ЗЕЛЕНИЙ САНАТОРІЙ БІЛЯ СТИРУ

Якщо дивитись на календар, а не на похмуре небо, то час зробити висновок: почався оздоровчий курортний сезон. Беручи до уваги значне нинішнє і майбутнє підвищення цін на газ, електроенергію, на проїзд залізницею, а заразом на все інше, то можна сказати, що він для більшості громадян недоступний. Путівки в кримські санаторії залишилися в радянському минулому (хоча їх і тоді було негусто, і не для всіх), а відпочинок на європейських курортах за євро для основної маси трудящих жевріє в далекому майбутньому.


Олександр НАГОРНИЙ


Але не падайте духом, бо, на наше щастя, маємо Світязь та інші синьоокі озера (так би мовити, зелений туризм) і, прошу не іронізувати, також під рукою є чудова річка Стир. Про Сапалаївку тактовно помовчимо. Можна абсолютно серйозно говорити про те, що в кінці серпня — на початку вересня вода в Стиру майже не відрізняється від світязької, принаймні візуально, бо на той час весь мул спресовується на дні річки. Ще років десять тому після запливу в річці рушник, яким я витирався, доводилося негайно виносити на балкон, щоб провітрився від аміачного запаху. Тепер маємо хоч якусь користь від зникнення великих тваринницьких ферм на березі Стиру та всюдисущої хімізації полів. На жаль, куди важче змінювати совкові звички наших людей, котрі полощуть автомобілі в річках і викидають у воду усілякий непотріб, відходи і сміття. Кажуть, це непоправне явище, яке завжди супроводжуватиме нинішнє покоління. Вихід лише один: карати і привчати до культури діток в садочках.
Я розумію, що будь-яка моя реклама дозвілля і плавання в Стиру блякне перед скептицизмом багатих курортників, лінню завсідників місцевих барів та любителів безкінечних телесеріалів. Але є достойний приклад: майже сотня лучан нині розпочинає день із бігу, зарядки на території пляжу та плавання в Стиру. І це не тільки моржі зимові, але й, так скажемо, весняні. Як правило, це люди молоді чи середнього віку, веселі, життєрадісні, які одночасно вранці дають розминку і язикам. Справді, в здоровому тілі — здоровий дух.
У нашій газеті не раз розповідалося про методи оздоровлення Ольги Табачук, яка взяла таке собі громадське навантаження: навчає жінок бути здоровими, фізично і духовно красивими, як ті берізки, до яких вони туляться. А ось Геннадій Вайнер, майстер спорту, суддя міжнародної категорії з боксу, хоча тут і не вчить прийомам кулачного бою, зате не стомлюється підбадьорювати новачків, заохочувати знайомих: “Забудьте поліклініку і ліки. Прокладайте стежку до річки і будете здоровими”. На його “рахунку” немало “завербованих” хлопців, які надали перевагу фізкультурі та плаванню перед диванним вилежуванням і навіть вживанням алкоголю.
Наприклад, Микола Кречковський, котрий пробігає зранку кілька кілометрів і пропливає трохи менше в Стиру, каже, що порівняно з нинішнім фізичним станом рік тому без фізичних вправ він відчував себе інвалідом. На знімку Володимира Лук’янчука ви бачите двох справжніх козаків — того ж таки Кречковського і Володимира Деркача, яким і море по коліна. Після фіззарядки вони по дамбі біжать в напрямку вулиці Чехова до відомого “тещиного язика”. Там починають заплив в Стиру. Плавати так розпочали десь в кінці квітня. А до 9 травня всі відпочиваючі зробили колективний заплив навпроти пляжу.
Можна погодитися із ще одним ентузіастом здорового способу життя Юрієм Ройком, котрий каже, що ми маємо унікальне місце біля Стиру, “шикарну” паркову зону. Але що маємо, про те не дбаємо. Звісно, моржі стійко переносять усі труднощі — їм не звикати. Давно в них спартанські умови взимку — їм в будиночку навіть відрізали світло. Про ті тепличні умови, які мають в Рівному, Тернополі та інших містах подібні асоціації людей, що загартовуються взимку, їм доводиться тільки мріяти.
З початком літнього купального сезону приходять молоді хлопці, жінки, діти, а пляжна територія з кожним роком усе більше дичавіє. Якщо собаки, котрих нахабні господарі пускають купатися разом з людьми, граючись, долають берег, то цього не скажеш про людей. Відпочиваючим не так просто спуститись до річки, бо марші з сходами розвалилися, напівполамані спортивні снаряди. Щоб їх поправити, треба принаймні пересувну зварювальну установку. Тут є свої винаходи. Поламану лавку фарбують, але аж ніяк не ремонтують. Щоправда, деякі з лавок вандали спалили. Непросто в кабінках перевдягнутися, маючи під ногами болото, а не дерев’яні решітки. Потрібно було хоча б подекуди прокласти доріжки, почистити кущі, навезти пісочку (адже дитячого пляжу уже немає). Словом, унікальну зелену санаторну зону за 200 метрів від проспекту Волі назвати пляжем обласного центру язик не повернеться.
Коли ж тут буде наведено порядок? Адже для цього треба мінімальні фінансові затрати. Пригадується, що колись перший секретар обкому партії починав свій робочий день з променаду парком. Тож тільки за такої умови, коли хтось з можновладців полюбить парк, де можна побачити куницю, ондатру, черепаху, ласку, диких качок і т.д., може зменшитися кількість сміття, пляшок, собак, в тому числі і на пляжі. Ну, а про те, щоб хтось з міського чи обласного керівництва вибрався у вихідні з “Мерседеса” і пройшовся в плавках по міському пляжу, годі й мріяти. Скоріше їх побачиш на Канарах. Хоча “американець”, котрий попрацював у Штатах і тепер щодня тут оздоровлюється, каже, що кращого місця за цей рідний куточок годі знайти.