КОЛИ ЖИТТЯ ЗАВОДИТЬ В ГЛУХИЙ КУТ

Люди з важкими недугами, складними проблемами шукають порятунку в Бога і у Природи.

Галина СВІТЛІКОВСЬКА

— Учора вранці я прийшла першою і ледь пробила сокирою нашу ополонку. За добу «наросла» така крига. Це вже потім, коли верталася зі Стиру, почула, що в Луцьку майже 30-градусний мороз, — будить тишу сміхом Тетяна Чепель, вийшовши з крижаної купелі в Центральному парку.
Волосся на голові замерзло і марно пробувати його розчесати. Але жінки — завжди жінки, навіть стоячи босоніж на снігу, перш за все підправляють зачіски. Слідом за мамою пірнає в ополонку донька Тетяни — Віта, потім йдуть мама й донька Цапюки, молоді респектабельні чоловіки і люди старшого віку. Перш ніж зануритись з головою у воду, жінки читають перед іконою у вагончику молитву, осіняють себе хрестом.
Їх усіх знають в обличчя і у Свято-Троїцькому соборі як постійних прихожанок. На Водохреща, розповідали, отримали благословення від духовних отців безпосередньо тут, на річці. А один з них — отець Ведмеденко — і сам постійно гартує тіло й душу в Стиру, вчить дбати про здоров’я і у своїх проповідях.
— Дехто скаржиться, що важко стояти в церкві, спина болить. А мої дівчата кажуть, що служба Божа проходить для них, як одна мить. Навіть зовні помітно, що вони щирі в молитві: спини в них розпрямлені, обличчя одухотворені. Я переконана, щоб прийти до Бога — треба прийти до Себе. Лише відновивши гармонію у стосунках з природою, з світом, мобілізувавши незадіяний запас енергії, зміцнивши віру, можна відновити втрачене здоров’я, душевну рівновагу, відчуття щастя, — міркує Ольга Табачук, біоенерготерапевт-масажист, яка й приводить щоденно у парк до річки своїх пацієнтів і однодумців.
Сама Ольга має десятилітній стаж занурення у воду за будь-якої погоди. Згадує, що підвело до цього саме життя, коли здавалося — немає виходу, «хоч в Стир з головою». До життєвих гризот згодом додалися ще й проблеми із здоров’ям, обстеження, лікування. Але поступово приходило розуміння, що гріш ціна лікуванню тіла, якщо у душі, у «тонкому світі» — дисбаланс і дисгармонія. Хвороби виникають не на фізичному рівні, впевнена Ольга Табачук, і переконує інших, що слід бути багатими на любов, терпіння, людяність, вміти черпати сили з природи, Всесвіту.
— Як дивно це не звучить, але я вважаю, що треба дякувати нашим недугам, бо вони даються нам, щоб ми змінилися, вдосконалились, покаялись. Так само треба сприймати і різні життєві «катаклізми», негаразди, випробування, — доводить Ольга, стверджуючи, що ця теорія духовного і фізичного оздоровлення перевірена і власним досвідом, і досвідом багатьох її пацієнтів.
Ось і Тетяна Чепель, жінка, яка півтора року тому перенесла складну операцію в онкодиспансері, у такий спосіб вчилася жити із страшним діагнозом «рак». Як правило, люди сприймають його як вирок, впадають у відчай, опускають руки. Тетяна ж навіть зовні виглядає якоюсь просвітленою, неначе має сонце в душі. Була успішним підприємцем, вела здоровий спосіб життя, займалася у групі здоров’я при університеті. І раптом — такий удар долі.
— Якраз зібралася їхати на море відпочивати, уже й чемодани спакувала. Тільки от муляла думка про пухлину, яку виявила у себе на грудях. Думала — звичайна мастопатія. Але перед від’їздом все ж вирішила проконсультуватися в онкохірурга.
— Яке море! Вас потрібно негайно оперувати, — поламав усі плани лікар, не приховуючи правди про її хворобу.
Перенесла дві операції, видалення молочної залози, кілька курсів хіміотерапії. А потім організм відреагував на медикаментозне навантаження сильною алергією. Піднялася температура, усе тіло нестерпно свербіло. Обкладалася листям капусти, випробувала різні народні засоби, бо жодних ліків вживати не могла. У цей дуже важкий час і згадала про Ольгу Табачук, з якою була раніше знайома, яка колись за допомогою масажу звільнила її від болю в спині.
— Ходила на масаж до Ольги Василівни і донька Віта. І чоловік звертався до неї. Вирішила і я, усвідомлюючи всю небезпечність своєї хвороби, якось рятуватися. Від раку помер мій батько, хоч і виконував усі настанови лікарів. Тому й вирішила, що буду прислухатися тільки до свого організму. Кажуть, що різкі перепади температур шкідливі, а я в будь-який мороз йду до річки — і чую в собі приплив сил, енергії. Йду до церкви — і відчуваю, хочете — вірте, хочете — ні — навіть з таким діагнозом себе щасливою, бо вірую в Божу допомогу, — ділилася Тетяна Чепель, тендітна, симпатична і така сильна жінка.
Науково доведено, що наші хвороби — це породження задавнених психологічних проблем — образ, гніву, заздрощів, жалю, нереалізованих бажань. Хтось звільняє душу від негативних переживань у психотерапевта, хтось знаходить заспокоєння душі в храмі. Сучасний ритм життя, жорсткі реалії не всім легко витримати. Серед однодумців Ольги Табачук є чимало молоді, зовсім юних дівчат, які стверджують, що єднання з природою, з Всевишнім додає їм сил, впевненості у собі. Від багатьох довелося чути, що новий погляд на себе і на світ допомагає досягати успіху, створити сім’ю, знайти подружнє щастя, пережити біду. І тому так щиро звучить з уст цих людей молитва, яку нам усім годиться знати:
Царице моя Преблагая, Надіє моя, Богородице! Захисти сиріт і подорожніх, Провіднице, засмучених, Радосте, покривджених, Покрово! Ти бачиш моє горе, бачиш мій смуток, поможи мені немічному, скеруй мене, як подорожнього. Ти біду мою знаєш, залагодь її, як хочеш, бо не маю я іншої допомоги, окрім Тебе. Ні іншої заступниці, ні благої Утішительки, як Ти, о, Богомати. Охорони ж і покрий мене.
На віки вічні. Амінь.