Як лісівники Горохівщини бережуть унікальний «Сидоруків парк» - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 28.27 € 32.88
Як лісівники Горохівщини бережуть унікальний «Сидоруків парк»

Дендрологічний парк назвали «Сидоруковим».

Фото Волиньліс.

Як лісівники Горохівщини бережуть унікальний «Сидоруків парк»

Ошатна адмінбудівля Горохівського лісгоспу знаходиться на виїзді з містечка серед унікального дендрологічного парку, який свого часу започаткував Йосип Матвійович Сидорук

 Він пропрацював тут три десятиліття лісничим. А загалом присвятив лісовій галузі усе своє свідоме життя. Лісовод-практик цікавився і науковими досягненнями, експериментував, був новатором, багато в чому випередив свій час, про що і свідчить дендрологічний парк, названий «Сидоруковим».

Цвіте тюльпанове дерево.
Цвіте тюльпанове дерево.

 У кожну пору року він гарний по своєму. Його творець – заслужений лісівник України, якому вдалося на той час зробити немислимо багато. Принаймні, у Горохові завдяки йому і старшому поколінню лісівників з’явилися дендропарк, лісгосп, унікальні для Волині плантації рідкісних деревних порід – бархату амурського, кедрової сосни, берези чорної, модрини… Ті незвичні лісові досліди на Горохівщині розпочали ще його попередники за Польщі. У 1928 році неподалік Горохова закладено багатогектарну плантацію дуба червоного, саджанці закупили з Канади. У самому містечку, на пагорбі, землевласники Тарнавські висадили 12-гектарний парк, де зростає понад 80 порід дерев і чагарників, зокрема, 200-річний бук лісовий, гіркокаштан, липа, граб, тополя, акація, верба, береза, горобина, калина, ялина звичайна і колюча, модрина сибірська, туя західна, груша, алича, черешня, яблуня, є екзотичні клен татарський, тутове дерево, яблуня Недзвецького, скумпія, смородина золотиста, барбарис звичайний, бузок угорський. Але вже й сучасне покоління лісівників долучається до творення лісової історії цього краю. В лісоугіддях з’явилися плантації горіха чорного, а дендропарк Сидорука поповнився новими екзотами.

– Цей парк тут висадив ще у 50-х роках Йосип Сидорук, – розповідає нинішній керівник ДП «Горохівське ЛМГ» В’ячеслав Дейнека. – Він налічує 68 видів, два гібриди та 14 культиварів (декоративних форм) деревних рослин. 10 видів занесені до Червоного списку Міжнародного союзу охорони природи.

– Цей парк тут висадив ще у 50-х роках Йосип Сидорук, – розповідає нинішній керівник ДП «Горохівське ЛМГ» В’ячеслав Дейнека. – Він налічує 68 видів, два гібриди та 14 культиварів (декоративних форм) деревних рослин. 10 видів занесені до Червоного списку Міжнародного союзу охорони природи.

За дослідженням науковців медико-біологічного факультету СНУ імені Лесі Українки, інтродуковані деревні рослини парку становлять господарську цінність як маточники для насіннєвого та вегетативного розмноження для потреб лісового господарства та озеленення населених пунктів Волинської області, оскільки довели свою толерантність до місцевих умов зростання. Вони порекомендували включити ці насадження до природно-заповідного фонду. 20 грудня 2018 р. Волинська обласна схвалила ініціативу управління екології та природних ресурсів Волинської облдержадміністрації і надала йому статус «Парку-пам’ятки садово-паркового мистецтва. «Сидоруків парк» займає 1,2 га.

 

 – Тут ростуть унікальні для Волині кипарисовик горіхоплідний, сосни чорна і Веймутова, тис ягідний, тюльпанове дерево, софора японська, – мовить Вячеслав Дейнека. – У місті є ще одна пам’ятка садово-паркового мистецтва – Горохівський або парк Тарнавських, посаджений землевласниками у XIX ст.. Він отримав природо-охоронний статус ще у 1972 р. Для міста ці два зелені острівці додають не тільки туристичної привабливості, а й культурно-естетичної, науково-пізнавальної та рекреаційної цінності.

– Ми намагаємось підтримувати обидва, – каже очільник лісгоспу. – Допомагаємо місту озеленювати вулиці та дворики міських установ, творити нові ландшафтні зони, зокрема, й у центрі міста, біля ставків. Благо, наш міський голова Віктор Годик – не тільки добрий господарник, а й великий природолюб, рік тому на центральній вулиці Горохова висадив алею сакури, які цієї весни вже порадували містян незвичним цвітом. Так колись екзотичні породи дерев і кущів збирав до Горохова і Йосип Сидорук.

Хто ж він?

Багато наших людей не мають орденів і медалей за війну. Але вони її перейшли, як небезпечним бродом страшну ріку, пережили, перебоялись, не раз дивилися в очі ворогам і щоразу виживали. До таких належить і Йосип Матвійович Сидорук. Він народився в селянській сім’ї 30 червня 1924 року в селі Городок Грубешівського повіту Люблінського воєводства (тепер Польща). У 1930 році пішов до початкової школи села Городок, де закінчив шість класів. Польсько-німецьку війну зустрів п’ятнадцятилітнім…

Йосип Сидорук.
Йосип Сидорук.

 А що був здібним юнаком, прагнув вибитись у люди, мріючи здобути середню освіту, з 1939 по 1941 рік вчиться приватно. З 1941 по 1943 рік – гімназист Львівської гімназії. Як лихоліття зачепило цього українського юнака, наразі нічого невідомо. Одначе коли війна покотилася на Захід і 1 квітня 1945 року родина Сидоруків переїждала до Володимира-Волинського, вчорашній гімназист був без руки. Невдовзі хлопець повертається до Львова, щоб стати студентом. У 1946 році він вступає на лісогосподарський факультет Львівського політехнічного інституту, де закінчив два курси. В 1948 році на базі лісогосподарського і агрономічного факультетів Львівського політехнічного інституту був створений Львівський сільськогосподарський інститут, в якому 14 березня 1951 року Й. М. Сидорук закінчив лісогосподарський факультет і здобув спеціальність інженера лісового господарства.

З 16 квітня по 20 листопада 1951 року працював на посаді інженера лісового господарства Луцького лісгоспу Рівненського міжобласного управління лісового господарства. 20 листопада 1951 року наказом Рівненського міжобласного управління лісового господарства переведений лісничим Ківерцівського лісництва Луцького лісгоспу. З вересня 1953-го по березень 1955 року – старший лісничий Володимир-Волинського лісгоспу Волинської області. З 19 березня 1955 року по 15 травня 1985 року працює лісничим Горохівського лісництва.

Свого часу тепло відгукнувся про нього Іларіон Маковський, котрому у студентські роки довелося проходити лісівничу практику у Йосипа Сидорука, писати дипломну роботу на матеріалі діяльності його лісництва. Іларіон Миколайович каже, що Йосип Матвійович був надзвичайно людяним і відданим своїй справі. Надзвичайно багато зробив для розвитку лісовідновлення та лісозаготівлі, не раз преміювався і нагороджувався грамотами і подяками, а ще обирався депутатом і членом виконкому Горохівської міської ради трудящих. Має срібну медаль Виставки досягнень народного господарства.

Серед нагород Йосипа Сидорука – медаль «За трудовую доблесть» (1966), орден Леніна (1972), грамота Президії Верховної Ради УРСР (1969), ювілейна медаль «За доблестный труд в честь 100-летия со дня рождения В. И. Ленина» (1970), тільки з війни жодної не приніс, хоч і не раз дивився у вічі смерті, був хоробрим і вірним українцем, жив для рідної землі. Разом із дружиною Наталією (1928) виховали двох синів Юрій (1955) і Андрія (1960), які й продовжили українську справу батька. Йосип Сидорук дожив до часу, коли Україна стала незалежною державою, про що триста літ мріяли усі українці. Задля неї він і трудився. Спочив у Бозі Йосип Петрович у 1999 році, лишивши по собі добрі справи і український родовід.

Висаджені ним особисто або за його участі чи й ініціативи дендрологічний парк «Сидоруків», унікальні кількагектарні експерементальні насадження чорної берези та бархату амурського, модрини, дуба червоного, інших традиційних для цього району культур – дуба черешчатого, сосни, ялини, граба, черешні вже досягли свого найкращого віку і повноцінно служать людям краю і державі. А лісівники з покоління у покоління передають розповіді про свого колегу, котрий дивився у майбутнє і багато в чому випередив тогочасні погляди на те, яким має бути ліс на землях Горохівського району. 

Пресслужба Волинського ОУЛМГ.