Цьогорічна посівна кампанія проходила на Волині в особливих умовах. Далася взнаки запізніла весна та й перенервували сільгоспвиробники через обіцяні державою дотаційні кошти на засіяні гектари озимини, які тривалий час не надходили до аграріїв...
Цьогорічна посівна кампанія проходила на Волині в особливих умовах. Далася взнаки запізніла весна та й перенервували сільгоспвиробники через обіцяні державою дотаційні кошти на засіяні гектари озимини, які тривалий час не надходили до аграріїв. Але, як то кажуть, добре те, що добре закінчується. Хлібороби постаралися, щоб цьогоріч посіяти не менше, ніж у попередні роки. А як взагалі почувають себе аграрники у Рік села — про це розмова з начальником управління агропромислового розвитку облдержадміністрації Анатолієм Аполлоновичем АРШУЛІКОМ
Олена ДУДКЕВИЧ
-Анатолію Аполлоновичу, чи дотримав уряд свого слова щодо підтримки сільгоспвиробників у Рік села? - У нас щороку посівна проходить у непростих умовах. На початку весни і справді створилась ажіотажна ситуація з дотаційними коштами. Справа в тому, що уряд підійшов до цього питання принципово. Щоб виявити тих недобросовісних гравців, які не посіяли, але хотіли отримати гроші, до складу комісій, які обстежували посіви, були включені працівники контрольно-ревізійних управлінь. Тому дещо й затягували з виплатами. Але в міру того, як проводилась робота по обстеженню площ, райони отримували кошти. Всього ж до сільгоспвиробників нинішньої весни надійшло 9 мільйонів 400 тисяч гривень дотації на засіяні гектари озимини. Але окрім цього, були й інші виплати – за великовагову худобу, по програмі “Селекція в тваринництві” та інші. В результаті Волинь отримала 17,7 мільйона гривень. Для порівняння скажу, що за відповідний період минулого року сільгоспвиробники Волині отримали близько мільйона державної підтримки. - Доводилось чути нарікання від аграріїв: мовляв, чому держава відмовилась від надання пільгових пального, мінеральних добрив?.. - І я не раз чув такі запитання. Скажу одне: добре, що відмовилась, адже державна підтримка є і вона стала більш досконалою, бо виробник отримав гроші і має можливість використати їх за будь-яким призначенням, а не тільки на добрива чи пальне. Раніше було як? Тільки з’являлись якісь пільги, відразу потрібно було створювати комісії, щось ділити і завжди хтось залишався незадоволеним. Ще й дотепер розбираємо скарги депутатів облради. Другий позитивний момент. Коли, скажімо, аміачна селітра коштувала 800 гривень, держава відшкодовувала 100 гривень тому, хто купував. А той, хто продавав, бачив таку ситуацію і автоматично набавляв на сто гривень ціну. У програші, як завжди, залишався сільгоспвиробник. - Тобто, на вашу думку, саме такий державний підхід до підтримки сільгоспвиробництва є оптимальним і правильним? - Звісно. Нічого нового тут немає, це ж досвід європейських країн. Щоправда, у кількісному виразі така підтримка мала би бути більшою. Свої пропозиції ми підготували і передали Президенту й уряду стосовно того, якими мають бути дотації, щоб забезпечити рентабельність виробництва. - Анатолію Аполлоновичу, а чи відрізняється у нинішньому році структура посівів від уже традиційної для нашого краю? - Можна сказати, що новою культурою для нас стала соя. Деякі господарства роблять перші кроки по її вирощуванню. Я завжди кажу: соя – це культура багатих господарств, щоб її вирощувати, потрібно мати певний рівень достатку і свідомості. Вона вкрай необхідна там, де збережена тваринницька база, бо це ж – білок. Крім того, із сої можна виробляти олію, якою заправляють двигуни. Ви бачите, скільки різноманітних соєвих продуктів з’явилось на прилавках наших магазинів. Тому у сої – велике майбутнє. Наші виробники посіяли її поки що 224 гектари, але це тільки перші кроки. Взялися ми в цьому році і за відродження льонарства. Думаю, що господарства Волині, зокрема поліської зони, будуть переходити на цю культуру, адже це - і зайнятість населення, і прибуток, бо ж держава дотує вирощування льону, виплачуючи 380 гривень на гектар посіву. - А яка ситуація на Волині з вирощуванням ріпаку? Цій культурі останнім часом приділяється особлива увага у зв’язку з енергетичними проблемами. - Ріпак до нас приходить якось циклічно. Думаю, що цього разу вирощування цієї культури набуде у нас широкого розмаху, бо всі ми дійсно стоїмо перед енергетичною проблемою. Озимого ріпаку ми посіяли у два з половиною рази більше, ніж у минулому році, всього 7,5 тисячі гектарів, ярого – 0,5 тисячі гектарів. Ця культура хороша не тільки тому, що дає можливість вирішити питання біодизеля. Це – “живі” гроші перед жнивами, це ринок збуту без ніяких проблем. - Доводилося бути на семінарі по вирощуванню озимого ріпаку у селянській спілці “П’ятидні”, що у Володимир-Волинському районі. Тоді чула нарікання сільгоспвиробників, що на Волині немає жодного елеватора, де б можна було зберігати насіння ріпаку. Є проблема і з сушарками… - Так, дійсно, це проблема. Централізованих сушарок у нас немає, але такі послуги можуть надавати окремі комбікормові заводи, комбінат хлібобулочних продуктів №1, те ж саме господарство “П’ятидні”, яке переобладнало свою сушарку. Крім цього, хочу сказати, що в нашій області прийнята програма технічного переоснащення сільгосппідприємств. В цьому році вперше під її реалізацію було виділено 400 тисяч гривень, які будуть використані для погашення відсотків на кредити, які братимуть сільгоспвиробники для придбання техніки, в тому числі і сушарок. А ще на відшкодування відсотків по цій програмі можуть розраховувати перші три покупці установок для виробництва біодизеля. - Чи є вже у нас бажаючі придбати такі установки і наскільки вони дороговартісні? - Про наміри купити установки по виробництву біодизеля поки що заявили декілька структур. Вартість однієї установки коливається в межах 25 тисяч євро. Не так давно двадцять чотири керівники сільгосппідприємств побували у Німеччині, де ознайомились не тільки з передовими технологіями рослинництва і тваринництва, а й з енергозберігаючими технологіями, зокрема виробництвом біогазу та біодизеля. У нас собівартість виробництва літри біодизеля на такій міні-установці 3 гривні 60 копійок. Якщо змінусувати макуху, яка після цього лишається у господарстві і йде на корм худобі, собівартість виходить в межах 2,5 гривні за літр. Ось на кожній літрі господарство матиме гривню прибутку. - Анатолію Аполлоновичу, все це дуже добре. Але ми говоримо з вами про великотоварних виробників сільгосппродукції. А чи побачать у цьому році світло в кінці тунелю одноосібники? - На Волині прийнята Програма розвитку одноосібних господарств і ми вже робимо перші кроки до її реалізації. Знову ж таки відповідно до програми технічного переоснащення з обласного бюджету будуть погашатись відсотки по кредитах на придбання одноосібниками міні-техніки (кредити на три роки – авт.), на купівлю доїльних апаратів (кредити на рік - авт). Ми зробимо усе, щоб якось структурувати одноосібні господарства. Тобто, буде міні-техніка — значить сім’я зможе обробляти зо два десятки гектарів землі. Буде доїльне обладнання — значить господарство утримуватиме 10-15 корів і зможе вільно продавати молоко для переробки. Саме цього вимагають правила СОТ. - З Божою поміччю і підтримкою держави землю наші хлібороби засіяли, тож можемо сподіватись, що і врожай буде. А що ж у нас робиться на світовому ринку зерна, Анатолію Аполлоновичу? - Врожай залежатиме від того, як доглянемо посіви. Після Нового року на світовий ринок пішло зерно нового врожаю з Аргентини і Бразилії. Ціна на нього сьогодні тримається стабільна – в межах 120 доларів за тонну. Можливі незначні коливання. Через своїх зернотрейдерів ми відкриті для зовнішнього ринку. Особливо це відчувалось торік, коли в Європі не вродив ячмінь. Ціна на нього у нас була понад 700 гривень за тонну. Продовольчого зерна на Волині вистачить не тільки до нового врожаю, а й до нового маркетингового року. Найбільше нас хвилює жито. Торік ми зініціювали державні закупівлі, які йшли через Аграрний фонд, виключно жита. Нас критикували, але нам вдалося його продати по заставних цінах. Щоправда, тепер виникла інша проблема. Аграрний фонд ставить питання про те, щоб це жито виробники викуповували назад, хоча насправді його мала б забрати держава як продовольчий резерв. Думаю, жито буде в ціні. - Анатолію Аполлоновичу, у минулому році уряд критикували за зволікання у створенні такої структури, як Аграрний фонд. Він розпочав свою роботу, коли жнива були вже у розпалі. Що у нинішньому році чекає на сільгоспвиробників? - Сьогодні держава робить правильні кроки. Інша справа, що нам би хотілось, щоб вони були семимильні. Але не все відразу. Те, що був створений Аграрний фонд, – дуже добре. Ця структура закупила в минулому році найбільше зерна. Цьогоріч, відповідно до закону про підтримку сільгоспвиробника, буде створена Аграрна біржа – державна структура, яка займатиметься не тільки закупівлею зерна, а й усіх видів сільгосппродукції. Через біржу можна буде придбати і все необхідне для сільгоспвиробництва без посередників різної масті. Зараз ця структура вже формується на рівні області. - Скажіть, а коли аграрії зможуть отримати дотаційні кошти за посів ярих культур? - У нас є домовленість з працівниками контрольно-ревізійних управлінь, що вони оперативно проведуть підготовчу роботу по обстеженню посівів у районах, щоб заактувати сходи. Тому, коли першого червня буде прозвітовано про посів ярих культур, господарства мають подати усі необхідні документи. Думаю, за державою затримки не буде.
