Мудрість - запорука щастя...
Любов, що годує сім’ю
Була собі звичайна селянська сім’я. Чоловік і жінка. І жили вони з того, що вирощували яблука у своєму саду, а восени продавали їх. Та сталося одного року, що селянин, занедужавши, не зібрав вчасно врожаю. Чимало плодів зогнило. Що ж робити? Якщо не вторгує нічого, то сім’я не виживе
Господар зібрав усі гнилі яблука і поїхав на ринок продавати те, що є. Дружина благословила його і сказала, що все буде добре. І от дорогою стрівся йому купець. Бачить той, що селянин їде дорогою на ринок, а його віз — повний гнилих яблук. Поглянув і каже:
— Що ж це ти, дурню, робиш? Везеш на ринок гнилі яблука — в тебе ж їх ніхто не купить!
— Знаю, купче, знаю, — відказує селянин. — Але що маю робити, продавати треба, бо ж погинемо ми з жінкою.
— Еге ж, дістанеш ти від неї, коли ні з чим повернешся з ринку. З’їсть тебе живцем!
— О купче, про це ти не хвилюйся. Жінка золота у мене.
— А отакого, чоловіче, не буває! — відповідає купець.
— Та ще й як буває! Золота в мене жінка!
Тоді купець запропонував побитися об заклад:
— Ну що ж, чоловіче, посперечаймося! Зараз ми повернемося до тебе додому і скажемо, що яблука гнилі, ніхто їх в тебе не купив і жити вам не буде за що. Якщо дружина у тебе справді така, як ти кажеш, то ти виграв — віддам тобі он той кошіль із золотом. А якщо би брешеш і вона зчинить тобі бучу, то я виграв, і заберу твого коня з возом? Згода?
— Згода!
Повернулися вони до селянина додому. Він із порога в розпачі й каже жінці:
— Не зміг я продати яблука! Горе нам узимку буде!
— Що ти, любий. Про що ти кажеш? Вернувсь — і то добре. Та ще гостя привів. Заходьте, зараз умитися вам дам і стіл накрию. Відпочинете й пообідаєте.
І от сіли вони за стіл, а жінка селянина за ним доглядає і аж сяє від радості. Купець же тільки й повертає розмову на непроданий врожай і на те, як ця сім’я всю зиму жити буде. А дружина селянина йому постійно відповідає:
— Та налагодиться якось усе, проживемо! Тепер головне, щоб чоловікові і гостю добре було.
Довго вони так сиділи. Врешті–решт купець зрозумів, що програв спір. Витяг свій кошіль і каже:
— Так, чоловіче, немало бачив я на цьому світі, але такої золотої жінки, як у тебе, — ні. Правду ти казав. Ось твої гроші і живіть щасливо!
