КОМУ ДОПОМАГАЮТЬ БДЖІЛКИ, А КОМУ — Й П’ЯВКИ

Ірина Мочарська — терапевт Ківерцівської центральної районної лікарні. Але у місті та навколишніх селах цю милу, сонячну жінку знають як лікаря нетрадиційної медицини. Втім, сама Ірина Анатоліївна категорично проти такого терміну. Вважає, що саме народна медицина є традиційною. Наші діди-прадіди не знали ж пігулок. Вони лікувалися травами, з допомогою природних засобів.


Євгенія СОМОВА


— Коли бачу, що немедичний метод лікування може допомогти, приносить меншу шкоду, ніж звичні нам пігулки, — застосовую його,— каже лікар.
До неї приходять із різними недугами, часто із зневірою, відчаєм після багаторічного лікування медикаментозними засобами. Тоді рекомендує спробувати гомеопатичні засоби, пройти курс гірудотерапії чи лікуватися природними препаратами, у складі яких є продукти бджільництва — прополіс, маточне молочко, квітковий пилок та інші. Це й різноманітні драже, креми, настойки, бальзами виробництва російської фірми “Тентуріум”.
Спостерігаючи за хворими, які застосовували апіфітопродукти, Ірина Анатоліївна переконалася в ефективності цих препаратів, скажімо, хіназі, хлібіна — прекрасно розчиняють камінці у нирках. Водний екстракт прополісу чудово лікує нежить, гайморит на початкових стадіях, а настойка прополісу ефективна при виразковій хворобі, захворюваннях кишково-шлункового тракту, холециститі, каміннях у жовчному міхурі, нирках.
Апіфітотерапія — один з невиправдано забутих напрямів народного цілительства, котре успішно бореться з важкими недугами, додає життєвих сил його прихильникам. Загальновідомо, що навіть у важкохворих людей, які заводили пасіки, болячки відступали, а то й взагалі зникали. Про високу ефективність лікування бджоловжаленням та бджолопродуктами свідчить багаторічний досвід наших предків. Знаючи це, Ірина Анатоліївна й вирішила навчитися цим методам лікування. Для цього їй довелося їхати на курси в Анапу.
— Крім теорії, нас вчили практичних навичок,— розповідає лікар. — Ми, курсанти, сиділи біля апітерапевта, спостерігали, як і у які точки тіла ставить бджіл.
Приїхавши додому, Ірина Анатоліївна попросила керівництво лікарні виготовити спеціальний вулик. Встановила його на другому поверсі поліклініки. Їй доводилося бути і лікарем, і пасічником водночас — годувати взимку бджіл, проводити профілактику їх захворювань. А це завдавало чимало клопотів, бо ж обов’язків дільничного терапевта з неї ніхто не знімав. Спершу дехто з колег і пацієнтів скептично поставився до новації, запровадженої Мочарською. Мовляв, на дворі третє тисячоліття, а вдаються до таких методів лікування. Не подобалося й те, що бджілки, іноді вирвавшись на волю з вулика, літали по коридору.
Та наполегливість лікаря приносила непогані результати. З’ясувалося, що отруйне жало бджоли здатне повертати здоров’я людям. Потрібно лише, щоб божа комаха вжалила не туди, де хоче, а де потрібно. При цьому треба було визначити оптимальну кількість укусів. Адже одному пацієнтові достатньо поставити три—шість бджіл, інший витримає й десять за сеанс. Курс лікування залежить від фізіологічного стану людини, віку, хвороби та її стадії. Перед тим як розпочати його, лікар обов’язково проводила пробу на алергію.
При стенокардії ставила від 50 до 80 бджіл, остеохондрозі, захворюваннях суглобів — до 200 за курс лікування. Результати його записувала у журнал, аналізувала, намагаючись зрозуміти, яка кількість бджіл і при яких хворобах краще допомагає. Вивчала літературу. Завдяки хорошим результатам, які давало лікування бджоловжаленням, новий метод став популярним серед ківерчан і мешканців навколишніх сіл.
— Наші предки використовували бджіл для лікування радикулітів, хвороб суглобів. Я переконалася,— каже Ірина Анатоліївна,— що їх укуси ефективні і при атеросклерозі, гіпертонії, остеохондрозі, стенокардії, ішемічній хворобі серця
і навіть геморої. Бджолина отрута добре регулює діяльність нервової , ендокринної і кровотворної систем.
Як переносять укуси бджіл пацієнти? Одні казали, що почуваються, як у печі, інші, що бджолина отрута гарно гріє. Цілющу силу апітерапії відчув на собі і ківерчанин, пенсіонер Микола Нецький. Лікування стенокардії медичними засобами не дало результату, а ось бджілки допомогли чоловікові.
— Після курсу лікування, а я прийняв 200 укусів бджіл, почувався дуже добре,— розповідає чоловік. — Серце тривалий час не нагадувало про себе. Згодом пройшов ще один курс. Шкода, що доктор зараз не лікує бджоловжаленням.
Як сказала Ірина Анатоліївна, нині довелося припинити лікування бджоловжаленням — у неї з’явилася алергія на укуси цих комах. Але мріє про час, коли зможе знову зайнятися цим методом. Нині Ірина Анатоліївна перейшла на гірудотерапію. Перш ніж лікувати людей, випробувала її на собі. Дошкуляло варикозне розширення вен. Вирішила лікуватися з допомогою “маленьких кровопивців”. Результат був хорошим.
— Що приємніше застосовувати — п’явки чи бджоли?— поцікавилася я.
— Певне, п’явки. Більшість людей під час гірудотерапії засинають. П’явки дуже ніжні, делікатні створіння. Вони відчувають настрій людини. Буває, що я поспішаю, нервуюся — відмовляються “виконувати свою роботу”. Щоб бути до смаку цим “маленьким вампірам”, ще треба постаратися.
Як з’ясувалося, за тиждень до сеансу пацієнтам необхідно обмежити споживання алкоголю, зменшити кількість випалених цигарок, випитої кави, не користуватися парфумами. Неактивні п’явки й перед негодою.
Ще в давнину ними лікували багато хвороб. Вважалося, що висмокчують “погану” кров. Але тоді ніхто не задумувався, у чому секрет їх укусу. І тільки в кінці ХІХ століття розпочались наукові дослідження терапевтичного ефекту гірудотерапії. Стало відомо, що в слині п’явки є більше сотні активних біологічних речовин. Її укус зменшує згортання крові, розсмоктує мікротромби, поліпшує тонус судин. П’явки успішно лікують захворювання серцево-судинної системи, гіпертонії, стенокардії, гінекологічні, а також захворювання легень, шлунка, печінки. Тож пацієнтів в Ірини Анатоліївни достатньо. Люди, яких вона зцілила, дякують їй, а ті, котрі пройшли курс лікування бджоловжаленням, сподіваються, що невдовзі лікар знову матиме змогу зайнятися й цим методом лікування.