Тепер і луцькі дослідники матимуть змогу працювати з унікальними факсиміле рукописних книг.
У Луцьку презентували шість факсимільних видань, чотири з яких пов’язані з Волинню
У Музеї волинської ікони в рамках програми «Повертаємо в Україну культурну спадщину» представили унікальні книжки від видавництва «Горобець»
– Значна частина нашої рукописної спадщини знаходиться за кордоном, а тому недоступна не лише широкому загалу, але й колу дослідників, – зазначила на початку презентації завідувач Музею волинської ікони Тетяна Елісєєва. – ТІльки поодинокі науковці могли побувати у закордонних бібліотеках і мати до них доступ. Проєкт видання «Горобець» повертає нашу спадщину і дає можливість доторкнутися до першоджерел. До нашого часу дійшли одиниці рукописів. Але вони розповідають нам про велич Волинсько-Галицького князівства.
Менеджер проєкту «Повертаємо в Україну культурну спадщину» Діана Шамрай запевнила, що на Волині «існує певна магія», адже весь проєкт розпочинався з нашого краю. Зрештою, із шести факсимільних книг видавництва «Горобець» чотири безпосередньо пов’язані з Волинню, а щодо прив’язки ще одного (Лавришівське Євангеліє) науковці мають певні сумніви.
Луцьке Євангеліє побачило світ за сприяння вже покійного митрополита Ніфонта.
Директор видавництва Ганна Горобець розповіла, що видавицтво розпочалося з мрії побачити Реймське Євангеліє, яке було написане в Києві і котре Анна Ярославна забрала з собою у Францію. Побачивши його, вона захотіла у якийсь спосіб повернути його в Україну.
– Луцьке Євангеліє та Холмське Євангеліє ми повернули з Москви. Ні для кого не секрет, що з нашої книжкової спадщини тільки 1 відсоток зберігається в Україні, 90 відсотків – у Росії, ще 9 відсотків – у Європі. Нині ми їх повертаємо в Україні., – зазначила пані Ганна.
Натхненником проєкту був настоятель церкви Святої Параскеви в селі Ратнів Луцького району, архімандрит Онуфрій. Саме він запропонував видавництву розпочати роботу. Тож Луцьке Євангеліє та Луцький псалтир видавали разом з Волинською єпархією УПЦ МП.
Луцький псалтир оформляв художник Олександр Дишко.
Про місце зберігання Луцького псалтиря була лише одна згадка, що ця книга може зберігатися у бібліотеці Флоренції. Видавництву довелося рік вести переписку, аби домовитися про сканування рукопису. Наразі не відомо, як книжка потрапила в італійську бібліотеку.
Луцький псалтир та Холмське Євангеліє оформляв луцькйхудожник Олександр Дишко, про виставку робіт якого ми нещодавно розповідали.
Холмське Євангеліє – третя факсимільна книга видавництва «Горобець».
Поява четвертої книги - Лавришівського Євангелія – пов’язана з невеликим міжнародним скандалом.
– Не встигла обсохнути фарба на цій книзі, як нам подзвонили з білоруського відділення «Радіо Свобода», мовляв, у Білорусі всі обурені: як це Україна повертає собі пам’ятку, яка до неї не має відношення. Білоруси звернулися до своїх депутатів, ті до науковців. Зрештою, мені подзвонив посол України в Білорусі, мовляв, треба вам приїхати і довести, що ця книжка має відношення до України, – розповіла про перипетії Ганна Горобець. – Ми поїхали з науковцями. І доктор філологічних наук, професор Віктор Мойсієнко довів, що Лавришівське Євангеліє писали українці. Невідомо, де її написали – це ще під питанням, хоча ми думаємо, що на Волині. У книзі є сотні помилок, які підтверджують, що Євангеліє писали розмовною українською мовою.
Ганна Горобець, Тетяна Єлісєєва та Діана Шамрай презентували присутнім унікальні видання.
Ганна Горобець розповіла про перипетії, пов’язані з виходом у світ Лавришівського Євангелія.
Отець Онуфрій був натхненником перших факсимільних видань.
Професор СНУ імені Лесі Українки, кандидат філологічних наук Лариса Павленко наголосила на важливості подібних видань не лише для філологів, але для усього суспільства.
П’яту книжку – Віденський Октоїх– видали минулого року. Наші вчені його майже не досліджували. Але видання містить дослідження австрійських науковців, які чітко вказали, що його написали на Волині. Шосте видання – Реймське Євангеліє вийшло у вдох томах: власне факсиміле та дослідження давнього рукопису. Для видавництва окрім тристороннього договору довелося отримати дозвід місцевої міської ради, яка окремим питання голосувала за дозвіл українському видавництву втілювати факсимільне видання.
– Першу книжку було видавати найважче, бо не уло вміння, не було досвіду. Було велике бажання. На початках була думка видати кілька примірників Луцького Євангелія, щоб вони були в Луцьку і люди могли з ними ознайомитися. Владика Ніфонт їздив у російську бібліотеку, вів перемовини про доступ до книги. Луцьке Євангеліє, на відміну від інших факсимільних видань, має на обкладинках тиснення, яке є в оригіналі. Затим владика Ніфонт ініціював видання Луцького псалтиря. Ця книжка була не дуже відома. Навіть не всі дослідники бачили її, – розповів архімандрит Онуфрій.
Професор кафедри історії та культури української мови Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки, кандидат філологічних наук Лариса Павленко наголосила на важливості подібних видань не лише для філологів, але для усього суспільства. Особливо це актуально у наш час, коли простір заполонили фейки та псевдоісторія. Адже, такі пам’ятки повертають нас до першоджерел.
