Гострі питання для кандидата на посаду міського голови...
Гострі питання для кандидата на посаду міського голови.
Олександр НАГОРНИЙ
-Ситуація в нашому обласному центрі чимось нагадує київську. Там міське життя протягом багатьох років пов’язують з Олександром Омельченком, а в Луцьку — з Антоном Кривицьким. І в столиці, і в нас є дуже багато претендентів на крісло мера. Пригадується, що на попередніх виборах ви уже говорили про «лебедину пісню»... – А, може, мені лучани дозволять її ще раз проспівати? (сміється). Чесно кажучи, я довго вагався, чи в черговий раз складати екзамен перед мешканцями міста. Тим більше, що був серйозний тиск на мене, аби я зупинився. Але я не звик кланятися будь-якому начальству. Керувати містом стає усе важче, бо вимоги громадян до влади зростають. Я ще рік тому своїм підлеглим говорив: перестаньте показувати пальцем на міста, де мають проблеми з елементарним наданням житлово-комунальних послуг — постачанням води, тепла, газу, гарячої води, вивезенням сміття тощо. Системні послуги — це вже для нас норма. Нам треба підвищувати якість послуг, в тому числі щодо благоустрою, облаштування території, рівня лікування та освіти, відпочинку, безпеки громадян... Наші люди працюють та вчаться в Європі і їм є з чим порівнювати. У наших громадян не «совковий» характер Сходу. І даремно дехто думає, що міським господарством може керувати кожен бажаючий. Мене дивує, що ніхто з претендентів на міського голову не поцікавився бюджетом Луцька. Можна обіцяти відремонтувати дороги, спорудити дешеве житло, обладнати майданчики. Але за рахунок чого? Адже для утримання міського господарства більше податків ніяк не збереш. Ми досягли певного рівня комфортності життя. І я знаю, як цю планку можна піднімати. Хочеться, щоб люди добрим словом згадували мої справи — іншої мети не маю. – І все ж Антона Кривицького куди частіше згадують (і не завжди похвально), коли йдеться про дороги на околицях, освітлення вулиць, роботу ЖКП... – Це цілком природно, бо з проблемами житлово-комунального господарства люди стикаються повсякчас. Не секрет, що в кожному місті найкраще виглядає центр — навіть у Києві. Мені інколи закидають, що в центрі встановлені світильники за 10 тисяч доларів, хоча насправді кожен з них коштує 7 тисяч гривень. Ви знаєте, скільки ми мали клопоту з варварським руйнуванням освітлення. А ось ці світильники будуть служити лучанам роками. У цьому році ми займемося освітленням на переважній частині вулиць, бо це і турбота про безпеку громадян. На другому місці — дороги. Ще рік-два і будуть облаштовані дороги з тротуарами, всюди встановимо належне освітлення. Я хотів би чітко сказати, що поряд з підвищенням рівня послуг необхідно, щоб зростали громадянська зрілість та активність населення. Мешканець квартири повинен дбати про своє житло, про коридор і під’їзд, які нерідко бувають обшарпані. Це цілком до снаги, якщо взяти до уваги, що в заявах в міськраду про допомогу нерідко вказують мобільні телефони (їх уже понад 100 тисяч). Інша справа, коли йдеться про невиконання послуг, наприклад, не проводиться прибирання в під’їзді, не працює ліфт тощо. У такому разі власники житла хай звертаються з відповідною заявою у житлово-комунальне підприємство з тим, щоб була зменшена проплата. Це їхнє право. А взагалі, ми повинні дійти до того розуміння проблеми, коли мешканці кількох будинків будуть об’єднуватись, наймати керуючого і вирішувати самостійно всі нагальні справи. – Люди запитують: чи в Луцьку не завищені тарифи на житлово-комунальні послуги? – У нас не змінювалися розцінки на послуги з 1999 року. І мова може йти лише про те, наскільки вони обгрунтовані. Перевірка тарифів контролюючими організаціями показала їх зваженість і обгрунтованість. І не можна, наприклад, ставити однакову ціну за добування джерельної води з свердловини, як це маємо в Луцьку, і закачування її з Дніпра. Запевняю, що тарифи на житлово-комунальні послуги не відрізняються від тих, що встановлені в інших містах. Річ тільки в тім, що споживачі їх отримують регулярно. – Моя внучка інколи засинає під капання крапель зі стелі у підставлену миску в «хрущовці» по вул. Огієнка. Проблеми дірявих дахів, ветхого житла самостійно мешканцеві квартири не вирішити. – Ми добиваємося, щоб нарешті держава пішла назустріч людям. Потреби не відповідають нашим можливостям. Ми вводимо побудинковий обхід. Таким чином вирішуємо, де в першу чергу треба робити ремонт. Будемо практикувати виділення з накопичувальних сум місцевого бюджету 40—50 відсотків коштів і додавати до них гроші, зібрані мешканцями. Іншого виходу не бачу — це треба чесно сказати. На жаль, «хрущовки» в наступні 10—15 років ми зможемо хіба що підтримувати в пристойному стані, але аж ніяк не зносити. А ось житла ветхого фонду значно зменшилося — до одного відсотка завдяки розумному виділенню на сесіях землі під АЗС та під житло підвищеної комфортності. За два роки люди отримали приблизно 80 квартир. Є закиди, що ми роздаємо по блату землю під будівництво. Я хочу відразу сказати, що в Луцьку ще в 2001 році вперше було введено аукціони по продажу земельних ділянок і це питання вирішують депутатська комісія та сесія міської ради. Коли йдеться про будівництво на прибудинковій території, то моя позиція однозначна: узгоджуйте спорудження об’єкта з мешканцями. Якщо вони не дають згоди — їм це невигідно, ніхто справі не зарадить. – За моїми спостереженнями, до міського голови Луцька претензій не так вже й багато, а ось до вашого оточення... Досить назвати прізвища — Корецький, Семенюк. Ви робите якісь висновки? – Висновки будуть зроблені. Буде оновлення кадрів. Зрозуміло, йдеться не про секретарок чи рядових виконавців. На загальному позитивному фоні відбулося зниження вимог до окремих керівників. Наприклад, в результаті заборгованості місцевого бюджету перед ЖКП я не міг в повній мірі пред’явити вимоги до директорів, а ті — до підлеглих. – Не хочеться про це зайвий раз нагадувати, але все ж варто сказати, що часом наші діти нас підводять. Маю на увазі тривалий конфлікт вашої доньки з колективом музичної школи № 1. – Задум був начебто хороший. Ми збудували нове приміщення музичної школи, одне з кращих в Україні, а в старому депутати дозволили розмістити центр раннього естетичного виховання дітей, яким переймалася моя донька. Приміщення викупили. Однак було допущено помилку — не врахували думку колективу і виник конфлікт. Тому, зрештою, від цього приміщення вона відмовилась, а сесія міської ради вирішила його викупити, оскільки були вкладені кошти в ремонт. – Антоне Федоровичу, напевне, досить вас заганяти в глухий кут. Адже вам є чим і гордитись. Досить згадати, як ви чи не єдиний представник влади на Волині мужньо захищали колектив Луцького автомобільного заводу за часів губернаторства Француза. – Луцькі машинобудівники не тільки вистояли, але й стали, як колись казали, флагманом промислових підприємств на Волині. Цього року отримає ВАТ «ЛуАЗ» 140 мільйонів доларів інвестицій. Що це значить для Луцька — усім зрозуміло. Взагалі за виробництвом валового продукту на одного жителя ми випереджаємо Львів, Тернопіль, Івано-Франківськ... Жаль, що це не позначається на надходженнях коштів у місцевий бюджет. За рік у нас було утворено додатково більше 7 тисяч робочих місць. У нас найнижчий рівень безробіття в Україні. Відремонтували половину приміщення пологового будинку і там тепер зразковий порядок, а в міській лікарні встановили магнітно-ядерний томограф, якого в області ще не було. Охорона здоров’я і освіта — наші пріоритети. Я радий, що в нашому місті не було ніяких соціальних потрясінь, катаклізмів. Люди гарно відзначають свята. Ніхто не може мене звинуватити в непрофесіоналізмі, некомпетентності, непрацездатності. – Пане голово, невже ми обійдемося в нашій розмові перед виборами без обіцянок? І чи будемо згадувати про перехід через колії біля залізничного вокзалу? Або музичний фонтан на Театральній площі? – Мій принцип: менше обіцяти — буде менше розчарувань (сміється). Знаєте, як озеро біля Стиру називають іменем Фуріва, так і залізничний перехід, без сумніву, згадуватимуть з прізвищем Кривицького. Хоча не від міської влади залежала його добудова. Таких коштів місто не має. Ми тимчасово зупинили будівництво музичного фонтана, бо, ремонтуючи приміщення «Просвіти», застрягли, можна сказати, в «болоті» — 40 років проводка не мінялась, а труби, а все інше... Процеси у місті йдуть позитивні у всіх напрямках. Задумів багато. Належить різко змінити транспортну схему — облаштувати об’їзні маршрути, розвантажити центр. Передбачається велика робота за місцем проживання лучан: будівництво дитячих майданчиків, допомога клубам для школярів, встановлення в мікрорайонах вагончиків для опорних пунктів міліції, впорядкування Центрального ринку, розумне облаштування туристичного центру у Старому місті (нарешті маємо три мільйони гривень) і багато чого іншого. Довірять лучани — будемо наполегливо працювати. Я, до речі, на роботу приходжу першим і займаюся найважливішими проблемами і спірними питаннями. І хоч щорічно я приймаю більше двох тисяч відвідувачів, далеко не всім можу допомогти, коли йдеться про житло чи ремонт дахів. На тяганину з паперами, зверхність до людей апарату я реагую жорстко — це всі знають. – Дякую за конкретні відповіді на питання, з якими люди звертаються в редакцію. Хай у чесній боротьбі претендентів на таку важливу для всіх лучан посаду переможе найсильніший і найдостойніший — господар, порядна людина, чесний керівник.
