Придбав вождя пролетаріату, виготовленого із бронзи, підприємець із Буцина Сергій Самчук...
Мешканці Старої Вижівки постійно нарікають на благоустрій свого селища. Неодноразово питання про вивезення сміття, недостатню кількість ящиків для нього, незадовільний стан доріг, відсутність освітлення райцентрівських вулиць порушувалися на сесіях сільської та районної рад, знаходили місце на сторінках преси. Проте, як кажуть, віз — ні з місця.
Юрій КОВАЛЬ
Втім, це аж ніяк не заважало керівництву району позитивно оцінювати дії начальника селищного комунгоспу Юрія Міндера. Зокрема, колишній голова райдержадміністрації Володимир Гайдук під час відкриття новорічної ялинки в грудні 2004-ого нагородив Юрія Харитоновича Почесною грамотою. А наприкінці березня на адресу редакції «Сільських новин» надійшов лист від колективу двірників, які висловили стурбованість ситуацією, що склалася в комунгоспі, зокрема, невиплатою заробітної плати. Разом із тим вони розповіли, як з нагоди професійного свята головний бухгалтер Лідія Троцюк нагородила Юрія Міндера Почесною грамотою за «особистий вклад в розвиток комунальної служби в райцентрі». У квітні минулого року в житті нашого селища сталася помітна подія, про яку значна частина його мешканців не знає, мабуть, і донині. Саме в цьому місяці було введено в дію сміттєзвалище, вартість якого небагато-немало — 463 тисячі гривень. Воно разом із центром зайнятості стало найдорожчою новобудовою селища. Підрядником робіт виступало підприємство «Ковельрайавтодор», а замовляла будівництво селищна рада. Саме її голова Микола Залевський очолював державну комісію, яка визнала полігон твердих побутових відходів готовим до введення в експлуатацію. Порушень вимог органів архітектурно-будівельного контролю, санітарно-епідеміологічного і пожежного нагляду при будівництві вона не встановила. Проте, вже 15 квітня, на День довкілля, коли автор цих рядків оглянув сміттєзвалище з екологічним інспектором району Василем Волохом, виявилось, що не все тут так добре. З 1 липня у райцентрі загострилася ще одна проблема — з метою стабілізації роботи житлово-комунального господарства виконком селищної ради прийняв рішення значно підняти плату за водопостачання і каналізацію. Тарифи для старовижівчан стали вдвічі — втричі вищими, ніж у Луцьку. Звісно, підняття цін добряче вдарило по кишенях жителів райцентру. Але багато хто одразу висловив сумніви, що комунгосп, із начальником якого селищний голова знову поновив контракт, почне працювати беззбитково. Суть проблем комунгоспу, схоже, лежала в зовсім іншій площині. На жаль, із відкриттям полігона твердих побутових відходів та збільшенням комунальних тарифів ситуація не покращилася. Мешканці райцентру для розв’язання цієї проблеми звернулися в громадську приймальню народного депутата Олександра Мороза, а представники політичних партій району — до керівництва області. 27 вересня відбулась обласна колегія, де розглядалось питання про роботу місцевих органів влади щодо забезпечення першочергової виплати заробітної плати. За її підсумками було рекомендовано достроково розірвати контракт із начальником Старовижівського ВУЖКГ Юрієм Міндером. 4 жовтня вийшло ще й розпорядження голови ОДА Володимира Бондара з рекомендацією розглянути питання про його звільнення. І лише після цього в районі було нарешті створено комісію для вивчення фінансово-господарської діяльності комунгоспу. — В результаті перевірки ми дійшли висновку, що керівництвом підприємства не проводиться належний контроль за веденням бухгалтерського обліку та використанням готівкових коштів, завищені тарифи на водопостачання та водовідведення, — констатував Віталій Павлович. Кілька років тому на баланс комунгоспу було передано очисні споруди, вартість яких становила понад два мільйони гривень. За словами селищного голови Миколи Залевського, йому не відомо, як потім цим майном розпоряджалися в господарстві і скільки його на сьогодні збереглося. Ситуацію дещо прояснюють самі мешканці Старої Вижівки. «У жовтні я придбав у комунгоспі три каналізаційних круги, — каже Петро Кричинюк. — Кожний із них коштував 55 гривень». По 22 гривні на підприємстві також продали тротуарні плити, які залишилися після ремонту селищного обеліска. Але є певні сумніви, що гроші від продажу кругів і плит потрапили на рахунок підприємства. Показати запис у касовій книзі про їх оприбуткування і взагалі коментувати ситуацію касир Надія Хавень відмовилася. 28 жовтня голова РДА Микола Бащук на підставі акта комісії дав доручення селищному голові достроково розірвати контракт із Юрієм Міндером. Але замість цього 1 листопада Микола Залевський погодив заяву останнього з проханням надати йому відпустку. Виконуючим обов’язки керівника ВУЖКГ був призначений головний інженер Василь Бутмерець. І тут сталася ще одна загадкова подія. Річ у тім, що ще в липні 2004 року селищна рада дала дозвіл комунгоспу на відчуження пам’ятника Леніну. Але якось руки до цього не доходили. Коли ж постало питання про звільнення, Юрій Харитонович вирішив діяти оперативно і рішуче. Монумент був встановлений на центральній площі селища 5 листопада 1987 року, а демонтований у 1992 році. З того часу зберігався на території комунгоспу фактично як нічийне майно. І ось цей пам’ятник Юрій Міндер продає 11 листопада, буквально наступного дня після рішення селищної ради про дозвіл на розірвання з ним контракту. Виконуючого обов’язки начальника житлово-комунального господарства Василя Бутмерця тоді якраз не було. — О 15-ій годині, коли я повернувся на підприємство, мені повідомили, що Міндер вивіз пам’ятника з території комунгоспу, — пригадує Василь Степанович. — Хто і як його важив, я не знаю. Але пізніше Міндер разом із покупцем принесли 11 тисяч 770 гривень і здали їх у касу. Придбав вождя пролетаріату, виготовленого із бронзи, підприємець із Буцина Сергій Самчук. — Ліцензії на заготівлю брухту чорних металів у нас мають чотири підприємства, — зазначає заступник голови РДА Віталій Хвищук. — А відповідного дозволу для заготівлі на території району брухту кольорових металів немає ні в кого. — Придбати монумент буцинець міг цілком законно, як фізична особа, що, власне, він і зробив, — в свою чергу каже начальник управління економіки РДА Олександр Яцунік. — Але зовсім інше питання: чому не було створено експертної комісії для оцінки вартості пам’ятника і не проведено конкурс з його продажу? Напрошується й інше питання: яке право мав, по суті, звільнений уже з посади Міндер продавати майно господарства? Та ще й самочинно, без належного оформлення операції. У накладній вказано, що вага бронзового Леніна становить 2140 кілограмів. Та як вона встановлювалася і хто був присутній при цьому, невідомо. Принаймні, нікого із працівників комунгоспу, крім, очевидно, самого Юрія Міндера, при зважуванні не було. Не дивно, що підписів ані директора, ані головного бухгалтера, ні того, хто здав товар, у накладній немає. Свій автограф у ній поставив лише Сергій Самчук. Про вивезення пам’ятника з території комунгоспу було повідомлено працівників міліції. Через кілька днів їм прийшов і запит від народного депутата Станіслава Пхиденка. Здавалося б, правоохоронцям в першу чергу необхідно було знайти пам’ятник і з’ясувати його вагу, адже в селищі дехто каже, що вона нібито насправді становила три з половиною тонни. Проте старший оперуповноважений спеціального міжрайонного відділу служби по боротьбі з економічними злочинами при УМВС у Волинській області Микола Кравчук зазначив, що вага йому і так відома з накладної. На зауваження, що там немає підписів і печатки, Микола Васильович відповів: — Для мене є фактом документ, а що він кимось не підписаний... Схоже, іншу думку мають співробітники СБУ, котрі, як стало відомо з достовірних джерел, також зацікавилися продажем пам’ятника. Наприкінці минулого року перевірку у ВУЖКГ проводили податківці. Але надавати будь-яку інформацію про результати їх роботи начальник районного відділення Ковельської ОДПІ Світлана Сулік відмовилась, зазначивши, що вона є конфіденційною. Незабаром на підприємстві очікується ще й перевірка КРУ. Станом на 1 січня 2006 року заборгованість по заробітній платі разом із нарахуваннями в комунгоспі становить 58 тисяч гривень. Крім того, за три останні роки підприємство не сплатило ПДВ на загальну суму 66 тисяч гривень. Через це йому ще й нараховано 33 тисячі штрафних санкцій. Отож тепер працівникам господарства, яке знаходиться в глибокій борговій ямі, можна лише поспівчувати. А щодо продажу пам’ятника Леніну, то складається враження, що всі обставини цієї операції ховаються десь в темній воді старовижівських калюж. Але знову ж таки напрошується питання: чому селищна та районна влади про все це мовчали, займали позицію невтручання, аж поки за справу не взялося обласне керівництво?
