Звертається до вас житель села Осмиловичі Іваничівського району. Я написав заяву на забудову в Старолішнянську сільську раду. Вона була розглянута сесією, яка й дала дозвіл на виділення під забудову десяти сотих землі по вулиці Молодіжній...
Звертається до вас житель села Осмиловичі Іваничівського району. Я написав заяву на забудову в Старолішнянську сільську раду. Вона була розглянута сесією, яка й дала дозвіл на виділення під забудову десяти сотих землі по вулиці Молодіжній. Але як мені на них будуватись, коли сусідка по межі, шановна наша землевпорядник Никонюк Тетяна, почала будуватись не по плану забудови вулиці, а там, де їй захотілось? Ще хочу запитати: чи є право вимірювати ділянку без власника заяви? Бо мене під час цієї процедури не було. І чи має право сесія сільської ради на чолі з головою Мокійцем А. Т. виділяти таку малу ділянку під забудову? Чому в той час землевпоряднику виділили аж 23 сотки? До речі, це її друга ділянка під забудову. Хіба я не така сама людина? І в мене є сім’я — дружина, діти. Виходить, що є земельний закон для людей “білих” і “чорних”. Я б не проти взяти місце між Кренцами і Никонюками, де є п’ятнадцять сотих. Так там — не можна. І яка може бути мова про відродження села, якщо на вулиці, яка йде під забудову, проблемно отримати яку потрібно ділянку? Хочу додати, що наш голова Мокієць А. Т. повів землемірів з Іванич не до нас, а до Кулай. Напевно, для того, аби вона земельну ділянку відразу приватизувала. В. В. Лемешко. Алла ЛІСОВА
З проблемою Лемешків добре обізнані як у земельно-кадастровому бюро Іванич, так і в Старолішнянській сільській раді. Реєстратор цього бюро Надія Козіброда повідомила, що при відведенні земельної ділянки беруть до уваги перш за все рішення сесії сільської ради. Згідно із Земельним кодексом, як зазначила, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд виділяється від семи до двадцяти п’яти сотих. Виїхавши на місце, у Стару Лішню, підкреслила Надія Борисівна, обміряли земельну ділянку Лемешків, а також сусідню, Кулай, оскільки і від них надійшла аналогічна заява. Якщо людина не згідна із розміром земельної частки, яку їй виділяють, то має право розглянути інші, більш підходящі варіанти. Якщо ж питання потрапляє у розряд спірних, то його можуть розглянути на спеціально створеній комісії. Те, що воно саме є таким, немає сумніву. Сільський голова Анатолій Мокієць з нотками роздратування повідомив, що дружина заявника Алла Лемешко неодноразово підходила до нього з тими ж претензіями. Але поки що вони залишаються відкритими. Основна проблема, за словами сільського голови, в тім, що згідно із зазначеним вище Земельним кодексом землі, які перебувають у постійному користуванні громадян, можна вилучити тільки за їхньою згодою. І саме такі земельні ділянки розміщені на вулиці Молодіжній в Осмиловичах. Тобто, незважаючи на те, що призначена вулиця під забудову, примусити землекористувача уступити місце тому, хто хоче будуватись там, нема права. Як на один із найпростіших варіантів розв’язання спірного питання сільський голова вказав — домовитися із власниками тих ділянок, які служать їм за городи, аби останні погодилися обміняти земельну ділянку на аналогічну, тільки в іншому місці. У даному випадку слід би було Лемешкам, мовляв, попросити про це Галину Кулай, яка поруч має город... Але тут, як виявилось, найшла коса на камінь. Спільної згоди обидві родини не досягли, незважаючи на те, що є навіть родичами... Навпаки, після розмови Галина Кулай написала заяву на... будівництво. А що стосується ділянки Лемешків, то їм все ж таки доміряють ще дві сотки. Однак, судячи з листа і розмови з Аллою Лемешко, їх найбільше обурило те, чому, мовляв, одним можна багато, а другим — менше. Анатолій Мокієць погодився з тим, що земельна ділянка Тетяни Никонюк сягає аж 23 сотки. Але додав, що це — особиста справа Никонюків, які зуміли... домовитись із сусідами і вони їм уступили місце. Але кому не зрозуміло, що землевпоряднику легше домовлятись зі своїми односельцями стосовно землі, аніж комусь іншому. І далеко не кожному вдається взяти аж дві земельні ділянки та ще й там, де вони бажають. — У нас проблем із землею нема,— зауважив Анатолій Мокієць,— в тому числі і в Осмиловичах. Пропонував і Лемешкам цілих 50 сотих біля бригади. А вони відмовляються чомусь. — Але тут же голова сам і пояснив причину: — Бо туди далеко комунікації тягнути. Під час останньої розмови Алла Лемешко сказала, що їм, можливо, підійшла б ділянка, яку вони віддали кілька років тому одній сім’ї під город, а вона ним не користується. Спробують домовитись. Але разом з тим жінку не полишає образа. Бо вона переконана, що порядок і справедливість у даному випадку повинна забезпечити сільська рада. Якщо все вирішуватиметься відкрито і гласно, якщо люди переконаються, що нема жодних зловживань у розподілі земельних ділянок, що їх не ділять на “білих” і “чорних”, а закон написаний один для всіх, тоді й мирно-спокійно вирішуватимуться усі спірні питання.
