді юстиції свідчить, що розподіл справ інколи використовується як засіб впливу на суддів або для відповідного вирішення комусь в угоду.
Концепція судової реформи передбачає створення кримінальних, цивільних, ювенальних, земельних судів. І для такої спеціалізації не потрібно аж надто багато коштів, треба лише відповідально поставитись до цього Верховній Раді, Президенту, юридичній громадськості.
Причиною добросовісної помилки судді також може бути неузгодженість, іноді некоректність законодавчих актів. Недобросовісний суддя їх може використати з певною метою. Недавно як член Вищої ради юстиції я в одній з областей країни перевіряв скаргу на суддю. Суть її така. Особа купила дві акції вартістю кожна 2 гривні 50 копійок. Через деякий час вона звернулася до суду з претензією, мовляв, їй не видали якийсь документ, а тому просить усунути ці недоліки і накласти арешт на майно акціонерного товариства. І ось суддя наклав арешт на майно акціонерного товариства, основні фонди якого становлять 120 мільйонів гривень.
Фактично місяць підприємство не працювало, бо були заблоковані рахунки тощо. 950 тисяч гривень було заплачено працівникам за простій. Коли вже надійшла скарга, суддя швиденько скасував своє рішення. Судячи з усього, позивач свого добився.
Чесно скажу, що одна з причин помилок, які допускаються суддями, є неналежна професійна підготовка правниками документів. Судді через зайнятість та інші причини не можуть їх своєчасно виявити.
Є ще немало бажаючих втрутитися в судову систему — і навіть в окремі справи. У Вищу раду юстиції надійшло звернення відомого народного депутата одночасно на дев’ятьох суддів одного з місцевих судів, щоб їх притягнути до відповідальності. Воно було розглянуто і визнано безпідставним.
Якщо судочинство здійснюватиметься відкрито, під контролем суспільства, то й повага до суддів зросте.
Петро ФІЛЮК:
— У кожній справі беруть участь як мінімум дві сторони з протилежними інтересами, які задовольнити одночасно просто неможливо. І навіть якщо суд першої інстанції допустив помилку, приймаючи рішення, в цивілізованих країнах цю ситуацію ніхто не драматизує. А питання вирішується шляхом подачі апеляції у вищестоящі судові інстанції з приведенням відповідних правових аргументів, без тиску на суддів, приниження та образ, оскільки це заборонено законом.
Проблеми судочинства породжуються в першу чергу суспільством, а не «поганими» суддями. Всі знаходяться під впливом політики, економіки, права та моралі, які існують в державі. Окремим суддям бракує професійних знань, досвіду, вихованості, об’єктивності, відповідальності при прийнятті рішень.
На жаль, суди області перевантажені та змушені здійснювати правосуддя, часто керуючись розбалансованим матеріальним та процесуальним законодавством, яке має створюватися на підставі чіткої наукової концепції судово-правової реформи. Коріння судових помилок перш за все від недосконалості діючого законодавства. На мою думку, невиправданим є позбавлення голови апеляційного суду права на внесення подання в порядку судового нагляду у випадках, коли явно видно, що рішення по справі не грунтується на законі та потребує більш об’єктивного перегляду.
Кожне рішення має бути законним і справедливим. Мною за наявності певних прогалин в законі було задоволено близько 30 позовних заяв громадян про визнання права на земельну частку (пай). При цьому не були порушені права інших громадян, які мали право на пай, і задоволені потреби тих, хто працював на підприємстві, але не був включений з тих чи інших причин у списки.
Аналіз та перевірки стану організації діяльності окремих судів, узагальнення апеляційним судом області судової практики розгляду справ тієї чи іншої категорії є одними із важливих і дієвих способів усунення недоліків, які допускаються місцевими судами при відправленні правосуддя. Нами в грудні 2005 року проведено узагальнення практики застосування судами області статті 376 Цивільного Кодексу України (самочинне будівництво), яке показало, що в основному суди правильно вирішують вказані справи. Однак в ряді справ суди, задовольняючи позови і визнаючи за позивачами-громадянами право власності на самочинно збудовані будівлі без необхідних дозволів, не в повній мірі з’ясовували питання про відповідність цих об’єктів будівельно-технічним, санітарним та протипожежним нормам і правилам. Визнаючи право власності на самочинне будівництво окремих недобросовісних забудовників — тим самим в нерівні умови ставились добросовісні забудовники. Зазначене узагальнення винесене на обговорення на найближчий семінар суддів області з тим, щоб сприяти однаковому і правильному застосуванню правових норм.