Визнання до Світлани прийшло під час фестивалю «Український коровай-сузір’я».
На весільний хліб волинянки італійці дивилися, як на рукотворне диво (Фото)
«Щоб винести коровай із кухні, довелося… знімати двері»
Мешканка волинського села Овадне, що у Володимир–Волинському районі, пече надзвичайної краси торти і короваї
Вже у 15 років презентувала своє солодке на братове весілля
Про майстерність Світлани Журавель у створенні ласощів я дізналася від колишніх колег, працівників Оваднівського професійного ліцею. Нахвалювали її випічку. Мовляв, має жінка талант кондитера, вміє і спекти, й оформити так, що очей не відведеш.
— Та який там талант? — знітилася Світлана, коли я передала сказане на її адресу. — Печу, а коли хочеться потішити рідних чимось незвичайним, оригінальним — придумую рецепти, різні прикраси.
За фахом вона економіст, закінчила Тернопільську академію народного господарства. Але з тістом любила возитися з дитинства. Спостерігала, як пече бабуся — й собі щось місила, ліпила. Здобуті навички вдосконалювала з роками. І вже у 15 самостійно пекла солодке на братове весілля. А згодом перейшла до складніших виробів — тортів. Спонукала тітка, котра не раз смакувала кондитерськими шедеврами племінниці. Попросила виручити її, спекти торт на ювілей чоловіка. Мовляв, ти ж можеш. І дівчина ризикнула. Вдався непоганий. І це кондитерці–початківцю додало впевненості у власних силах. Відтоді пече торти — великі, багатоповерхові весільні й менші — на дні народження, ювілеї.
Кухарі, коли прийшов час ділити коровай, не знали, як приступити до нього.
— Випічка — то моє хобі, — каже. — Особливо торти. Коли була в декреті, односельці часто просили щось спекти для них. Тоді мала трохи більше вільного часу, тож не відмовляла. Дитина засне, а я беруся до роботи. Часом починала ввечері й сиділа до ранку, ліпила прикраси. Тепер нерідко друзі просять: «Не неси подарунка на день народження, а краще спечи торт».
«Ну як такий шедевр можна їсти?»
Світлана згадала курйоз, який трапився з одним із її солодких шедеврів. Він був чималим, 6–поверховим і важив майже 20 кілограмів. Щоб винести з кухні, знімали двері. Але на цьому не закінчилось. Велетень не входив в автівку. Довелося верхні два поверхи зняти, а вже на місці, в ресторані, складати.
Добре вдаються Світлані й традиційні короваї. Правда, пригадує, з першим було, як у приказці про той млинець, який вийшов грудкою. Весільний хліб осів. Понервувала тоді добряче і взялася перепікати. Згодом набила руку. Тож подібних проблем більше не виникало. Короваї виходять на славу.
Знайома, котра возила її весільний хліб до Італії, розповідала, що гості охали й ахали, милуючись ним. Мовляв, хіба ж таку красу можна їсти? А кухарі, коли прийшов час ділити коровай, не знали, як приступити до нього. Тож допитувалися у мами нареченої, як же його порізати.
— Коровай був багатоярусний, оформлений в українському стилі, — пригадує Світлана. — Прикрашений маками, ромашками і соняхами, обперезаний вишитим рушником із мастики. А зверху на ньому я примостила ще й лелечу пару.
«Мріяла стати дизайнером одягу — тепер творю красу з мастики»
Співрозмовниця зізналася, що тепер за короваї береться рідко. Мовляв, її спеціалізація — торти. З ними проколів не буває. Завжди вдаються. Та й замаскувати огріхи такої випічки простіше. Виготовляє їх кондитерка із найсвіжіших натуральних продуктів за перевіреними рецептами, вкладаючи у них душу і фантазію. Світлана обмовилася, що більше любить оздоблювати, ніж пекти.
— Я колись мріяла стати дизайнером одягу, — розповідає, — творити красу. А коли беруся оздоблювати випічку, то вкладаю свою нереалізовану любов до мистецтва. Творю красу з мастики.
Сюжети для оформлення кондитерка найчастіше придумує сама. Часом замовники кажуть, що саме хочуть бачити на торті. Дітям, наприклад, подобаються герої мультиків, автомобілі, фігурки звірів. Світлана майстерно втілює їх у реальність за допомогою мастики і харчових барвників. До речі, виготовляти її вчилася сама. Кондитерки, до яких зверталася по допомогу, не хотіли розкривати секретів. Виручив інтернет, підказав, як зробити. Світлана трохи відкоригувала, змінила пропорції складників. Своїм розумом дійшла, як краще скріплювати деталі.
Її кондитерський талант відомий не лише в Овадному, а й у районі. Жінка не раз брала участь у фестивалі «Український коровай–сузір’я», що проходить у Володимирі–Волинському. Конкурсне журі давало високу оцінку її виробам. Адже смачно спекти й естетично оформити — то високе мистецтво.
