Репортаж з “прямої лінії” голови обласної ради Василя Дмитрука в редакції нашої газети
Спілкування голови обласної ради з жителями області тривало понад дві години. Телефон не змовкав, і Василь Павлович не мав жодної хвилини перепочинку...
Репортаж з “прямої лінії” голови обласної ради Василя Дмитрука в редакції нашої газети.
Спілкування голови обласної ради з жителями області тривало понад дві години. Телефон не змовкав, і Василь Павлович не мав жодної хвилини перепочинку. Встиг порозмовляти майже з трьома десятками наших читачів, хоча бажаючих було значно більше, і люди “обривали телефони” усіх відділів редакції. Причому, зверталися не лише з просьбами, а й висловлювали пропозиції, ділилися роздумами, давали оцінку діяльності органів місцевого самоврядування.
Галина СВІТЛІКОВСЬКА
ДО КИЄВА ДАЛЕКО, А НА МІСЦІ — ВИДНІШЕ Далеко не усі проблеми під силу вирішити органам місцевого самоврядування. І все ж люди розуміють, що місцева влада — ближча, “рідніша”, тим більше, що голова обласної ради використовує кожну можливість допомогти у розв’язанні наболілих питань. – Журналіст з Горохова Григорій Поліщук турбує. Напевне, сьогоднішня “пряма лінія” — своєрідний підсумок роботи обласної ради, виконавчої влади, адже незабаром вибори. – Так, важливо знати думку людей, оцінювати ситуацію на місцях не за статистичним збірником. Тому ми часто проводили Дні депутата в районах, під час яких розглядали конкретні теми, приймали рішення, щоб допомогти територіальним громадам. – Від імені жителів нашого району прошу, при формуванні програми соціально-економічного розвитку області, звернути увагу на сферу побутового обслуговування на селі. – Це дуже важлива тема, адже відновлюючи сервісне обслуговування у сільській місцевості, можна створити нові робочі місця, наблизити послуги до людей. І це у програмі обов’язково має бути враховано. – Турбує мене також питання роздержавлення засобів масової інформації, я вважаю, що районні газети мусять мати підтримку і право на життя. – Я був і залишаюсь противником поспішних рішень у роздержавленні ЗМІ. Районні газети мають змогу повніше висвітлювати життя на місцях, там є сформовані журналістські колективи, у яких є свої читачі, відповідна технічна і матеріальна база. Звичайно, час ставить свої вимоги до якості місцевих видань, зміни відбуватимуться, але це має бути поступовий процес. – Василю Павловичу, попрошу дати відповідь на декілька запитань, які дуже болючі для жителів селища Жовтневе. Взяти хоча б енергозбереження. Наші тепломережі гріють землю і космос, бо їх не міняли вже півстоліття. Раціональніше було б поступово переходити на автономне опалення по будинках. Але щоб оформити необхідні дозволи, потрібно витратити багато часу, сил і нервів. – Ми побачили на прикладі Алчевська, наскільки небезпечно, коли одна котельня опалює півміста, а тепломережі знаходяться в аварійному стані. Проблеми енергозбереження зараз, як ніколи, є актуальними. Тому згоден з вами, що потрібно розробити єдиний порядок вирішення питань переоснащення систем опалення у наших містах, щоб людям не доводилось самотужки долати опір комунальних підприємств, які є монополістами. Дам доручення вивчити це питання більш докладно. – У Жовтневому дуже високий рівень безробіття. Жінки їдуть на заробітки, а з відкриттям швейної фабрики зволікають, хоч для цього є приміщення, яке не використовується. – Я знаю ситуацію у Жовтневому, питання, які ви порушуєте, у полі зору і обласної ради, і виконавчої влади. – А ще жителі шахтарського міста просять, щоб у Нововолинську відкрити в лікарні відділення профлікування інвалідів праці. – Таку пропозицію розглядала постійна комісія обласної ради, вивчали ми і думку головних лікарів, фахівців. Вони вважають, що лікування профзахворювань треба зосередити в обласній клінічній лікарні. Але на сесії, що відбулась наприкінці минулого року, депутати знову повернулися до даної теми, я дав доручення ще раз переглянути це питання. Остаточного рішення ще не прийнято. – Василю Павловичу, допоможіть жителям села Корсині Рожищенського району. Автобус у село часто не ходить, маршруток не пускають, бо дорога у такому стані, особливо з Мильська до Літогощ, що важко й доїхати. А ще, не сприйміть за лестощі, хочу сказати, що щиро поважаю вас як керівника, який і до Помаранчевої революції, і після неї має чітку сталу позицію, — звернувся Олег Шепелюк. – Я на виборній посаді, а тому маю бути завжди з народом, незважаючи на різні політичні вітри. А про стан дороги і про транспортне сполучення, обіцяю, буде продовжено розмову з керівниками відповідних організацій. – Хочу відкрити сімейний дитячий будинок, але голова опікунської ради стверджує, що для цього немає коштів. Ми з чоловіком маємо під опікою двох дітей, виховуємо їх майже два роки. Хотіли б взяти ще кількох, але немає власного житла, — ділилася з головою обласної ради ковельчанка Наталія Рибачук. – Оскільки ви живете у Ковелі, то вам слід звернутися до міського голови Ярослава Івановича Шевчука. Я зателефоную йому і попрошу, щоб він обговорив з вами дане питання. – Багато розмов про програму “Шкільний автобус”, але наші діти з початку нинішнього року лише три дні були у школі, — зателефонувала Антоніна Літвін з села Турія Турійського району. — Автомобіль, який має довозити дітей до школи, переобладнано з “швидкої допомоги”, він більше на ремонті, аніж їздить. А з нашого села до Туропина — сім кілометрів. – Я не готовий відразу дати відповідь, але буду всіляко сприяти вирішенню проблеми. Тут зі мною присутні працівники виконавчого апарату обласної ради, які ретельно занотовують мої доручення, і відповідь ви отримаєте. Звичайно, з державного бюджету виділяються кошти на програму “Шкільний автобус”, але їх не вистачає, щоб задовольнити всіх. Органи влади нерідко укладають угоди з приватними перевізниками про довезення дітей до школи, на ці цілі передбачаються кошти. – В нашій сім’ї троє дрібненьких дітей. Бабуся переписала нам свій земельний пай, і через це нам урізали соціальну допомогу. Пай не обробляємо, бо це неугіддя, а грошей стали отримувати менше,— поскаржилася Ірина Романович із села Залаззя Любешівського району. – Сьогодні вже було кілька дзвінків про допомоги дітям, інші соціальні допомоги, я дам доручення перевірити правильність нарахування цих виплат, щоб усе було згідно із законом. – Чи нормально, що у центрі Ківерець досі немає системи каналізації? — обурювалася Леся Ляшук. — Люди виливають нечистоти просто на вулицю. Зверталися до районної влади, бо знаємо, що виділялися кошти, але, очевидно, вони пішли не за призначенням. – Відомо, що в Ківерцях є потреба реконструювати існуючу систему каналізації, і на це передбачається виділити кошти. Я не знаю планів міської ради Ківерець щодо будівництва каналізації у тій чи іншій частині міста, все залежить від можливостей міського бюджету і від рішення депутатів. – Поліна Тимощук, голова профкому обласної універсальної бібліотеки імені Олени Пчілки вас турбує. Вже багато років у нашому приміщенні холодно, взимку мерзнуть і бібліотекарі, і читачі. У 2004 році було виготовлено документацію для реконструкції системи опалення, кошторисна вартість робіт становить 1 мільйон 668 тисяч гривень. Торік було виділено всього 80 тисяч гривень. Які перспективи подальшого фінансування, і коли у нас буде тепло? – Зараз формується перелік об’єктів, на які буде виділено кошти в 2006-му році за рахунок субвенцій з державного бюджету. У такий перелік вносять об’єкти за пропозиціями народних депутатів, за погодженням органів виконавчої влади і місцевого самоврядування. Думаю, що обласна наукова бібліотека має шанси потрапити до цього переліку.
«ВИБИРАТИМЕМО КОТА У МІШКУ?» Вибори до місцевих рад за партійними списками не задовольняють багатьох волинян, і свідченням цього було чимало телефонних дзвінків. Людей турбує, якою буде нова влада, чи дбатимуть про їх інтереси нові “слуги народу”. Люди, висловлюючи власні думки, хотіли звірити їх з позицією авторитетного керівника з чималим досвідом роботи на виборній посаді. – Турбує читач “Волині” з 30-літнім стажем Анатолій Семенюк. Згідно з політичною реформою після виборів ми матимемо в області і обласну раду, і облвиконком. Як буде здійснюватися виконавча функція облради, чи її голова буде одночасно і головою виконкому? – Поки що це питання не врегульовано законодавчо. Закон, поданий Верховною Радою, має розглянути Конституційний суд, а тоді він знову повернеться у парламент для голосування. Після того, як Верховна Рада проголосує за нього не меншою, ніж 300, кількістю голосів, закон має підписати Президент. Я сподіваюся, що до виборів усі питання будуть врегульовані, і стане зрозуміло, яким чином здійснюватиметься влада на місцях після виборів. Зараз мені важко відповісти. Звичайно, коли буде прийнято такий закон, що на рівні області буде обласна рада і облвиконком і в районах не буде держадміністрацій, а райвиконкоми, тоді люди, обрані народом, будуть відповідати за виконання рішень, які вони приймають, не озираючись на Київ. Але щоб такий механізм ефективно працював, потрібно внести зміни в Бюджетний кодекс, щоб при формуванні місцевих бюджетів були передбачені достатні джерела їх наповнення. А для цього мусять бути відповідні Земельний, Податковий кодекси, впорядковане чинне законодавство. – Які ваші прогнози щодо оновлення депутатського корпусу обласної ради? – Вважаю, що співвідношення “старих” і “нових” депутатів, яке було у нас у попередні періоди в обласній раді, збережеться. Як правило, кількість депутатів зі стажем становить 30—40 відсотків. – Як ви оцінюєте пропорційну систему виборів до місцевих рад?— поцікавилася Марія Хотинська з Ковеля. – Я неодноразово впродовж минулого року висловлював свою точку зору: був і є противником виборів до місцевих рад на пропорційній основі. Але, на жаль, мої зусилля як заступника голови Української асоціації місцевих і регіональних влад, як голови обласної ради, незважаючи на те, що я відстоював свою позицію і у парламенті, і в інших інституціях, не увінчалися успіхом. Законодавці передбачили, що вибори до місцевих рад все-таки будуть відбуватися на партійній основі. На мою думку, це у певній мірі відсторонює народ від управління і на місцевому рівні, і на загальнодержавному. – На “гарячій лінії” Лідія Тарасюк, голова правління обласного Фонду милосердя і здоров’я. Як ви дивитеся на те, Василю Павловичу, щоб наші депутати були “доторканими” до народу. Відомо, що обласна рада не дала згоди на притягнення до відповідальності деяких депутатів, які вчинили правопорушення. – Обласна рада дуже зважено підходила до розгляду кожного конкретного випадку. Так, було дано згоду на притягнення до відповідальності депутата сільської ради з Горохівського району, цього чоловіка засуджено до п’яти років позбавлення волі. А от проступок депутата Камінь-Каширської міської ради депутати обласної ради не вважали злісним. Зараз у нас на розгляді ще одна справа, і якщо будуть аргументовані докази вини, то депутат Луцької районної ради відповідатиме за свої дії. Я переконаний, що депутати мають бути “доторканими”, але якщо у державі діє такий закон, то його треба дотримуватись, даючи об’єктивну оцінку діям своїх колег. – На мою думку, Василю Павловичу, вибори на пропорційній основі не дадуть людям змоги проявити свою волю. Хто ж, на вашу думку, прийде тепер до обласної ради — професіонали, бізнесмени, випадкові люди? – Вибори на мажоритарній основі давали змогу знати в обличчя своїх обранців, і вони відчували більшу відповідальність перед тими, хто їх обирав. Як буде тепер — покаже час.
