Безпрецедентний, як для нашої області, випадок. Голова облдержадміністрації Володимир Бондар звернувся до суду з позовом до громадянина Олександра Гіля про захист честі й гідності, ділової репутації та відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Луцький міськрайонний суд в особі судді Людмили Веремчук прийняв рішення: у позові Володимира Бондара до Олександра Гіля відмовити...
Володимир ЛИС
Безпрецедентний, як для нашої області, випадок. Голова облдержадміністрації Володимир Бондар звернувся до суду з позовом до громадянина Олександра Гіля про захист честі й гідності, ділової репутації та відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Луцький міськрайонний суд в особі судді Людмили Веремчук прийняв рішення: у позові Володимира Бондара до Олександра Гіля відмовити.
Цій справі і рішенню суду була присвячена прес-конференція, яку провели у прес-клубі «Волинський вибір-2006» сам Олександр Гіль, голова громадської організації «Комітет молодіжних організацій області», прес-секретар цього комітету Олександр Кучинський і представник відповідача у суді адвокат Анатолій Гапонюк. — У чому ж все-таки, на ваш погляд, суть справи, чому суд відмовив у позові?
Олександр Кучинський: — Олександр Гіль висловлював свою думку, давав своє оціночне судження. Сподіваюся, що й губернатор отримає певний урок, що він є публічною особою, яка може піддаватися критиці і до цієї критики треба ставитися нормально. Я сподіваюся, що і журналісти також отримають урок — якщо вони кажуть те, що вони думають, це не повинно переслідуватися. Олександр Гіль сказав своє слово, і суд підтвердив, що він має на це право. — Коли на недавній прес-конференції Володимир Бондар говорив про свій позов до Олександра Гіля, він посилався на те, що там не наведено жодних прикладів, є лише голослівне звинувачення. Замість відповіді спочатку було продемонстровано ту саму публікацію інтернет-видання «Інформаційне агентство «Західна інформаційна корпорація», яка з’явилася 9 вересня минулого року. Ось її повний текст: «Голова Волинського обласного комітету молодіжних організацій Олександр Гіль прокоментував політичну кризу в Україні: «Я вважаю, що Президенту України вистачить мужності не зупинятися на київських «корупціонерах», як їх назвав Олександр Зінченко, а звільнити і тих представників держадміністрацій, які скомпрометували себе на місцях. Зокрема, голову Волинської ОДА Володимира Бондара», — повідомив 9 вересня власний кореспондент «Західної інформаційної корпорації». Олександр Гіль наголошує на причетності Володимира Бондара до скандалу з вагонами імпортного какао-міксу, які були затримані правоохоронцями у Володимирі-Волинському. Під виглядом какао-міксу ввезли цукор». Анатолій Гапонюк: — В даному випадку основна наша стратегія захисту була та, щоб використати чинне законодавство, зокрема статтю 47.1 Закону України про інформацію, в якій сказано, що особа не несе відповідальності за висловлювання своїх оціночних суджень, за висловлювання критики з використанням гіпербол та інших літературних засобів. Особливо це стосується діяльності органів державної влади, посадових, службових осіб. На наш погляд, людина, яка займає пост на державній службі, має бути відкритою для критики. Першоджерелом звинувачень по даній справі був не Олександр Гіль. Судом встановлено, що першоджерелом інформації був вислів голови держмитслужби Скомаровського: «Ніякої проблеми немає, от у нас експертиза. Ми ставимо вам реальну митну вартість — 350 доларів. Не 30, а 350. Їм не було куди подітися, вони оформили цей цукор і народ тепер його їсть».
А ось думка позивача, голови облдержадміністрації Володимира Бондара
— Володимире Нальковичу, яка ваша точка зору на цей конфлікт? Як ви особисто сприйняли рішення суду? — Я вважаю, що рішення суду має як позитив, так і негатив. Факт непідтримання заяви голови облдержадміністрації для мене — це чергове свідчення того, що ми живемо у вільній державі, живемо в умовах, коли суд має всі можливості об’єктивно чинити судочинство. Щодо перемоги свободи слова, про яку після суду говорили ці пани, то я вважаю, що вона відбулася значно раніше — після подій на Майдані, проти яких категорично виступав шановний пан Гіль і його політична сила, яку він сьогодні представляє. Свободу слова отримали ЗМІ, жодного тиску ні по цій справі, ні по іншій облдержадміністрація не чинила, не чинить і чинити не збирається. Але рішення по позову я вважаю одночасно програшем демократії і програшем суспільної думки. Цим, на мою думку, створено прецедент, коли будь-якого громадянина або представника влади можна безпідставно звинувачувати у злочинах. Я не збирався б подавати до суду на оціночне судження, але звинувачувати мене в конкретному злочині — це не оціночне судження. Я єдине про що просив суд — щоб були надані факти, на основі яких мене звинувачено у злочині. Але, очевидно, таких фактів нема. — Тобто, рішення суду ви вважаєте несправедливим? — Інакше б я не звертався до апеляційного суду. Я вважаю, що суддя дозволила собі довільно потрактувати закон. Це, на превеликий жаль, її право. Я розумію, що, як це не прикро, суддя сьогодні не відчуває відповідальності перед суспільством. І мені прикро, що це рішення може породити інші подібні. Якщо можна відмовити голові облдержадміністрації, то чому не відмовити будь-якому громадянину? — Але на прес-конференції і в рішенні суду посилаються на три публікації — в «Голосі України», на веб-сайті національної асоціації цукровиків України «Укрцукор» і газеті «Віче», на які нібито спирався, висловлюючи свої звинувачення Олександр Гіль... — У жодній із цих публікацій не було ніякого твердження, що голова облдержадміністрації причетний до означених подій. В силу своїх обов’язків я змушений реагувати на ті події, які тут чиняться. Якщо говорити про конкретну справу, яка мала місце на території області і це загрожувало непроплатою великих податків до обласного бюджету, то невже я не повинен був реагувати? Але робити висновки, що я був причетний до порушень — які були на це підстави? — Під час прес-конференції говорилося і посилалися на закон, зокрема, щодо критики посадових осіб. — На посадах сидять такі самі люди, з такими самими емоціями і громадянськими правами, як і усі інші люди, яким закон гарантує захист. Я маю право захищати честь і гідність. Якщо хтось звинувачує когось, то він повинен мати факти. На мене просто був зведений наклеп і я не міг не прореагувати. Людині навішали ярликів без фактів і вона повинна захищатися. Я не проти критики, я проти брехні. Суддя, на мій погляд, породила ситуацію, коли будь-кого, в тому числі і суддю, можна назвати корупціонером, звинуватити в іншому злочині, і це залишиться безкарним.
